Я часто ставлю собі питання — а як ми будемо жити далі? Тобто, для мене особисто питань нема — я в армії. Моє життя пряме і зрозуміле, аж до самого наказу про демобілізацію. Мою долю вирішую не я — вирішують за мене, бо так треба під час війни. Я — служу.
Проте. У тилу живуть мільйони наших співгромадян, які мусять десь працювати і якось заробляти на життя. До Збройних сил нереально призвати всіх — хтось має працювати у тилу і сплачувати податки. Таких за визначенням має бути більшість, жодна армія ще не становила більше 5% населення. Тобто потрібні умови для розвиику бізнесу і технологій. Чи створює їх держава?
Поправка. Саме зараз такий період, коли Збройні сили потребують дуже багато товарів і сервісів, від ремонту автівок до виробництва БПЛА. Чи працює влада в цьому напрямку?
Отут відкривається цікава деталь. Я ношу зимовий бушлат, випущений за Порошенка — він український. На ньому відповідна бірка з указанням виробника. Нині вся країна обговорює закупівлю теплих курток для ЗСУ у… Туреччини. Купували не тільки у Туреччини. Мені наприклад, видали теплі штани (якість — лайно повне) з якоюсь незрозумілою біркою, в якій читачі впізнали середньої паршивості виробника з Болгарії.
Тобто, Міністерство оборони, замість збагачувати виробника українського (який шиє, і шиє дуже якісно) штучно збагачувало виробника іноземного — який постачав непотріб. Якого біса? Стислими термінами Міністерство оборони не виправдається, я пам’ятаю як Дана Ярова ще в червні 2022 року била на сполох, що треба замовляти зимову форму. Замовляти почали упритул до холодів, коли в дупу дзьобала зграя смажених півнів — і замовляли у мутних іноземців.
Якого біса?
Це не межа. У ЗСУ досі бігають чудові вантажівки «МАЗ-Богдан», які закуповували за Порошенка і які збирали в Україні. Повторюю — збирали в Україні, тобто годували українських виробників і розвивали український автопром. Завод «Богдан» влада штучно довела до банкрутства (бо «свинарчуки»), а сама заходилася купувати вантажівки… за кордоном. Ну, багаті ми.
«Укроборонпром» хвалиться як він налагодив випуск боєприпасів «в одній з країн НАТО», читайте — вклався в розвиток промисловості даної країни. А в Україні виробництво розвинути він не думав? Що? В Україні може прилетіти? Відкрию «Укроборопрому» таємницю, в Україні є маса виробництв по яких НЕ прилітає, бо вони дотримуються правил техніки безпеки. «Укроборонпрому» розповісти як виробництва розгортають по селах і видають за виробництво полуничного джему? Познайомити з відповідними підприємцями і волонтерами?
«Укроборонпром» — державна структура, типу. Мене до біса цікавить, він працює на яку державу — на Україну чи на «одну з країн НАТО» за наші кошти?
Все це разом складається у вельми неприємну картинку. В умовах війни зелена влада своїх громадян, по суті, кидає на призволяще. Під тиском громадської думки влада худо-гірко вирішує проблеми поточні, але вона взагалі не дивиться у майбутнє.
Ще один приклад — кричущий. Зараз, коли Україна потребує сотень іновацій, українська наука, по факту має жервіти на «власних ресурсах». І війну тут не звинуватиш.
Українська наука завжди фінансувалася за остатковим принципом і виживала виключно завдяки іноземним грантам. Проте. В період від 2015 по 2018 рр. цей тренд був зламаний, фінансування науки стало зростати від 0,4% до 5,2% від обсягу державного бюджету. Що сталося за «команди яка хакнула державу»? За неї фінансування науки впало до 3,9% бюджету у 2019 р. і до 1,9% у 2020 р. Це в умовах КОВІД, цифровізації коли весь світ вкладався в науку. Про період війни я мовчу як таке.
А тепер зважте. Вже зараз кожна українська гривня на 60+ копійок — іноземна допомога, яка не буде вічна. Після перемоги тисячі солдатів повернуться до дому і потребуватимуть роботи. Що вони всі побачать? Їм знову запропонують вустами Верещук, виїхати за кордон?
Влада, як ми жити будемо?
