У перші тижні широкомасштабного вторгнення РФ в Україну, коли російська армія наступала на Київ, український уряд потребував зброї, і швидко. Великі поставки НАТО ще не почалися, і країна вкрай потребувала боєприпасів радянського калібру.
Про це пишуть журналісти Justin Scheck and Thomas Gibbons-Neff в статті видання New York Times, цитуючи заступника міністра оборони України Володимира Гаврилова.
Як зазначається, Збройні сили України значною мірою покладалися на боєприпаси радянського калібру, а велика кількість запасів таких боєприпасів була наявна в країнах колишнього радянського блоку, включно з тими, які не бажають протистояти Росії, продаючи зброю Україні.
Найважливіший постачальник боєприпасів радянського калібру — Болгарія, відмовилася продавати напряму Україні, побоюючись засмутити Росію.
В таких умовах й за таких гострих потреб у лютому 2022 року українські урядовці вирішили залучити якомога більше торговців зброєю та скасували деякі правила отримання ліцензій на імпорт озброєння.
Втім, як зазначається у матеріалі, такий підхід не дав очікуваних результатів. Хоча на дзвінок відгукнулися тисячі брокерів, згадує заступник міністра Гаврилов, — за його словами лише 10-15 відсотків змогли знайти обіцяні боєприпаси, а фактично доставлено лише близько половини від того, що знайшли. «У нас були випадки, коли дві держкомпанії змагалися за одні й ті ж партії озброєння», — додає заступник міністра оборони Гаврилов, що, ха його словами, призводило до зростання цін.
Одним із тих, до кого також звернулося Міністерство оборони, був Сергій Пашинський, колишній депутат (Голова комітету нацбезпеки і оборони Верховної Ради України попереднього скликання. — Ред.).
Учасник асоціації оборонних підприємств, яку очолює Пашинський (Приватна компанія ТОВ «Українська бронетехніка»), мала контакти в Болгарії, які, як зазначають журналісти, дозволили пріоритезувати постачання озброєння в Україну попри складні внутрішньополітичні умови в самій Болгарії.
Справа в тому, що коаліційний уряд Болгарії включав історично дружню до Росії партію, яка не погоджувалася надсилати зброю в Україну, тому погоджено було обхідний шлях, який дозволив Болгарії офіційно заперечувати, що вона озброювала Україну: уряд схвалив експорт до інших країн Європейського Союзу, у тому числі до Польщі. Таким чином абсолютна більшість озброєння із Болгарії потрапляє в Україну шляхом реекспорту через інші країни ЄС, що створює додаткову логістику й посередників, але цей шлях залишається єдиним шляхом, яким зброя з Болгарії потрапляє в Україну, зазначають New York Times в іншому матеріалі на цю тему.
New York Times зазначає, що через вісімнадцять місяців ТОВ «Українська бронетехніка» стала найбільшим приватним постачальником зброї в Україну із загальним обсягом поставок для Міністрества оборони України в понад 350 мільйонів доларів.
Журналісти New York Times, аналізуючи результати аудиту діяльності Міністерства оборони України в 2022 році, дійшли висновку, що ТОВ «Українська бронетехніка» працювала надійніше за державні компанії та із найвищим відсотком виконаних контрактів й найнижчим відсотком дебіторської заборгованості.
Як рускій пітух в жопу клюнув — виявляється «новиє ліца» кинулись за допомогою в організації поставок зброї до злочинного Пашинського, якого «спроситє людєй на уліце — надо посадіть»?
І щось мені підказує контракти були виконані, на відміну від зависших мільярдів МО за кордоном, інакше б наші «розслідувачі» вже все засмерділи, а так нічого, мовчать.
Уявляєте як американцям в цьому розбиратись — чого ж ви закупаєтесь у тих, кого призначили «баригами»?
Вслід за армією, мовою і вірою — тепер Пашинський з його «стугнами» в нагоді став, це ж треба.
Що за ці роки самі чювакі змогли запропонувати крім закатаної в асфальт ракетної програми та колективного Баканова з колективною Безуглою? Риторичне питання.
……………
Повернути «сістєму» — от що буде їхнім досягненням.
Якби не телевізійний анабіоз та позітівна хвиля з кожного утюга, це б ще задовго до 24.02 було всім зрозуміло — а так помучимось, бо телевізор в атаку не ходить і від ракет не захащає.
.
Вийшла стаття у Нью Йоркс Таймс про Сергія Пашинського.
Я дуже уважно її прочитав і вважаю її не повною.
Сергій Володимирович не тільки організував найбільшу і найпотужнішу мережу закупки зброї для ЗСУ, коли наші західні партнери жували соплі, але і організував найпотужнішу в Історії України операцію з евакуації зброї на українських заводах та складах, коли інші жували соплі, і передачі цієї зброї у війська.
Мені пощастило бути задіяним до цих подій.
Наприклад, експортні Стугни з арабськими написами, що брали участь в обороні Києва, передавались десантникам і захищали Кривий Ріг, тощо.
Ми планували багато заходів ще за два місяці до вторгнення, наприклад, готуючи розрахунки ПТРК на основі ТРО.
Саме Пашинський організував евакуацію ракет Нептун, які потопили крейсер Москва, а його син евакуйовував комплекс Вільха, що гатив по росіянах під Києвом і розбив кадирівський батальон.
Саме Пашинський організував перші складні схеми поставки зброї, коли ніхто в світі не хотів везти в Україну.
І він та його родина не покинули Україну, коли йшов наступ росіян.
СВ, як ми його називаємо, займався організацією відсічі російського наступу організовуючи поставки зброї, евакуацією фахівців з заводів, створюючи нові підрозділи та школи з навчань користування новою зброєю, організацією ремонту того старого натівського лайна, що нам передавали перший рік війни, та переносу українських військових підприємств у надійні місця, побудовою інтернаціональних виробництв зброї та боєприпасів, таємними доставками зброї з інших країн в Україну через десятки країн, закупками там, де українському уряду відмовили…
Я можу безкінечно перераховувати цей список…
Тому пишаюся, що буваю в тому накуреному кабінеті, а останні два роки прожитими не дарма і однією з найцікавіших пригод і завдань свого життя.
Як я колись написав — пишаюся бути в Банді Пашинського.
.
Про Сергія Пашинського, який при попередній владі був ефективним воєнним менеджером по зброї для ЗСУ, але новій владі виявився не потрібним: компанії, що пов’язуються з Пашинським поставити армії України з початку широкомасштабного вторгнення зброї на 14 млрд гривень.
Саме поставили. І ця зброя воює на фронті.
Для порівняння — Фонд Притули та Фонд Повернись живим разом поставили зброї на 9,5 млрд гривень.
А тепер ще одне порівняння: пан міністр яйця по 17 — Рєзніков з рахунків Міноборони оплатив на початку вторгнення зброї на 37 млрд гривень на компанії-прокладки. Зброю не поставлено, гроші зникли, Міноборони йде в суди, але ми всі розуміємо, що це була схема викрадення грошей з Міноборони з ціллю послабити ЗСУ та сприяти ворогові.
Ось вам ефективні менеджери з однієї сторони і злодії, корупціонери — з іншої, які прекрасно почувають себе при владі, адже таку преференцію надали їм виборці.
Робіть висновки, бо ще одну каденцію таких зашкварених нових облич, Україна не переживе. Ще невідомо чи цих переживемо без серйозних наслідків…
Коли пристрасті навколо корупційних скандалів в Міноборони розпалюються, коли скандали можуть стати ще гучнішими після анонсованих 2 аудитів в рамках співробітництва Рахункової Палати України з USAID та Рахунковою палатою США, коли ці скандали загрожують повністю знищити роздуті телемарафоном рейтинги найвеличнішого, Банкова шукає громовідвід, щоб перенести на нього негативні емоції. Тепер ним виявився Пашинський. Йому кремлівська пропаганда приписувала всі гріхи, якими зараз страждає зелена влада, а Банкова продовжила розвивати цю пропаганду, переслідуючи тих, хто посмів зміцнити обороноздатність України – Пашинського, Марченка, Павловського, Шурму, Шимона, Бурбу, Червінського.
І ось зараз, в такий критичний для рейтингів Зеленського момент з’являється дивна стаття в NYT, яку з дивною оперативною швидкістю і в потрібному для Банкової контексті коментує упячка.
Упячка із величезної статті чомусь умудрилась видерти тільки коротенький абзац, в якому говориться, що залучивши Пашинського, Банкова відмовилась від антикорупційної боротьби і що через Пашинського Захід не дає нам кошти на закупівлю снарядів, а сам постачає їх.
Яким чином Пашинський вплинув на ситуацію в Міноборони, що ми щодня дізнаємось про кілька корупційних скандалів? Але українцям в мізки впаюється наратив, що недовіра західних партнерів не через золоті яйця Рєзнікова, не через перерахунок в чиїсь кишені десятків мільярдів коштів, на які мали бути придбані конче потрібні ЗСУ снаряди, не через скандали із закупівлею неякісних бронежилетів та турнікетів, а через те, що Пашинський поставив в ЗСУ конче потрібні снаряди, а не перетворив їх на дебіторську заборгованість, як це зробив супер пупер міністр Рєзніков.
Яким чином винен Пашинський, що США не дає Україні кошти на боєприпаси, а шукає їх по світу, бо зелена влада не здатна самостійно діяти? Саме про це і говориться в статті, що зелена влада не могла налагодити закупівлю снарядів, бо всюди отримувала відмови. А Пашинський зміг завдяки відлагодженим зв’язкам. І не Пашинський винен, що в попередні роки обороноздатність не була в пріорітеті в української влади, а тому Бронетанкові технології отримали контрактів на 2,8 млн. грн в попередні роки, а в 2022 році недолуга влада змушена була зробити замовлень фірмі на 350 млн. доларів. За те, що Бронетанковими технологіями всі кошти були повністю отоварені, а не переведені в дебіторську заборгованість, як це сталось з 1 млрд. доларів, виділеним на закупівлю снарядів наближеним до Єрмака фірмам, Пашинський зараз знову перебуває під слідством. Адже влада не відмовилась від боротьби з тими, хто посмів зміцнювати ЗСУ. Влада не може забути Пашинському ще й те, що він наважився вивезтьи Вільхи, Стугни і Нептуни зі складу за кілька годин до того, як склад був повністю знищений рашистами. А чи випадково це було?
Упячка із завданням справилась на відмінно і зелені пабліки під керівництвом Банкової можуть розносити скріни зі статті в надії врятувати рейтинги найборцунішого борцуна з корупцією, який так її долав, що вона пре з усіх щілин попри намагання телемарафону маскувати її.
