Дмитро «Калинчук» Вовнянко
P.S.
У Хмельницькому після дикого побиття українського бійця членами дрг московського патріархату почалися процеси, які можуть дуже жорстко вилізти боком Зеленському та його недоукраїнській владі. Містяни самі зорганізувалися й провели майже спонтанні збори, за якими можна простежити пряму підтримку міського голови свободівця Симчишина. Понад 1000 громадян висловилися за перехід храму й парафії до ПЦУ. Відразу на місці появилася комісія, яка отримала ключі й зайшла в храм описувати майно. Тим часом скликана позачергова сесія Хмельницької міської ради, де мають розглянути питання про припинення користування всіми земельними ділянками в місті московською церквою.
І тепер процес може піти некеровано з боку влади. Якщо на Заході України все пройде доволі швидко й «у одні ворота», то в інших регіонах може дійти до жорсткого протистояння. Просте питання: Зеленський та його промосковські кроти й реваншисти саме цього добивалися? Якщо так, то їм це вдалося. Понад три роки ці владні виродки неприховано підтримували московську церкву. Їх позицію не змінило навіть велике вторгнення. І відчуття безкарності та вседозволеності, яке вони привили московським попам, зараз вилазить назовні, а люди терпіти не хочуть. Чи такий сценарій корисний для України? Звісно, що ні! Але відповідальність за всі ці протистояння, які можуть спалахнути, несе виключно влада. Вона тупо й цілеспрямовано вела країну до релігійних протистоянь під час війни.
У них був безболісний сценарій від влади Порошенка — зміни в закон про свободу совісті передбачали два механізми видавлювання московської церкви: через перейменування з обов’язковою перереєстрацією та з чіткою схемою переходу церковних громад. Слуги путіна Зеленського за наказом Банкової заблокували цей процес і навіть переслідували тих, хто виконував пряму норму закону. А до 2021-22 років з тієї московської структури залишилися б лише маргіналізовані залишки. Але Зеленський хотів зберегти це вороже охвістя, лише приручити його й зробити лояльним до себе.
Був ще один варіант, який Зеленському подарувала Європейська Солідарність — законопроєкт 8221, який передбачав заборону цієї церковної структури ворога. Його в Раді за наказом з Банкової заблокував Стефанчук і заборонив вносити в порядок денний, як він уже поступав і до цього з початку березня минулого року. Тепер, пане Зеленський, їжте, що самі собі наготували.
У цієї влади є два варіанти (пропєтлять, надіюся, більше не спрацює): підтртимати московських попів і остаточно показати, що вони на стороні ворога; піти на радикальні заходи по усуненню московського попівства. Але діяти за законом та навіть елементарно передбачати ситуацію та мінімалізувати наслідки ці недоумки неспроможні. Тому ефект у будь-якому випадку буде негативний для країни й згубний для самого Зе. Але: як постелиш, так і ляжеш. Якщо стихійний рух: «наше місто (район/область) без московської церкви» почне ширитися, владі буде непереливки й у людей до цих […] питань буде все більше. А в кожному окремому місті для спалаху досить навіть незначних інцидентів чи провокацій, які запросто може запустити сама москва.
Хочете ще лайна від зеленої влади в контексті інциденту в Хмелницькому? Виявляється, після побиття бійця московськими попами та їхніми храмовими служками вони (попи) самі ж викликали поліцію, настільки були певні, що влада й МВС їх завжди будуть покривати, як це було раніше. І вони не помилилися. Підопічним Клименка добре втовкмачили, на чиїй стороні влада.
Тому, попри всю дикість ситуації вони не застосували жодних дій до нападників і московських диверсантів, а натомість, склали протокол проти бійця якого били московські прислужники та затримали його за ст. 173 КУпАП «дрібне хуліганство». Я прогнозував, що проти нього буде й кримінальне провадження від ДБР за статею, аналогічною тій, яку інкримінують московському агенту Павлу Лєбєдю — це 161 стаття КК (порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної належності, релігійних переконань). Якщо збурення в народі стихне, то хлопця таки посадять. Бо у силових структурах, судах та владі зараз переважають промосковські погляди.
А, так, між іншим, в Україні йшов десятий рік війни з расєєй і 14-ий місяць її страшної кривавої фази…
Зараз у орвелліських традиціях влада почне брехати на всі заставки й розповідати, що вони все завждивчасно й правильно робили, ніколи московитів не підтримували й у всьому білі й пухнасті, а «вот прі вашєм Парашєнкє…» Я вже за цей тиждень мав удосталь ефірів та текстів, де показував, як з першого дня при владі Зеленського московських попів покривала вся ця зелена влада без якихось прогалин і нейтралітетів — усіх, хто був проти московської церкви відразу виганяли навіть з районних держадміністрацій. Продовжилося це й після вторгнення 24 лютого.
Тоді спершу різко проти законопроєкту про заборону діяльності московської церкви в Україні виступив спікер Стефанчук, який, порушуючи норми регламенту, заблокував розгляд відповідного законопроєкту. Тоді він говорив виключно про те, як слуги відстоюють релігійний мир і спокій в Україні, хоча вже були відомі численні докази причетності московських попів так званої «упц» до окупації й розправ проти українців. А насправді, тоді слуги й опа аж пищали, так мріяли домовитися з путіним. І лояльність до його церкви була одним із фундаментів.
Далі в опі почали розкручувати мантру, що онуфрвївська «упц» не має нічого спільного з московською рпц. Настільки це падлюча брехня, гадаю, писати зайве. Я лише нагадаю пару проповідників «онуфрієвсько-руцкогог міра».
* У березні торік після спілкування з емісарами путіна в Стамбулі цю мантру від імені опи проповідував Подоляк.
* Далі тему товкли майже всі слуги Зеленського в Раді, але найбрутальніше рвав горлянку давній українофоб і дуполиз голова профільного комітету Потураєв. З нього дехто в нас також пробував вималювати «проукраїнського політика» (як з Рєзнікова антикорупціонера!), але нагадаю — саме Потураєв був співавтором законів про обмеження української мови, як державної та допуску на наші екрани московського пропагандистського кіно, включно з «прославлением русскага оружия». Отже, цей московсько-зелений лизоблюд договорився до того, що звинуватив у держзраді всіх, хто до абревіатури онуфріївської «упц» додає дві букви — «мп».
* Тоді ж міністр Ткаченко неприховано підтримував цю псевдо-релігійну організацію й спростовував можливість переходу Лаври в оренду до ПЦУ.
До речі, згаданий тут Потураєв знову долучився до порятунку московського осідку в Лаврі. Він уже пропонує не виселяти московську церкву до рішення суду по суті позову, хоча сам суд такого обмеження не накладав. Про такий хтивий план — під приводом потреби судового рішення затягнути виселення й потім залишити попів у Лаврі, усунувши лише найодіознішого та біснуватого Павла Лєбєдя, я вже писав 29 березня.
Усі ці істоти досі на своїх посадах. Про яку дерусифікацію ви говорите?
