Колись Путін був сильним і харизматичним лідером, з якими хотіли зробити селфі й скуштувати ікри всі політичні лідери світу. Нині офіційно — це воєнний злочинець, з яким будь-які контакти токсичні
Загальне виснаження від щоденних обстрілів і некрологів могло не дати сповна насолодитись ордером Міжнародного кримінального суду на арешт Путіна за воєнні злочини.
Найперше — це моральна сатисфакція. Бо таке рішення ставить Путіна в один рядок ще з одним відомим росіянином, напряму причетним до окупації Криму та Донбасу у 2014 році — Ігорем Гіркіним. У нього є вирок за збиття боїнга МН17 — і це стало першою чорною міткою проти Росії і її злочинів проти людства.
Путін зрівняний з диктатором Муамаром Каддафі, якому такий ордер виписали незадовго до публічної страти в прямому ефірі. Те ж амплуа воєнного злочинця мав югославський убивця Слободан Мілошевич. Лише після смерті в тюремній камері від серцевого нападу Міжнародний кримінальний трибунал для колишньої Югославії закрив справу.
Важливо, за що саме виписали ордер Путіну. За викрадення українських дітей з окупованих територій. Це була одна з найгірших російських практик, до якої привертали увагу міжнародної спільноти наші волонтери, правозахисники, Офіс генпрокурора і сучасні мислителі рівня Тімоті Снайдера.
На якомусь етапі — після того, як наші уповноважені особи оприлюднили бодай офіційні дані викрадених дітей — 16 тисяч 221 дитина — Путін і його співучасниця російська омбудсменка з прав дитини Марія Львова-Бєлова стали публічно хизуватися крадіжкою українських генів. І тим, що наших дітей з Півдня і Донбасу відправляють в Сибір та на Сахалін.
Діти, викрадені з окупованой частини Донецької області. Фото Getty Images
Але очевидно, що навіть цій парі злодіїв дещо запекло від ордера. І ось Марія Львова-Бєлова визнала, що дітей викрадають. Але забирали, бо «не було запиту на повернення родичів». Звісно, де ж будуть ті родичі, якщо в умовному Маріуполі могли загинути батьки, бабусі і родичі другого порядку?
Крадії дітей — саме такий статус зараз намертво липне до Путіна, російських еліт і кожного росіянина, який вирішив, що війна його не стосується і можна «просто пересидеть эту ситуацию».
Фото Getty Images
Однак видача ордера на арешт є найбільш політично значущою з недавніх подій, оскільки це визначає Путіна як розшукуваного підозрюваного воєнного злочинця, який підлягає арешту в будь-якій країні, яка визнає Міжнародний кримінальний суд. Окремо — це один із найпотужніших сигналів для різного штибу російських олігархів. Хочете зняття персональних санкцій? Вирішуйте щось із місцевим Карабасом.
Дитина, поранена під час російського обстрілу. Лікарня у Запоріжжі. Фото Getty Images
Статус воєнного злочинця 100% є перепоною для міжнародних поїздок Путіна. Він максимально боязкий і щоразу перед посадкою в будь-який літак, навіть персональний джет — йому доведеться запитувати, чи не виникне у пілота спокуси
доставити його кудись, де він підлягає арешту. Тим паче державний секретар Ентоні Блінкен прямо сказав, що кожна країна, яка є членом Міжнародного кримінального суду, в разі появи на їхній території президента РФ Путіна повинна арештувати його й видати МКС відповідно до ордера. Таких країн, які ратифікували Римський статут — 124. Таких, що підписали, але ще не ратифікували 15, але й вони мають поважати ордер на арешт. Можливо, цей ордер підштовхне оточення диктатора до його усунення, оскільки він став для нього вкрай токсичним.
Чи буде Путін огризатись такому рішенню? Поїздка до Севастополя, головної військової бази рашизму в Криму, та у місто, яке стало головним трофеєм великої війни, Маріуполь — є нічим іншим, як вищиром шакала на орден МКС. Це спроба запевнити росіян і власне оточення, що попри все Путін — «непереможний лідер воєнного часу, який може без побоювання відвідувати зону бойових дій». А ще мітка територій — що ось ми оце завоювали та воно наше. Є ще третій момент — це публічне харкання МКС і ордеру. Бо ж Україна підписала Римський статут ще 20 січня 2000 року, але так і не ратифікувала його, хоча після угоди про Асоціацію з ЄС у 2014 році ратифікація цього документу є одним із прямих міжнародних зобов’язань України. Тому це публічна демонстрація, що на захоплених територіях країни-жертви, яка інфантильно ставилась до власного майбутнього, для нього нема загроз. До слова, навіть попри велику війну для ОПУ і для заступника з юридичних питань Андрія Смирнова «не на часі» і «давайте вже після перемоги».
Що ж дає цей орден для активних українців, які роки життя, здоров’я і нерви кладуть на те, щоб вирвати нарешті Україну із колоніальної пастки? Найменше — моральну сатисфакцію та імпульс боротися.
Маріуполь. Фото Reuters
Бо ж оглянемось дещо назад.
Минулого травня Володимир Зеленський розповів італійським ЗМІ про дуже неприємну розмову з президентом Франції Емануелем Макроном.
«Він мені пропонував деякі речі, пов’язані зі поступками щодо нашого суверенітету для того, щоб зберегти обличчя президенту Путіну. Мені здається, це не дуже коректно», – розповів наш гарант. Але з часом спочатку гаубиці CAESAR, а потім з бронемашини AMX суттєво змінили ситуацію на полі бою. Останні — узагалі проклали шлях для постачання західних важких танків, зокрема знаменитих Leopard.
Про дзвінки канцлера Олафа Шольца до Путіна ходили меми й жарти, але згодом упертий есдек викрутився і заявив, що телефоном нагадує кремлівському диктатору про те, що його війна проти України буде неуспішна.
Думаю, незле нагадати, як західні аналітики, які ніколи не були в Україні — видавали прогнози, що дуже сильна держава Росія переможе Україну ще влітку минулого року. І варто погодитись на нейтралітет і розмін територій. Варто пам’ятати, що про масове викрадення дітей тривалий час мовчали — і наші правозахисники проробили титанічну роботу. Аби сучасний геноцид в стилі середньовіччя був помічений між запитом на толерантність, дівьорсіті та казки росіян про страшну русофобію.
І я бачу, як після видачі ордера для Путіна — найліберальніші росіяни в Празі і Лондоні тиснуть на жалощі. Як придумують нові збочені приводи виправдатись за крадіжки українських сиріт. Що, мовляв, то нічого, що українських дітей крадуть. Наші діти, мовляв, теж страждають.
Але одна справа — мати живих батьків, хай і зовсім просякнутих побєдобєсієм і РПЦ, і жити у власному дому. Інша справа — вижити у Маріуполі серед трупів рідних. Опинитися в найогиднішому місці Росії. І потерпати від нових названих батьків, для яких ти раб, якому терміново стерти спогади про ідентичність.
Все це свідчить, що всі ці ліберальні журналісти, картонні опозиціонери і празькі втікачі так і не зрозуміли — шматочок цього ордеру торкає і їх. Кожен хто мовчав чи у різні роки працював на російську машину зла є ніким іншим, як кіднепером. І тому, коли бачиш росіянина на вулиці, то ховай дитину, інакше з неї зроблять яничара. І цей солдат з промитими мізками без сумніву прийде в материнський дім, щоб поцупити пралку.
