Це відео з 25 лютого, яке сьогодні виринуло в інтернеті, опублікували вже мабуть усі. Я добавлю також. Найперше, щоб зберегти пам’ять про ці подвиги наших захисників. Але є й друга причина. На відео ліквідація Кємєровського собру, колона якого прямувала прямо в Київ з боку Ірпеня. Наші бійці тоді розстріляли колону й знищили значну кількість рашистського спецназу, техніку, боєкомплект. Ви бачите сам момент їх ліквідації, після чого наступні підрозділи пригальмувалися, що дало захисникам Києва час доформувати загони тероборони, озброїтися, вибудувати укріплення та підірвати мости, на відміну від півдня. Ви ж бачите — міст тут ще абсолютно цілий і неушкоджений. Це була одна з тих митей, коли вирішувалася доля України.
А тепер до деталей. До столиці похідним порядком, практично без опору наближаються підрозділи ворога, вони вже готові заходити в місто. З інших боків також були невеликі прориви штурмових груп, які зупинили вже біля Берестейкої та на Оболоні. Але головне — ви бачите, хто і як наступає? Це не армія, не атака військ, не бойові порядки. Там усе інакше — спереду йде броня, прикривається з повітря та й багато іншої класики з воєнної тактики. А тут наступає поліція! Вони і через Іванків їхали з Мозиря не в бойових, а в похідних порядках і по спеціально для них збудованій шикарній дорозі з Чорнобильської зони простували, як на марші в себе вдома. І тут, і на півдні. Скрізь те саме. Але про південь — окрема тема, про неї вже говорять усі, навіть виборці Зеленського.
А це Київ, столиця, та, яку планували взяти за три дні. Тут день другий, минувши Ірпінь, рашисти поспішають до Києва. У них ще неповні дві доби для повного взяття столиці під контроль. Вони не збираються воювати й не очікують збройного спротиву. Рашистський собр має бойовий досвід у гарячих точках та за кордоном, але не в боях з арміями, а при придушенні спротиву неорганізованого та слабоозброєного населення. А справжні війська мають увійти в Київ парадним розрахунком на відмитих та причепурених танках у парадній формі. Пригадуєте складське приміщення, де ще до вторгнення колаборанти спакували рашистську форму для «параду пабєди». Згадайте, де той склад був? Так, у Бучі чи Ірпені. Уся робота з захоплення й зачистки столиці мали за дві доби виконати саме поліцейські підрозділи. Їх же з кийками та щитами наші познищували і в інших місцях на півночі України. а армія їхала на парад.
Ви розумієте, що це означає? Вони знали, що опору не буде! Київ здали ще до 24 лютого. І Залужного тут точно не приплутати, бо воєнний стан ввели лише після 9.00 24 лютого, до того в нього не було контролю за армією, тільки в міністра оборони. Генштаб управляв тільки частинами, виділеними для офіційних бойових завдань (уся зона ООС) та на бойовому чергуванні (усе ппо та більшість авіації, тому їх і зуміли перекинути та врятувати). І я пригадую, яка істерика була у провладних ЛОМів, коли я їм 23-го вказував на неадекватність введення надзвичайного стану й необхідність військового. Вони самі не знали, в чому річ, але їм наказали мочити кожного, хто зробить на цьому акцент, і відпрацьовували… Те саме пару місяців підряд творилося із слугами після кожної вимоги Порошенка добавити до видатків на армію оті скромні 50 мільярдів. Усякі гетьманцеви, бужанські й інша рашистська потороч аж вила від злоби.
А далі все, як у старому радянському фільмі «Опперация Ы». Про все домовилися, склад мала охороняти бабулька. Зайшли, а там Залужний і ЗСУ та сили тероборони. Бо в Україні ви можете про все домовитися з владою, але коли приходить час захищати Вітчизну, українці самоорганізуються, а тим, хто давав обіцянки, залишається лише гризти від злоби Мівіну…
