Незапланований короткий звіт Купера: контр-батарейна боротьба триває, українські позиції тримаються, росіяни заявляють про захоплення одних і тих самих населених пунктів по декілька разів та, як завжди, перебільшують кількість збитих байрактарів. Купер звертає увагу на події, що розгортаються довкола Золотого та Гірського та відтинку дороги Р66, де попри потужний опір українських підрозділів, російська армія має певні здобутки, сподіваємось тимчасові.
Доброго ранку всім! [допис опубліковано об 11:00 за Києвом — перекл.]
Здається, ситуація довкола Сєвєродонецька та на північному боці дуги біля Попасної знову стала критичною, тож саме час для «позапланового» оновлення.
ПОВІТРЯ
Коли осіла курява… Ситуація з ударами росіян по нафтопереробних заводах і складах паливно-мастильних матеріалів 18–19 червня на сході України прояснилася. Це були майже одночасні повітряні та ракетні удари по нафтобазі в Андріївці (Харківська область), Новомосковському нафтовому терміналу (біля міста Дніпро), Кременчуцькому нафтопереробному заводу (він давно не працював) та нафтопереробному заводу в Лисичанську. Скоріше за все, задіяно бомбардувальники Ту-22М-3, озброєні ракетами Х-22 (максимальний радіус 600 км) та квазі-балістичні ракети 9К728 «Іскандер» (радіус понад 400 км, залежить від боєголовки). Модифікації ракет «Іскандер-М» під час польоту відстрілюють хибні цілі, які вводять в оману українські системи протиповітряної оборони (особливо С-300).
Вранці 20 червня росіяни завдали удару по українських позиціях на північ від Харкова шістьома «Іскандерами». Повідомлень про постраждалих не було.
Протягом дня десятки повітряних ударів ПКС рф було спрямовано на нібито розвідані позиції української артилерії, яка минулі кілька днів обстрілювала Донецьк, зокрема з району Авдіївки: сепаратисти заявили, що після цього кількість обстрілів зменшилася. «Для протоколу»: ось давніше відео російської атаки за принципом «насипай, кудись влучиш» по українських позиціях на південному фронті. Воно допоможе оцінити точність такого «насипання» — не нарікайте потім, що я «не попередив». Зауважте, приміщення у центрі кадру завдовжки десь 500 метрів…
На фото нижче добре видно: інтенсивна контр-батарейна боротьба триває майже на всій лінії фронту, що простягається на понад 1000 км…
БИТВА ЗА ДОНБАС
Харків… парадоксально, але: росіяни спершу, три дні тому, заявили про відновлення контролю над Рубіжним [біля Старого Салтова – перекл.], а тоді вчора заявили, що українці з нього відступили… гм… так само росіяни доповідали про наступ на Ртищівку [Чугуївський р-н – перекл.], яку вони вже до того були захопили…
Ізюм… тим часом, схоже, що обидві сторони дійшли згоди щодо того, що українці просунулися в бік цього містечка на 5 км не з боку лісу, що на заході, а з боку Чепеля та Рудневого [північний захід – перекл]. Дійсно, останні звіти свідчать про те, що українці ведуть прямий вогонь по російським колонам постачання, що рухаються вздовж траси М03.
Слов’янськ… українські позиції у Долині та Богородичному тримаються, попри численні атаки росіян та майже безперестанні обстріли. Останній російський наступ на південну частину Богородичного було відбито із особливо важкими втратами для росармії.
Сєвєродонецьк… попри втрату Мельолкіного, українська оборона тримається у самому Сєвєродонецьку, Вороновому та Борівському, станом на вчора. Комплекс споруд заводу Азот перебуває під важкими артилерійськими та авіаударами.
Далі на південь… намагаючись оточити Золоте та Гірське (які досі утримують українці – попри чотири тижні російських атак), збройні формування “ЛНР”, станом на вчора, заявляли про захоплення Тошківки та просування в бік Мирної Долини, що на південь від Лисичанська. Тут оборону тримає 17-та танкова бригада ЗСУ (є відеопідтвердження [цього просування “ЛНР” – перекл.], де один із їхніх Т-64, за підтримки двох БМП-1 просувається в бік західної околиці села. Також, вони заявили про “вогневий контроль” над відтинком траси Р66, що веде від Золотого до Лисичанська, а ще про просування в бік Новоіванівки (15 км на південь від Лисичанська): частина про Р66 схожа на правду, бо вона йде лише за 1,5 км від Тошківки. Українці контратакують з боку Устинівки, що на північ від Тошківки, однак їхня проблема полягає у тому, що сепаратисти також ведуть тут наступ (зі сходу). Словом, станом на сьогоднішній ранок, росіяни просувалися навіть у напрямку Білої Гори – села на південно-східній околиці Лисичанська, яке утримує батальйон “Донбас”.
Станом на ранок, росіяни також мов скажені тисли на Берестове, що на трасі Т1302: схожн, вони вели наступ у місці з’єднання двох значних українських позицій на півдні та південному заході від села. Ця битва точиться й досі.
Проблема, принайні почасти в тому, що за останні кілька днів українці втратили десятки безпілотників — через російські засоби радіоелектронної боротьби. З іронією розглядаю заяви росія про збиття понад 100 Байрактарів: це десь у 6 разів більше, ніж українці коли-небудь мали. Насправді зараз росіянам краще вдається протидіяти легшим, комерційним безпілотникам, а також переривати супутникові комунікації, які використовують українці.
До речі, з огляду на те, як гучно у російських соцмережах “святкують” захоплення Тошківки, гадаю, вони як дістануться траси Р66 – то відзначатимуть це як взяття Берліна… Причина – очевидна: якщо вони відріжуть Р66 і утримаються там, українцям буде дуже складно підтримувати позиції у Золотому та Гірському.
І ще до речі, всі бойові машини піхоти М-80 зараз прямують зі Словенії до України (їх було зроблено в колишній Югославії, ще в 1980-х):
ПІВДЕНЬ
Були російські повідомлення про те, що українці відступили із плацдарму між Білогіркою та Давидовим Бродом: мовляв, росіяни перетнули річку [Інгулець] і захопили два села — Велике Артакове та Білу Криницю. Але наскільки я знаю, принаймні Андріївка й Давидів Брід досі перебувають під контролем України.
Минулого вечора росіяни спробували поцілити по Одесі щонайменше двома протикорабельними ракетами «Онікс» із установки берегової оборони «Бастіон-П».
Переклад: Микола Ковальчук та Антон Шигімага
Редакція: Тетяна Саніна
Rostyslav Semkiv
Том Купер — австрійський воєнний аналітик, автор та співавтор близько двох десятків книг про конфлікти останніх 20 років, включно з війною в Сирії. Експерт із застосування бойової авіації.
