Погана новина. Зараз із госдури. Там є таке мерзенне створіння анатолій вассерман. Воно ініціювало законодавче рішення, щоб заборонити обмін полоненими.
.
З обговорення ніби випливає, що йдеться про учасників тих наших підрозділів, яких рашисти в себе обізвали нацистами, але цілком імовірно, що може йтися й про будь-яких наших бійців, бо формулювання надто розпливчате. Чорноротих там багато, деяких, як колись жиріновського, випускають для створення фону, а потім прийняти щось середнє. Але тут уже маємо фразу голови госдури володіна. А цей без волі кремля рота не відкриє. І дуже схоже на те, що путіноїди лише виманили наших бійців із Азовсталі, щоб таким чином захопити їх у полон.
Дуже надіюся, що це лише гра нервів, але сподівань на це мало, як і на припущення про якусь «вайну мєжду башнямі кремля». Бо такі речі не допускають на рівні госдури. Ще станом на ранок були сильні сумніви, але тоді домінувала надія. Зараз її стало менше. Річ у тому, що паралельно з так званою «договорьонностью» про обмін прозвучали діаметрально протилежні заяви від кремлядів про те, що ніякі переговори з Україною більше не ведуться.
Знову ж, слова Маляр від нашого Міноборони про те, що наших бійців повезли в Оленівку, мене трохи здивували. Так, туди, фактично на лінію фронту, могли везти саме для обміну. Але рашистські канали саме цього маршруту не підтверджували, подавали лише Новоазовськ (тут я міг ще допустити їх непоінформованість). Але поряд із Оленівкою буквально вчора йшли активні бої й ворог зумів просунутися до Новомихайлівки, яка за 10 кілометрів (трошки південніше Мар’їнки). Це явно не те місце, де б готували обмін, є реально відпрацьовані маршрути в Запорізькій області.
Тому в мене погані передчуття. Дуже хочу, щоб вони не справдилися. Уся ця ідея з обміном (на чому так наполягала Верещук) через коридор, а не екстракцію, викликала колосальну недовіру. Тим більше, зараз, після заяви наших переможців на Євробаченні, Азовсталь, Маріуполь та наші бійці на слуху у всьому світі. Паралельно йшла робота з підтягування до цього процесу Китаю (єдина країна, лідеру якої путін не може сказати «ні»). На цьому педалювали рідні азовців та три попередні президенти, але узагалі не згадувала чинна влада. Забагато недобрих сумнівів. Хоча дуже хочу вірити в краще.
І на останок. Що могло відбутися? Це могла бути санкціонована кремлем локальна операція з метою просто виманити наших бійців. А міг бути і якийсь реальний намір провести обмін. Але зразу вилізли найбільш чорносотенні, починаючи з Гіркіна, але не ним одним закінчуючи. І ще до останнього етапу могло бути ухвалене рішення дати їм накричатися про зраду й капітуляцію, а опісля нанести удар у відповідь: і проти наших бійців, і проти більш радикальних опонентів. Чи мала право наша влада довіритися такому підступному ворогу? Якщо обмін усе ж відбудеться, то це буде той унікальний випадок, коли результат виправдовує навіть найсумнівніші методи та крайній ризик. А якщо ні? До цього дня варіанти без міжнародних посередників не розглядалися. Ніким, крім Верещук… Далі від коментарів знову утримуюся, чекатиму більшої ясності.
Тарас Чорновіл
Чтобы вы знали, если ещё не знаете, какой враг пришёл в Украину, и кто настоящий нацист и человеконенавистник, вот вам выдержки из сегодняшнего Гиркина/Стрелкова в адрес попавших в плен «азовцев»:
«…их и нельзя оставлять в живых. Никого. Показательно никого.
А перед этим их надо бы грамотно «ломать». Не нужно сейчас лечить раненых, как обычных раненых. Пусть с ними поработают «другие» врачи.
…укронацистский режим и его силовики должны увидеть в «Азове» свое будущее.
…будущее это должно отдавать неотвратимостью поражения, бессмысленностью сопротивления, сырным запахом гангрены наполовину со сладким запахом трупов. И — главное — могильным холодом слома, предательства и забвения.
Если же не сделать этого, а сделать ошибку — то мы пошлем им месседж, что они могут стоять ПОЧТИ до конца, превратив каждый город бывшей Украины в крепость, чтобы эти города раздолбали, как Мариуполь.
…И вот такой гнилой «минский» гуманизм будет стоить НАМ очень дорого. Потому что приведет только к разрушенным НАШИМ городам, огромным потерям среди гражданского населения, в том числе НАШИХ людей и крайней деморализации наших подразделений. Она, деморализация, УЖЕ есть. Причем у самых мотивированных и злющих бойцов. Говорю ответственно…»
Гиркин боится. Как смертельно раненный зверь, ещё пугающий, опасный, но уже, по сути, мёртвый.
