Українська Армія чомусь не знищена, а умиває ворога його кров’ю

Російська армія.

Як не дивно, саме через неї в Рашку найшвидше прийшло усвідомлення неможливості здолати український спротив.

Рядовому, сержантському і нижчому офіцерському складу воювати вже не хочеться категорично. Вони найближче до війни, найшвидше зіткнулися з відірваними руками і головами своїх братішек. Деградація моралі серед них відбулася так блискавично, що вже за місяць це не армія, а якісь зграї мародерів. А споконвіку відомо: зграї бандитів не здатні протистояти армії. Сто років тому саме так німецька армія, що пересувалася на бричках запряжених конями, дійшла мало не до Петрограду, бо ізнєжені матросіки Дибенка розбігалися не бачачи перед собою нічого.

Вище військове керівництво — стан їхніх настроїв вирахувати не важко. Частина військових професіоналів, яка має достатній освітній рівень, вже розуміє безперспективність путінської авантюри. Втеча з-під Києва і заява про «концентрацію зусиль на Донбасі» — стара макака може скільки хочеш повторювати, що «опєрация ідьот по плану», але її генерали вже розписалися в нездатності виконати більшість отого заявленого Путіним в телевізорі.

Але без мобілізації і відновлення психологічного стану банд мародерів, які називаються «російська армія», навіть Донбас для них — мета дуже проблемна. Російські генерали може і вірять в можливість досягнення принаймні обмежених цілей, та ніякого генерального наступу ще не почалося. Бо оголошувати мобілізацію заради обмежених цілей при рівні тих катастрофічних економічних втрат, як вже несе Росія — просто ідіотизм.

Економічний блок.

У представників російської економіки 100% розуміння, що економіці РФ кранти. В економіці розгром ще масштабніший і очевидніший ніж на полі бою. Люди в економіці працюють не дурні і вся ця пропагандистська маячня не для них. Для них очевидний провал путінської авантюри.

В умовах зменшення кормової бази путінсько-фсбшної кліки головна загроза для цієї касти в найближчий час — як раз стати жертвою перерозподілу ресурсів.

Але це квіточки. Насувається реально страшна історія. Повний економічний крах в країні з ось цим голодним, накачаним ненавистю населенням. Бути багатіньким буржуїном, який десятиліттями обдирав цих рабів, які тебе ненавидять, і коли Захід і Путін тобі закрив виїзд? Та Путін їх всіх підвів під реальну загрозу повторити долю російського дворянства, коли в їхні особняки позаселяється бидло, а їх тупо повбивають і обдеруть їхнє майно точно так само, як зараз росіяни спортівний костюмчик і футболки мародерять в Україні.

Захід далекоглядно закрив цій категорії виїзд, позбавив віз на Заході, арештував рахунки. Вони загривком відчувають, що їх закрили в банці з павуками.

А це — очевидний грунт для визрівання спільного мотиву: спрацювати на випередження.

Тут інструмент Заходу щодо зняття санкцій з окремих представників просто надважливий. Працюй на мир, шкодь, або фінансуй зміну влади — і знімуть санкції.

В цьому ракурсі прохання Зеленського до Байдена тимчасово не накладати санкції на Абрамовича вважаю правильним. Нехай російські яструби психують, розповідають про єврейську змову, хай серед них буде атмосфера підозр.

Регіональні еліти.

Зазвичай вони виступають найостаннішими. Але вже зараз очевидно, що Татарстан не питали про війну, і навіщо йому тягти на своїй шиї наслідки авантюри Москви? Те саме з Якутією, Дальнім Востоком, кавказькими республіками і промисловою північчу Рашки. Дуже швидко до національних окраїн прийде усвідомлення, що їм все це зовсім не було треба. Окрім цього вже з’явилися повідомлення про відмову воювати п.осетинів, відео бунтів кавказців з «дикої дивії», навіть окуповані донбасяни зрозуміли, що їх тупо кидають на убой. І це тільки там, де прорвало. Вмирати, щоб москвич жив ще краще, доки тобі треба ризикувати башкою, щоб сперти унітаз в українця — ну тут треба бути тупим, щоб не провести логічний ланцюжок: Москва, давай досвіданья.

Де б зараз прекрасно могли допомогти нам кримські татари, це в розмовах через інтернет з російськими татарами і представниками тюркських народів, їхньою ж мовою розмовляти з ними, відмовляти від участі у війні (ілюструвати прикладами ганебного поводження московитів з тілами їх загиблих).

Інфраструктурні проблеми, що зараз почнуть загострюватися, лише посилять центробіжні тенденції. Величезні простори Бензоколонки з’єднані в єдине ціле лише авіацією і залізною дорогою. Без деталей від Боїнга і німецьких підшипників вони розпадаються на роз’єднані території, і це буде лише прискорювати для місцевих еліт прийняття правильних рішень.

З цієї публіки виключенням є Кадиров. Він з ваньок отримує дань доки всі інші республіки її платять в центр. Для свого населення він зрадник і окупант, якого ненавидять і з радістю прикінчать. Втрачає владу Москва — втрачає владу він. Так що він виступає і буде виступати яструбом.

Але і тут не все просто. Вся ця тікток-війна його бородатих імбецилів показує, що Кадиров як раз швидше за всі інші регіональні еліти зрозумів, що класти свій людський ресурс за Москву це тупо. Кадиров і його гвардія з більшим задоволенням в разі загострення почав би різати москвичів.

Ідеологія.

Зараз на наших очах відбувається розгром панівної ідеології «руского міра», як об’єднуючої ідеї на просторах Росії. Все це біснувате побєдобєсіє ще до війни асоціювалося у адекватної частини населення, особливо молоді заточеної на європейські і західні цінності, з дебілізмом, дикунством, джерелом всієї дурі в їхній країні. Дідугани підняли на жупел ідеологію російського нацизму, а тепер розгром на полі бою і такі економічні втрати дискредитовують ідеологію русскості в очах більшості російського населення. Зараз ватка ще репетує «нє стидно бить рускім», але розгром на полі бою всіх цих біснуватих старіючих вождів в очах мас перетворить їх на битих клоунів винуватих в їхніх злиднях. В якусь мить виникне інша «моральна більшість», а соловйови, скабєєви і путіни опиняться в «моральній меншості». Тоді для них почнеться щасливе життя.

ФСБ і мусора.

Мусора, омон, розгади незадоволені тим, як їх кинули на убой в Україні. В той же час ця банда — за будь-яких обставин буде вірним псом режиму. Кожен з них так класно влаштувався — проламуй дубинками голови плюшевих мітингарів, за це тобі платять шикарну зарплату і жодного ризику. В разі народного вибуху вони втрачають все.

Отже враховуючи все вище сказане, за організованої фінансової підтримки невдоволених фінансових кіл, старіння і ослаблення волі бункерної макаки, банкрутства пануючої ідеології, дискредитації пердунів, початку економічного краху і збідніння суспільства — виникає запит на зміни, реальна революційна ситуація. Ресурсів у путінської кліки її погасити майже немає. Зараз з’явилася інфа в російських ЗМІ, що путінська адміністрація хоче вигадати якусь нову ідеологію для Росії. Але насправді будуть розвиватися лише націоналізми і кримінальна романтика.

За підтримки армії і частини невдоволеного суспільства, з використанням «майданутих» гасел за реформи і демократію, заколотники на чолі з новим єльциним (навальним) можуть наважитися на виступ проти ФСБшної кліки. В принципі доки макака ховається десь в тайзі, достатньо захопити Останкіно, Кремль і вузол урядового зв’язку. А хто віщає з телевізора, сидить в Кремлі і чиї указання приходять по спец-зв’язку, той і влада. Саме у армії і ГРУ після Криму і Казахстану є досвід по захопленню ключових об’єктів ворога, а отже і спокуса цей досвід використати. Після цього макаку витягнуть з бункера і привселюдно стратять на камеру, як каддафі, щоб встановити новий режим і випустити пар всієї тої озлобленої і накачаної ненавистю до України наволочі, що зветься народом.

Це в принципі і є єдиним способом для еліт якось вирулити із ситуації.

Зараз саме на армію мусора і фсбси почали активно перекладати відповідальність за провал путінської авантюри. З Шойгу медійно воює Кадиров, «картонного маршала» звинувачує фсбшник Гіркін. ФСБшники можуть ще й вальнути декількох особливо небезпечних генералів, як Рохліна і Лєбєдя в свій час (Рудського — зараз?), щоб запобігти появі сильної фігури в армії.

Крім цього логічними стають дії охранки на випередження — прилюдне розкуркулення і посадка когось з олігархів. Це виконує одразу кілька задач: 1) перерозподіляє обмежені ресурси між іншими, 2) каналізує ненависть біомаси, 3) залякує всіх.

Спроби замиритися із Заходом нав’язавши мир з Україною не досягнуть успіху. По-перше, Захід вже оголосив, що навіть за нав’язаного Україні миру санкції не знімуть, а по-друге, ще треба нав’язати. Українська Армія чомусь не знищена, а умиває ворога його кров’ю. Так буде і далі.