Звіт австрійського військового аналітика Тома Купера за минулі 24 години

«Всім доброго ранку!

Ось мій огляд за минулі 24 години (9:56 за Києвом, 22.03.22)

ЗАГАЛЬНЕ

Один із сайтів мережі ріа «новості» [насправді, «камсамольская правда» — пер.], здається, сплутав зведення Генштабу України з даними російського генштабу і повідомив, що російська армія наразі втратила 9.861 загиблими та 16.153 пораненими. Певна річ, повідомлення швидко прибрали: кожен може помилитися — особливо спраглі до сенсацій журналісти (яка різниця, чий Генштаб, скоріше публікуйте… ой!). [Дивна версія: схоже, автор має зовсім хибне уявлення про те, як влаштовано роботу російських медіа; до того ж, наразі за українськими зведеннями втрати росіян тільки загиблими майже удвічі більші, аніж ті, що були опубліковані — пер.]

На Заході тривають суперечки щодо того, що «вишестоящі органи» в москві назвали ударом «високоточної надзвукової зброї» — «Кинджал» — по Києву вчора вранці. «Люди з нестачею свіжого повітря» (Пентагон) стверджують, що то не «Кинджал»; «віддані шанувальники поразки» (генерали німецького Бундесверу) вражені його швидкістю та маневреністю; тим часом українці знайшли біля місця удару уламки принаймні однієї ракети П-900 Альфа (різновид ракети «Калібр» для атаки наземних цілей, відомий на Заході як SS-N-30 Sizzler). Якщо це була вона, то балістичних і крилатих ракет у росіян ще менше, ніж можна було подумати. До речі, на відеозаписі безпілотника, яке поширили «вишестоящі органи», видно, як українці стріляють із «Градів» на паркінгу біля згаданого торгового центру… [це взагалі вкрай дивна заява: хіба що йдеться про змонтоване відео – ред.]

ПОВІТРЯ

ВКС росії на кілька днів притихли, але поступово збільшують кількість бойових вильотів над полем бою: тепер від 250 до 300 щодня. Повітряні сили ЗСУ роблять 8-10 вильотів, переважно на Су-27. Міністерство оборони України заявило, що вчора було збито 1 літак, 6 безпілотників і 2 гвинтокрили ВКС; росіяни за минулі два дні нібито збили український безпілотник. Доказів на користь цих тверджень я не знайшов.

ПІВНІЧ

Уже два дні українці проводять «малий» контрнаступ на обох флангах 35-ї армії росіян на захід від Києва, схоже, звільнено Макарів. Триває боротьба за міста і села між Макаровим та Бородянкою. Натомість 35-а намагається закріпитися на північному заході Києва і мінує всі підступи. Її артилерія заледве тримається в межах досяжності центру міста. [Нещодавня інформація вже після допису Купера: російські сили в тому районі вже оточені – ред.].

На схід від Києва росіянам довелося обʼєднати 2-у загальновійськову та 2-у танкову армії (це пояснює плутанину з цими двома частинами останнім часом). Треба сказати, що за минулі кілька днів контратаки українців на цьому напрямку так розхитали росіян, що наразі вони утримують тільки Бровари (три батальйонно-тактичні групи 90-ї танкової дивізії) [вибач, Томе, але наші джерела безпосередньо на передку повідомляють, що жодних росіян в Броварах немає – ред.]. На решті території їм довелося відступити на 10-15 км, бо українці нищать їхнє постачання у тилу. Але принаймні одна батальйонно-тактична група, може дві, досі блокують трасу, що веде до Полтави.

Коротше кажучи, росіянам бракує сил навіть на те, щоб оточити Київ, не кажучи вже про напад. Схоже, живої сили у них зосталося так мало, що вони не можуть навіть поновити наступ на південь від траси E40.

ПІВНІЧНИЙ СХІД

Дуга між Черніговом та Ніжином тримається: всі 10 батальйонно-тактичних груп 41-ї загальновійськової армії, що тут зосталися, продовжують тиснути, але не атакують. [Чисельність одної БТГр може коливатися від 300 до 1000 осіб – ред.] Також тримаються всі українські гарнізони далі на північний схід та схід (як-от Суми), навіть якщо росіяни їх обійшли чи оточили.

СХІД

Командування 6-ї загальновійськової армії росіян втратило більшість 47-ї танкової дивізії, намагаючись захопити Барвінкове та Ізюм, тож тепер намагається підтягнути підкріплення та постачання. Далі на схід 20-а армія росіян (3-я мотострілецька дивізія) разом із сепаратистами намагається оточити Сєвєродонецьк — наразі безуспішно.

ПІВДЕНЬ

На доданому фото – російський Т-90 з 42-ї гвардійської танкової дивізії, підбитий десь на підступах до Запоріжжя, де українські сили влаштували росіянам засідку два дні тому.

Карта, захоплена в офіцера РФ, загиблого під Маріуполем кілька днів тому, засвідчує, що в цьому районі діє 49-а російська армія: відповідно, 58-а має вести бої між східним берегом Дніпра та Маріуполем.

Тобто, врешті, командує не генерал Зусько [до нього автор колись мав певну повагу – ред.], який вів наступ в напрямку Одеси та Придністров’я й так жахливо облажався у Вознесенську, а хтось інший. Відтак, маємо пояснення, чому 810-а [бригада] морської піхоти була розтрощена в вуличних боях у Маріуполі.

Озираючись назад, зазначу, що командування російського Південного округу допустило помилку: не варто було посилати 58-у на захід, а значно важче озброєну 49-у на схід… але хто я, щоби таке казати..?

Поза тим, продовжую вивчати захоплену карту, намагаючись розібратися в численних абревіатурах, і в мене виходить, що ситуація в районі Миколаєва та Херсона наступна:

— Північний сектор (Апостолове – Кривий Ріг): 20-а гвардійська мотострілецька дивізія (3 батальйонні групи);

— Центральний сектор (Снігурівка) 205-а мотострілецька бригада (1 БТГр, що втім зазнала важких втрат);

— Південний сектор (Херсон): кілька десантних підрозділів, включно з 4 ослабленими БТГр 7-ї дивізії ВДВ та однієї БТГр 34-ї мотострілецької бригади… плюс багато дрібних відділків підтримки, а також «ескадрон» безспілотників «Орлан».

Не буду вдаватися в деталі щодо українських частин, що протистоять їм, крім того, що «центральними» там є три регулярних бригади. Хоча цих сил цілком досить, щоб втримати Миколаїв, їх недостатньо, щоб штурмувати Херсон. Це «не добре», бо росіяни тепер матимуть час окопатися й замінувати підходи до міста (наскільки можливий «результат» такого штурму, можемо судити, згадуючи, як всього кілька відділків української армії втримували Херсон на третій день війни… але (зітхає) все це з розряду «що якщо» й тому я далі в тему не заглиблюватимуся).

Маріуполь… Місто щільно облягають 58-а російська армія (3 батальйонно-тактичні групи 42-ї мотострілецької дивізії та 1-2 БТГр 810-ї бригади морської піхоти.) із заходу та 8-а армія (4-5 БТГр 150-ї мотострілецької дивізії плюс чеченці) зі сходу та півночі.. Логіка вказує, що українські сили, втративши Волноваху (захоплену 163-м танковим полком разом із 150-ю мотострілецькою дивізією та 11-м моторизованим полком сепаратистів), відступили десь із 100 км. на північ, а отже зняти блокаду Маріуполя немає змоги. ЗСУ в цьому районі бракує сил і вони не можуть протистояти росіянам у повітрі. Натомість, росіяни поспішають взяти Маріуполь, щоб перекинути свої війська для операцій на півночі, проте способів здійснити це швидко немає.

Тим часом, зв’язатися з кимось у Маріуполі зараз нереально й тому в нас жодних деталей, крім того, що місто обстрілюють та бомбардують, що спричиняє важкі втрати серед цивільних.

ПІДСУМОК

Кілька спостережень наостанок: рекомендую всім заощадити час і перестати підраховувати кількість мертвих російських генералів, а також видавати бажане за дійсне, зважуючи логістичні втрати РФ. Це не Афганістан і не Ірак, не війна проти транснаціональних джихадистів – це масштабна конвенційна війна, в якій немає «скінченних» цифр. Такі війни «поглинають» людей та озброєння в небачених пропорціях – просто прийміть це. Армія РФ має досить генералів, щоб замінити всіх наявних двічі. Вони так само здатні ще довгий час «штампувати» танки й переважати українські сили кількісно [В коментарях Куперу закинули, що він випустив новину про зупинку єдиного російського танкововго заводу через брак «західних комплектуючих» — перекл.]. Вони здатні тримати в напрузі українські сили (наприклад, загрожуючи вторгненням білорусів на заході) й відтак матимуть досить часу підтягнути і підсилення, і припаси.

…до речі, ніхто з росіян не думає збирати припаси на рік наперед – включно зі стейками, баночками пива, лосьйонами від загару та масажерами для ніг – як то робить зазвичай, чекаючи наступу, американська армія.

До того ж, «обезголовлювання армії» (див. «ліквідація генералів») насправді не працює: в гіршому випадку, це може навіть завдати шкоди. Якщо сумніваєтеся, згадайте, скільки арабських «лідерів» та «командувачів» убили ізраїльтяни за останні 75-80 років. І що, був якийсь ефект? На їхнє місце завжди стають нові, більш нарвані, більш рішучі, навіть вміліші командири (давайте, подивіться історію Хамасу / Корпусу вартових Ісламської революції / Хазболли, а також AQI / ISIL / ISIS / IS / Daesh і т. д.).

Важить, що досі незмінною щодо путіна залишається російська громадська думка. Попри нарікання на кухнях, назовні вони підтримують його. Вони справді поводяться як учасники «сєкти красних чєловєчков» (візьміть хоча б студентів провідних російських університетів, які записують пропутінські відео й демонструють свою антизахідну позицію).

Так само вкрай важить, що західні уряди дозволяють шантажувати себе майстерному рекетиру путіну, замість того, щоб шантажувати його самого. Ви лише погляньте, яка паніка починається, коли він чи Лавров щось там брякнуть про ядерну зброю… ще навіть мізинцем не торкаючись своїх боєголовок…

Давайте, ось порада: не слухайте телевізор – дивіться на конкретні дії.

Як вірити росармії, вони мають досить артилерійської та авіасили й також боєприпасів, щоб зрівняти з землею три Києва й шість Харковів – оце важить зараз і важитиме ще якийсь час. На такі речі слід звертати куди більше уваги, ніж навіть на 60 мертвих генералів.

…і переживати з подібних приводів треба доти, доки ми не побачимо, як десятки нових українських «Байрактарів» щодня розносять на друзки нові й нові одиниці російської артилерії».

[Четверта частина матеріалу Тома Купера про повітряну війну над Україною присвячена саме «Байрактарам». Опублікуємо сьогодні увечері – ред.].

Оригінал тут: https://www.facebook.com/keksifarm.hayday

За переклад частини тексту дякую Микола Ковальчук