Є таке поняття, як "серпнефобія" — останній місяць літа в історії неодноразово ставав часом загострення конфліктів, криз, а також катастроф техногенних і природних, великих геополітичних змін.
14 серпня 2009 року
Сочі. Дмитро Медвєдєв з Головою Уряду Володимиром Путіним.Фото kremlin.ru
У російській та українській історії підтверджень цього чимало. Це і "путч" 1991-го року; це проголошення незалежності України; це великий дефолт 98-го, що поглинув дві братські країни і розорив їхніх громадян; це аварія і загибель екіпажу підводного човна "Курськ" у Баренцовому морі — трагедія, яка забрала життя моряків обох країн. Це катастрофа російського літака Ту-154 на Донеччині — жалоба, що об’єднала два народи. Це і торішній грузинсько-осетинській воєнний конфлікт — п’яти денна війна, яка стала спільним жахом для простих росіян, українців та грузинів.
Початок цього тижня теж увійде в історію відносин братніх народів. Президент Росії звинуватив президента України в антиросійському курсі. Віктор Ющенко відповів Дмитру Медвєдєву. Президент України наголосив: Україна як суверенна держава має право на "особисте" визначення пріоритетів зовнішньої політики.
14 серпня 2009 року
Сочі. Дмитро Медвєдєв з Головою Уряду Володимиром Путіним.Фото kremlin.ru
Такого тону у риториці президентів двох держав не було ніколи. Як не було і такого, щоб одна з країн — в цьому разі Росія — свідомо не відряджала свого посла -в цьому разі в Україну. Президент Росії прямо говорить про нове керівництво України. І саме з ним пов’язує надії на поліпшення відносин. У світлі української президентської кампанії, яка вже фактично розпочалася, така заява звучить надто конкретно.
14 серпня 2009 року
Сочі. Дмитро Медвєдєв з Головою Уряду Володимиром Путіним.Фото kremlin.ru
Хто і як бачить взаємини України та Росії — відповіді найвпливовіших українських політиків у матеріалі Юрія Сидоренка:
Дмитро Медвєдєв, президент Росії:
— Официальный Киев занял откровенно антироссийскую позицию в связи с военным нападением режима Саакашвили на Южную Осетию. В нарушение основополагающих соглашений между нашими странами продолжается линия на воспрепятствование деятельности Черноморского флота России. В нынешней ситуации мною принято решение не направлять на Украину нашего посла. Он приступит к работе позднее.
На це звернення російського президента першим відреагував лідер української опозиції Віктор Янукович. Він зазначив, що неприязнь до північного сусіда відчувалася ще у передвиборчій риториці його опонента Ющенка ще з 2004 року.
Віктор Янукович, лідер Партії регіонів:
— Возникает вопрос — а что дальше? И я уверен в том, что желание украинского народа возродить отношения с Россией, возродить экономику Украины будет и в основе политики Украины по отношению к России. И эту политику я буду осуществлять, как только приду к власти.
Потрібен новий порядок денний у відносинах України та Росії, переконує кандидат у президенти Арсеній Яценюк. На його думку, усі питання, що порушені у листі Медвєдєва, треба вирішувати, і робити це мають саме президенти двох країн. Але реально, переконаний Яценюк, покращення взаємин варто очікувати по закінченню президентських перегонів.
Арсеній Яценюк, лідер "Фронту змін":
— На жаль, чинний президент дав підстави для того, щоб такий лист з’явився. Але російське керівництво, на жаль, підхопило це і почало роздмухувати антиукраїнські настрої. І сьогодні ми дійшли до того, що народи України і Росії почали не сприймати один одного. Мова не йде про персоналії президентів. Мова йде про дві країни. Україна не сприйме жодного повчального тону, ні з Москви, ні з Вашингтону, ні з Брюсселю.
Україна ослаблена, як ніколи — такий висновок зі звернення Медвєдєва до Ющенка зробив спікер парламенту Володимир Литвин. І те,що світова спільнота майже ніяк не відреагувала на слова очільника Росії, свідчить ще й про те, що Захід втомився від проблем України і приділяє їй все меншу роль у подальших планах.
Володимир Литвин, голова Верховної ради України:
— Ті прихильники, які, скажімо, розподіляли свої симпатії між президентом, Тимошенко, Януковичем і деякими іншими політиками, вони ці симпатії зійдуться навколо президента Ющенка. І, звісно, від цього виграє Віктор Янукович, який демонструє таку послідовну проросійську політику. А нам сьогодні потрібна проукраїнська політика.
Сам український президент витримав триденну паузу, перш ніж суспільство дізналося, якої він думки про закиди свого російського колеги. За цей час у Секретаріаті глави держави підготували довідку з одного із болючих питань українсько-російських взаємин — мовного.
Отже, на три мільйони російських українців у північного сусіда немає жодної українськомовної школи, тоді як в Україні російська є мовою навчання у майже тисячі двохстах школах. І на таке навчання Україна за рік витратила більше трьох мільярдів гривень, а Росія в себе — жодного рубля.
Ющенко у своєму листі до Медвєдєва вкотре наголосив, що для торгівлі зброєю із Грузією немає жодних обмежень з боку світової спільноти, рішення про вступ до НАТО Україна ухвалила ще за часів президентства Кучми, а остаточно визначиться із цим лише після всенародного референдуму. Що ж до проблем із перебуванням Чорноморського флоту на території України, то російська влада сама не надто квапиться розв’язувати проблеми щодо землі, нерухомого майна, радіочастот і навігації. Й останнє: за все це відповідає не лише Україна, а й Росія. І вихід із цієї ситуації знайти можна, переконаний Ющенко, але ж для цього треба щонайменше зустрічатися.
Віктор Ющенко, президент України:
— Вести діалог за столом переговорів я підтверджував протягом останнього року щонайменше тричі у своїх листах на Вашу адресу. Цей заклик залишається актуальним і сьогодні. На жаль, раніше у відповідь я отримував лише запрошення на участь у скачках на приз президента Росії та інших багатосторонніх заходах. Сподіваюся, цього разу буде конструктивна відповідь.
Останньою на лист Медвєдєва відреагувала Юлія Тимошенко, але цьому передував доволі промовистий випадок.
Юрій Сидоренко, кореспондент:
— Один із нардепів Тимошенко у день появи звернення Медвєдєва заявив, що БЮТ незадоволений рішенням керівництва Росії не направляти до України посла. Але вже наступного дня прес-служба БЮТ відкликала цей коментар із дивним формулюванням: він, мовляв, не відображає думку ані — увага! — самого народного депутата, ані його політичної сили.
Свій коментар Тимошенко не виголошувала на камери, а вивісила на сайті Кабміну. У ньому вона висловлює готовність завжди прислухатися до думки партнерів України на Сході і Заході. Одним словом, коментар Тимошенко є настільки політично виваженим, що зрозуміти, що ж насправді думає з цього приводу прем’єр, неможливо.
"Ми самостійно вивчатимемо власне минуле, самостійно дамо собі лад в сьогоденні, самостійно будуватимемо власне майбутнє. Реалізація Україною своїх суверенних прав, формування сучасної політичної нації не є і не можуть розглядатися як політика, направлена проти когось", — заявила Тимошенко.
Вітчизняні дипломати переконують: рішення російського керівництва не відряджати до України посла аж ніяк не сприятиме налагодженню нормальних відносин. Адже, за дипломатичним протоколом, переконують в МЗС, очільники держави навряд чи виявлять бажання зустрічатися або із тимчасовим повіреним, або із заступником амбасадора. Та й у них самих не буде можливостей оперативно розв’язувати питання із Кремлем, бодай через свій доволі низький статус.
Володимир Хандогій, перший заступник міністра закордонних справ України:
— Свідомо було заявлено про те, що посол приїде тоді, коли складуться для цього передумови. На мій погляд, все має бути з точністю до навпаки. Посол має приїхати і створювати такі передумови, які б змогли зрушити місця, виправити, врегулювати взаємини.
Двічі міністр закордонних справ Борис Тарасюк переконує: покращити взаємини українського та російського керівництва дипломати не можуть. І прогнозує, що навіть президентські вибори, після яких Кремль, можливо, і відрядить до України посла, ситуацію навряд чи виправлять.
Борис Тарасюк, екс-міністр закордонних справ України (1998-2000, 2005-2007):
— Ігри із затриманням посла Росії — це так і залишиться іграми, і ніякого відчутного результату це не дасть ні Росії, ні україно-російським взаєминам. Пограються-пограються, і все ж таки посла Росії направлять до Києва. Я думаю, що до виборів, це гра на протязі одного місяця, не більше.
Ще один двічі міністр закордонних справ України Анатолій Зленко переконує: заяву, яку зробив російський президент, міг виголосити лише молодий і не дуже досвідчений лідер.
Анатолій Зленко, екс-міністр закордонних справ України (1990-1994, 2000-2003):
— Очевидно, не вистачило політичної і дипломатичної витримки, здали нерви. Для державного діяча це вада, але з роками вона проходить.
Сама заява не може суттєво вплинути на перебіг президентських виборів в Україні, переконує дипломат, адже відмова відряджати посла значно ускладнить втручання Росії у хід перегонів.
Анатолій Зленко, екс-міністр закордонних справ України (1990-1994, 2000-2003):
— Важко навіть зрозуміти — де логіка? Якщо ми хочемо припустити, що РФ заінтересована в тому, щоб у нас пройшли вибори президента України по російському сценарію, тоді звичайно, має бути особа, яка була б уповноважена проводити відповідну роботу. Одна зі сторін не зацікавлена на цьому етапі розвивати відносини з Україною. І посол, як зв’язуюча ланка, він був би зайвий у цій ситуації.
І як підтвердження цих слів, у п’ятницю пролунала ще одна заява російського президента. Він вдруге за один тиждень наголосив, що з нинішнім керівництвом України Росія не шукатиме спільної мови.
Дмитро Медвєдєв, президент Росії:
— Я не вижу сейчас перспектив востановления нормальных отношений при действующем руководстве. Может быть что-то произойдет и ситуация изменится — я был бы только рад. Надеюсь, у нового руководства в этом случае будет значительное число возможностей для того, чтобы сущесвтенно улучшить отношения.
Більшість українських політиків та дипломатів погоджуються у тому, що навіть після такої заяви Медвєдєва відносини України та Росії однаково не будуть заморожені. Адже навіть такі різкі оцінки взаємин з обох боків лише засвідчують, як Україна та Росія потрібні одна одній. Але зізнаються: ситуацію, що склалася, можуть покращити лише особисті взаємини очільників двох держав.
Юрій Сидоренко, Сергій Дубінін
