Українська держава 100 років тому зникла, пережила голодомори та репресії, бо більшість тогочасних еліт самі не могли визначитись, потрібна країні армія чи ні. Результат нам добре відомий.
За цю млявість та нерозуміння загрози я і не вважаю більшість тогочасних діячів за безперечних авторитетів та героїв. Хіба лише дякую, що хоча б спробували. Лівацькі погляди тогочасних очільників республіки привело до того що Україна 70 років знаходилась під окупацією.
Не дивлячись на те, що я закінчив військове училище ще за радянських часів, вважаю себе представником першого покоління офіцерів ЗСУ. 1991-1992 року знаходячись дуже далеко від рідної України написав 26!!! рапортів про переведення мене в Україну, до лав ЗСУ. Чого я тоді тільки не наслухався про себе… бІндєра, нацист, яку країну розвалив…
.
26! рапортів, щоб перевестись в ЗСУ. Лише в грудні 1992 я став офіцером ЗСУ. Тоді перспективи здавались безмежними. Здавалось що у очільників новоутворених держав вистачить розуму та совісті за справедливість розподілити флоти, авіацію, та все інше. Але на жаль комуністичне минуле Кравчука, а скоріше навіть проросійська більшість в парламенті не дало можливість так зробити. Ми не змогли справедливо розподілити усі армійські надбання радянського союзу. Як результат, почались «викрадення» військового майна з московії до України, і навпаки.
А потім абсолютно дурний і безглуздий Будапештський меморандум, який лишив нас єдиного важеля впливу, з яким звикли рахуватись в усьому світі. А особливо у Московії, і в принципі цей важіль впливу реально міг бути використаний лише проти них.
В решті решт, 2014 року все це призвело до того що ми маємо окупованою 5-7% своєї території. Та 100 000 потенційних окупантів на кордоні.
(Цікаво, чи ризикнули б вони збирати тисячі танків у полі за 300км від кордону, якби цілодобове чергування вів розрахунок тактичного ракетного носія з атомною боєголовкою…ну так, теоретично?)
З усього сказаного хотілося б донести до всіх, що 30 річницю створення ЗСУ ми святкуємо не завдяки очільникам держави та міністрам (особливо до 2014 року) а завдяки солдатам та офіцерам які залишались вірними присязі, залишались у строю навіть тоді, коли надій на позитивні зміни не було абсолютно. Як результат на початок війни весною 14-го ми мали до 5 тисяч боєздатних військових, і 3-4 рази більшу кількість зрадників. Інші ж військові лише починали розуміти що справні ЗСУ, не пострадянського зразка починаються лише саме зараз. Лише зараз держава починає згадувати що армія потрібна не для будівництва дач, та підмітання плацу ломами. Що солдат це не дурник який не зміг закосити від призову, а той хто ціною власного життя та особистого комфорту захищає ваші домівки, бізнеси, та найголовніше спокій ваших сімей.
Тому сьогодні, шостого грудня хочу привітати саме тих хто не зрадив! Хочу привітати тих, хто як і я залишався вірним присязі у найскрутніші часи. Той хто 14 го року у формі «дубок» та в радянській касці пішов боронити нашу державу від добре озброєного та підступного ворога.
Особливо хочу привітати тих хто боронить кордон та лінію фронту вже з «трьох частин світу». Побратими, повірте, чим більше вони нас пробують оточити, тим легше нам буде наступати в усіх напрямках!!!
Вітаю всіх Бойових Побратимів!
Вітаю вас зі святом — Днем створення ЗСУ!!!
Слава Україні!
Героям Слава!
Юрій Береза
Доброволець Yurik Grek та главком ЗСУ Валерій Залужний з ручними системами радіоелектронної боротьби литовської компанії NT Service, які поставлені на фронт українськими та литовськими волонтерами. Це виглядає обнадійливо — сподіваємось, що в 2022-му тактичні системи РЕБ почнуть надходити у війську на передову вже і від держави. Юрія знає весь фронт, він працює невтомно, незважаючи на поранення, як доброволець, та намагається прикрити деякі небезпечні напрямки. Він нагороджений званням Народний Герой, але так само гідний звання Герой України.
Війна показала, що кожен бойовий підрозділ, починаючи з з піхоти, має оснащуватись системами РЕБ для самозахисту від безпілотників противника. Системи потрійні різні, і в окопах, для прикриття малих бойових груп від малих дронів потрібні системи такого типу, які виробляє литовська компанія NT Service. З 2018 року років такі антидронові рушниці постачаються в Україну, але все це виключно за кошти волонтерів з України та Литви. Ефективність застосування висока, чимало російських дронів було перехоплено та знищено. Але для повного оснащення армії потрібні системні закупівлі через Держоборонзамовлення. Ці системи РЕБ ставились до потреб ЗСУ і на 2020-й і на 2021-й роки, але закупівлі через різні бюрократичні причини не відбулись через дуже дивний підхід міністра оборони Тарана, який фактично зірвав закупівлі цих тактичних систем взагалі. В 2020-му році підготовлена група інструкторів для використання антидронових систем. Потрібно озброєння. Фото показує, що ЗСУ знов буде ставити в потреби закупівлю антидронових рушниць в 2022-му році, сподіваюсь, що новий міністр оборони виконає плани військових.
Окремо дякую нашим литовським друзям, важко переоцінити їхній внесок у нашу боротьбу, вони постійно вдосконалюють свою зброю, і роблять все можливе для допомоги. Дякую, наші брати по зброї, дякую, Литва.
