Картина ситуації в Східній Європі насправді дуже напружена, за сьогодні загострилась ще більше.
Відповідей і чітких сигналів немає.
Реакція багатьох основних гравців аморфна.
І це дозволяє Путіну далі шантажувати, нарощувати сили та влаштовувати бійню.
Влада Зеленського традиційно мовчить.
Пам‘ятаєте, протягом двох тижнів, коли вся західна преса говорила про накопичення російських військ, спочатку Данілов, а потім прес-секретар Нікіфоров казали «це все брехня», »нічого немає».
Останнє повідмолення від Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін (СЦКК) із посиланням на звіт Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ:

Це мова йде про техніку на окупованих територіях. Там її також підтягнули до лінії фронту. Вже мовчу про мереміщенні військ.

Там озброєні білоруські (читайте РОСІЙСЬКІ) силовики прибувають до польсько-білоруського кордону у районі пропускного пункту Кузьниця.
Яка є гарантія що таке ж саме не готується на українсько-білоруському кордоні?
І до речі, сьогодні Лукашенко попросив Росію розмістити свої «Іскандери» вздовж кордону, в тому числі й українського.
Все це свідчить про те, що Україні треба бути готовою до розвитку будь яких подій.
Що ми маємо зараз робити:
— політично влада мала б робити все, щоб світ не мовчав. Говорити з усіма. Підтримувати Польщу та Литву.
— військово. Бути готовими до розвитку подій як на білоруському кордоні, так і по всьому кордону з
РФ.
— інформаційно. Замість кварталів та нікчемного каналу «Дом» пояснювати людям, говорити про ситуацію. Інформувати світ.
Але чи здатна це все робити влада Зеленського?
Впевнений що ні.
Тому робити доведеться це нам з вами.
Тримаймось і будьмо напоготові.
Андрій Смолій
1. У нас два роки не виконується державне оборонне замовлення.
2. Бойові генерали, які виконували його раніше — тепер під слідством, побувавши в клітках.
3. Армія свідомо деморалізується та принижується всякими «розведеннями», а тепер вже і недофінансуванням базових потреб військовослужбовців.
4. Вище військово-політичне керівництво не реагує на смерті на фронті, щоби не дратувати інфополе, бо востаннє продемонструвало свою «компетентність», коли взяло «під особистий контроль» епізод з сержантом Журавлем, в результаті чого той сплив кров’ю в сотні метрах від наших позицій.
.
5. Операції спецслужб зливаються чи не в прямому ефірі, і це свідомо приховують повноважні представники влади, які втратили довіру союзників і тому отримують постійні дипломатичні фіаско.
6. Енергетична сфера штучно повертається в стратегічну залежність від енергоносіїв з РФ, мільярди сплачено за її електрику, на черзі газ.
.
7. На посадах з доступом до держтаємниці знаходяться люди ще Януковича, які зокрема готували «Харківські угоди», а в самій ОП вимолюють можливість зустрічі для «подивитись в очі» тощо.
Навіщо в цих умовах Путіну воювати — якщо за два роки Зеленського він і так з надлишком отримав все, що втратив за п’ять років Порошенка?
.
Для чого тримати війська?
Це підстраховка на випадок різкої зміни ситуації в Україні — вони там не щоби нападати, а щоби захищати політичний режим Зеленського-Коломойського, бо він вигідніший Путіну за будь-які військові перемоги.
Одночасно це сигнал союзникам, що в разі їхньої підтримки державницьких сил в Україні — відбудеться те саме, що в 2014 році, тільки вже неприховано, і в більших маштабах.
.
І це прекрасно зрозуміли на Заході, тому б’ють на сполох і відправляють представників на прямі зустрічі в Кремль — бо в Україні більше нема з ким говорити.
.
Більшості українців в цій грі відведено роль телеглядача, якому можуть буденно довести рішення про повернення в сферу впливу РФ і про репресії проти «воінствєнного мєньшинства», як раніше доводили про посадки військових, «надо пєрєстать стрєлять» і «ми воюєм самі с собой».
А для інших українців — московська армія, яка з окупаційної може перетворитися на каральну, щоби вчергове зачистити Україну під малоросію.
Все як завжди.