Був вечір понеділка, коли спека розчиняла в собі все живе у Києві.
Країна мирно засинала під заучені та безликі фрази Віктора Януковича, який з телеекранів агітував віддати за нього голоси. У будівлі уряду Юлія Тимошенко проводила чергову нараду. А Віктор Ющенко, очевидно, вже відпочивав за містом та насолоджувався вічним.
Втім, для декого життя лише починалось.
Бентлі Continental вишневого кольору зупинився біля чи не найелітнішого київського ресторану "Сюрприз". З глибини салону вийшов чоловік з ретельно доглянутою триденною неголеністю.
Ходою впевненої в собі людини, банківський рахунок якої вимірюється сімома або вісьмома нулями, він попрямував на літню терасу.
Тут у нього була призначена зустріч з молодим і не дуже сміливим політиком, який вже півроку запевняє країну, що готовий бути її президентом. Цей другий прибув до ресторану на двох "Мерседесах" у супроводі охорони – прямо зі спорткомплексу "Акваріум", де тягав залізо і займався на тренажерах.
Як і його співрозмовник, він був без краватки, але налаштувався на серйозну розмову.
Вони усамітнилися за окремим столом на веранді ресторану так, щоб ніхто сторонній не міг порушити їхню інтимну розмову.
За сусіднім столиком сів охоронець у сірому костюмі, який своїм тілом створював живу огорожу, а відрізок вздовж веранди патрулював його колега, який з таким же суворим виглядом вигукував лаконічні команди у радіостанцію, встромлену до вуха.
Коли на веранді з’явились двоє журналістів, охоронець явно занервував. Можливо, в його голові й виникла думка, що, розраховуючи на секретність, його боси вибрали не найбільш вдале місце – але зупинити неочікуваних свідків не наважився.
– Я тебе дуже прошу, зроби так, щоб я їх шукав, — знервовано і з ледве стриманим обуренням кандидат в президенти попросив охоронця прибрати журналістів.
Але було вже пізно – камера зафіксувала обох співрозмовників.
Літній вечір у "Сюрпризі". Фото Мустафи Найєма
Той що ліворуч – це керівник передвиборчого штабу чинного президента Віктора Ющенка Ігор Тарасюк. А праворуч – людина, яка невпевнено переконує електорат і себе, що в 35 років настав його час керувати Україною – Арсеній Яценюк.
Якщо уявити, що будь-які вибори – це маленька війна штабів, то зустріч цих двох людей за півроку до фінальної битви виглядає як мінімум дивно. Якщо, звичайно, мова не йде про договірний матч. Коли одна сторона, аби не втрачати все, бажає укласти союзницьку угоду з можливим переможцем.
"Сірий кардинал"
Після відставки Віктора Балоги важелі керівництва секретаріатом президента перебрав Ігор Тарасюк.
Формально главою СП стала Віра Ульянченко, однак усі важливі рішення вона тепер ухвалює після консультацій з Тарасюком. Навіть значущі зустрічі вона проводить лише в його присутності.
Вплив Ігоря Тарасюка пояснюється тим, що він по факту є начальником виборчого штабу Ющенка. Про це оголосив сам президент на одній з останніх нарад, коли секретаріатом керував ще Балога.
Ігор Тарасюк з 2005 року очолює Державне управління справами, де він наслідував стиль своїх попередників — Ігоря Бакая та Юрія Дагаєва. Попри обіцянки зробити ДУС публічним, Тарасюк усі роки президентства Ющенка перебував у тіні, не пояснюючи свої рішення в управлінні цим монстром.
Персона нинішнього керівника ДУС настільки загадкова, що дехто з політично активної публіки навіть думає, що Ігор Тарасюк – це брат Бориса Тарасюка, колишнього міністра закордонних справ. Хоча насправді вони не поєднані родинними зв’язками.
Ігор Тарасюк є реальним співвласником торгової марки "Наша Ряба" та Миронівського хлібопродукту, який минулого року розмістив акції на Лондонській біржі.
Тарасюк не лише збиратиме гроші на вибори для Ющенка, але сам може допомогти будь-якому кандидату. Вже багато років він, приміром, плідно співпрацює з комуністами. "Червоношкірі" навіть призначили за своєю квотою потрібну "Нашій Рябі" людину на посаду міністра аграрної політики в попередній уряд Януковича.
Про нинішнє підсилення впливу Тарасюка свідчать кадрові рішення в структурі секретаріату президента, які відбулися після відставки Балоги.
Так, ключовою в діяльності глави секретаріату є головна служба організаційного забезпечення Банкової. За часів Балоги її очолювала віддана йому Світлана Рева.
Після приходу Ульянченко це місце посіла не її людина, а Тарасюка – керівником служби став Йосип Штогрін, який до того був другою людиною в секретаріаті ДУСі.
Першим заступником в Штогріна у цій службі став також "тарасюківець" Іван Іванущак, що працював в управлінні господарсько-побутового забезпечення ДУС – через нього проходили всі ці державні резиденції, де по блату селиться владна еліта.
Іншу ключову службу секретаріату президента – з питань кадрової політики – очолила людина Ігоря Тарасюка Лариса Фугель.
Усі ці кадри – і Штогрина, й Іванущака, і Фугель – поєднує з Ігорем Тарасюком спільне коріння – Тернопільська обласна адміністрація, де в середині 1990-х майбутній сірий кардинал Банкової працював керівником управління.
Іншим симптомом нової ролі Тарасюка став вихід з "Єдиного центру" губернатора Житомирської області Юрія Забели – одного з наближених до "Нашої Ряби".
Сьогодні Ігор Тарасюк зосередив на собі дві управлінських вертикалі – секретаріату президента та виборчого штабу, які перетинаються одна з іншою та утворюють славнозвісний передвиборчий адмінресурс.
І, схоже, дедалі більше людей в оточенні Ющенка розуміють, що вибори-2010 для них – це проміжна кампанія. Їх програма-максимум – підтримка нового президента в обмін на свої преференції, та мобілізація "Нашої України" під майбутні парламентські вибори.
Керівник виконкому партії Роман Безсмертний під час робочих зустрічей не приховує, що його мета – провести ремонт у партії, щоб в 2012 Ющенко став прем’єр-міністром.
"Молоде дарування"
Тому головним споживачем підтримки Банкової протягом президентської кампанії має стати реальний кандидат.
Про те, що реципієнтом буде Арсеній Яценюк, стало зрозуміло після призначення главою секретаріату президента Віри Ульянченко, яка разом з першою леді Катериною Ющенко утворюють своєрідний "жіночий фан-клуб" Арсенія Яценюка.
Очевидно, що на майбутніх виборах слабким місцем молодого кандидата стане відсутність вірного йому адміністративного ресурсу.
Той же Янукович володіє голосами консервативного електорату Східної України та сотень тисяч працівників компаній Ахметова та інших бізнесменів. Юлія Тимошенко – прем’єр-міністр, що очолює одну з найсистемніших в країні партійних структур.
А в Арсенія Яценюка є лише декілька товаришів у регіонах та поки що невиправданий оптимізм з приводу підтримки банкірів, які під час тактичних сутичок на виборах мало чим зможуть допомогти.
Але з того моменту, як Яценюк заговорив про свої президентські амбіції, поруч з ним завжди з’являвся міраж адмінресурсу президента.
Не треба забувати, що незважаючи на мізерні рейтинги, Віктору Ющенку все ще підкоряється велика армія чиновників, починаючи з губернаторської гілки і закінчуючи судами. І в дійсності це єдиний шанс для Яценюка вирівняти стартові умови під час електоральних змагань.
Залишки адмінресурсу також контролює партія "Єдиний центр", яку Віктор Балога вибудовував з крісла глави секретаріату президента.
Як розповідають джерела, після відставки Балоги керівники осередків "ЄЦ" зібрали наради, присвячені підтримці кандидата на виборах президента. Деякі організації напряму заявили, що цією людиною має стати Яценюк.
Наприклад, у Тернопільській області такі збори відбулися на другий день по тому, як Ющенко звільнив Балогу. Як розповідають джерела, захід вів губернатор Юрій Чижмарь, який повідомив, що головним партнером "Єдиного центру" тепер є Арсеній Яценюк. Усім підрозділам була дана вказівка підтримувати і сприяти його людям на рівні області.
Аналогічний сигнал надіслала Черкаська організація "Єдиного центру". На Яценюка також орієнтувався голова Севастопольської державної адміністрації Сергій Куніцин, якого вигнали з "Єдиного центру".
Інший ресурс Яценюка в публічній сфері – це підтримка Дмитра Фірташа та Сергія Льовочкіна, які утворюють так звану групу "РосУкрЕнерго", на захист якої в критичний момент став президент.
За інформацією джерел, Фірташ був готовий взяти на себе потужне фінансування президентської кампанії Яценюка за умови, що на майбутніх парламентських виборах у його списках половина місць відійде людям газового олігарха.
Яценюк від цієї пропозиції відмовився, і переговори про пряме донорство призупинились. Більше того, існує інформація, що набагато тісніше з Яценюком зблизився Льовочкін, а не Фірташ. Ознака цього – відсутність наймолодшого кандидата в президенти на ефірах "Інтеру" протягом останніх тижнів.
Але Фірташ також не відпускає Яценюка від себе далеко – всіляку підтримку йому надає Володимир Грановський, головний медіа-консультант власника "РосУкрЕнерго". Більше того, Грановський привів до штабу Яценюка трьох політтехнологів, про роботу яких "Українська правда" напише найближчим часом.
Складова цього сценарію – підтримка Яценюком кандидата від Партії регіонів у другому турі президентських виборів.
Головна мета, якої прагне група "РосУкрЕнерго" – отримати пакетне розв’язання проблеми 2010 року, коли Янукович стане главою держави, а Яценюк – прем’єр-міністром. У цій конфігурації Яценюк залишиться для Заходу гарантом, що Україна не зазнає радикальної зміни курсу.
Розуміючи сумний для Тимошенко прогноз такого об’єднання, Микола Томенко вже півроку намагається переконати прем’єра у необхідності хоча би неформального союзу з Яценюком. Однак голос віце-спікера у БЮТ досі залишається не почутим.
Сергій Лещенко, Мустафа Найем
