Люся Арєстович. Воно вилізло і знову посмерділо

«В Украине существует 4 «клуба»: еврооптимистический, националистический, советский и российский. Самый сильный у нас российский, потому что мы используем паттерны и формулировки, которые принадлежат российскому современному дискурсу, даже когда говорим по-украински.

С чем мы имеем дело на Донбассе? Это люди, которые болезненно реагируют на гуманитарную политику в Украине, они убеждены, что русский язык вторичен, что за русский язык преследуют, что их интересы не учтут, придут страшные националисты и вырежут всех под корень. Россия тратит 4 млрд долларов в год на пропаганду, минимум 1 млрд достается Украине, переубеждать очень сложно.

В Украине нужно жестоко репрессировать культурные и политические войны, как это когда-то сделал Израиль, третий государственный язык там – арабский, ради тех 300 тыс. арабов, которые живут в Израиле. Убедить самих себя, что мы заставим Одессу, Луганск, Сумы, Донецк полностью перейти на украинский язык и восславлять Стуса, Петлюру и Бандеру, не получится. Если мы хотим остаться в своих границах, надо проводить политику национального примирения всех четырех проектов. Нам нужен пятый проект, который всех объединит, интеграционный, который скажет, что все мы украинцы. Воины УПА герои, и Кожедуб – герой, они все сражались за Украину так, как они ее понимали.

Урівняти Суми і нинішній Донецьк — це звісно, великого ума діло. Прям брати-близнюки, ага.

А так, Люся давно застрягла на початку нульових. Коли ще можна було говорити про елітну російську мову. І українську із села. В Сумах же не говорят па украінскі))

.

Друге — вся ху*ня в стилі — змішаємо коней і людей закінчувалась рівно нічим. Тим, що ми довго борсались у позаблокових статусах без власної ідентичності. Поки наші хвацькі сусіди із пострадянського болота — Румунія, Польща, Угорщина, країни Балтії вступали в НАТО і ЄС.

Третє. Головне. Я звісно, розумію, що Володимир Зеленський хоче зустрічі з Путіним. Але нах*ера так принижуватися і випускати собачку говорящую з меседжами, що у війні на Донбасі винуваті виключно ефемерні утиски російської мови?

Чотири. Арестович в корні не правий. Найсильніший не проросійський вектор. Він створив таку видимість за бабки. Сильний у нас вектор «моя хата скраю», але після 2014 року український качає м’язи і бере своє) Тому аналітик Льоша може повертатись назад у серіал Мухтар.

П’ять. А нащо ОПУ оголосила війну Медведчуку, якщо ми так любимо російський вектор і хочем особливі умови російській мові, як арабам в Ізраїлі? Хоча Люсє треба знати, що 20 липня 2018 року кнесет ухвалив закон, якою Ізраїль оголошений єврейською національною державою. Державною мовою Ізраїлю, згідно із законом, є іврит. Арабська мова більше не є державною, але їй надається особливий статус.

Її застосування регулюватиме окремий закон. Такшо нєфіг брехать Арестовичу.