Ракетний комплекс «Нептун» від ДККБ «Луч», який було прийнято на озброєння у 2020 році, продовжує розвиватися. Окрім серійного виробництва цю зброю навчать працювати з повітря, води та знищувати не тільки кораблі, а і наземні цілі.
Крім того, в майбутньому очікується поява ще більш далекобійної та малопомітної версій крилатої ракети Р-360. Тому Defense Express присвятив окремий матеріал подальшому розвитку «Нептуна».
Береговий комплекс
Перші дослідні зразки ракетного комплексу берегової оборони РК-360МЦ «Нептун» від ДККБ «Луч» вже передані до складу Військово-Морських Сил України. Ці машини необхідні для підготовки розрахунків, які надалі будуть нести бойове чергування та обслуговувати серійні зразки.
Водночас якраз виготовлення серійних комплексів «Нептуна» зараз зіткнулося з проблемою — банкрутство приватного «КрАЗ», на шасі якого і створювався комплекс.
Тепер всі машини мають перейти на платформу Tatra. Але, через стандартні для українського війська процедури прийняття на озброєння це означає, що «Нептун» знову має піти на випробування, які мають підтвердити необхідні тактико-технічні характеристики.
В цій ситуації залишається лише сподіватися, що всі тестування будуть проходити у максимально стислі терміни, а не розтягуються ще на кілька років. Але навіть за найоптимістичнішими прогнозами виготовлення першого серійного «Нептуна» на Tatra — це питання від одного року.
Зокрема, технологічний цикл виготовлення комплексу складає від 9 місяців, ще певний час займе його встановлення на нове шасі та вже згадані випробування. Лише після цього Військово-Морські Сили України зможуть розраховувати на три дивізіони РК-360МЦ «Нептун», два з яких мають контролювати Чорне море, а ще один — Азовське.
Нагадаємо, що у склад дивізіону входить 6 пускових установок, що дозволяє зробити перший залп з 24 ракет. А загальний штатний боєзапас, включно із транспортними та транспортно-заряджаючими машинами, становить 72 ракети.
Водночас Чорноморський флот РФ зараз складається з 35 основних надводних бойових кораблів різних класів: від ракетного крейсера та фрегатів до ракетних катерів та корветів, включно із великими десантними кораблями. Але також треба враховувати, що в середньому по одній цілі здійснюється пуск, як мінімум, двох ракет для досягнення максимальної вірогідності знищення.
Морська версія
Окрема увага суспільства прикута і до розробки морської версії «Нептуна», яка має значно розширити бойові можливості українського флоту, в якому зараз немає жодного корабля чи катера з протикорабельними ракетами.
Зазначимо, що з ракетного катера U153 «Прилуки» у 2018 році було демонтовано пускові установки застарілих ракет «Термит», а його перекваліфікували до класу патрульних катерів.
Таким чином у ВМС України зараз немає корабля, який може слугувати для випробувань морської версії «Нептуна».
Водночас вісім британських катерів, які побудують за кредитні 1,6 млрд доларів, будуть озброєнні ракетами нового класу. Їх спеціально для України спроектують британські компанії. Принаймні саме таку заяву зробив аташе з питань оборони посольства Великої Британії Тім Вудз.
Також було відкинуто варіант модернізації фрегата «Гетьман Сагайдачний» — через складність та великі фінансові витрати. Тим більше, що він був спущений на воду вже 29 років тому, що для військових кораблів — вже доволі поважний вік.
Тому «найближчий» варіант — турецькі корвети класу Ada, перший з яких має бути готовий на рівні 2023 року. До того ж, саме тому в українському варіанті передбачено можливість використання різних протикорабельних ракет.
Якщо у базовому варіанті він озброюється американським Harpoon чи турецькою Atmaca, то його арсенал буде розширений норвезькою Naval Strike Missile, а після прийняття на озброєння — морським варіантом «Нептуна».
Проте, знову згадуючи про час, який необхідний для випробувань, скоріш за все, морська версія вітчизняної ракети не з’явиться раніше 2024-2025 року.
Повітряний «Нептун»
На тлі цих строків трохи жвавішим може виглядати варіант із повітряним варіантом крилатої ракети «Нептун», носієм якої має стати фронтовий бомбардувальник Су-24М. Вибір пав на нього через те, що бортове радіоелектронне оснащення цього літака найкраще підходить для інтеграції до його арсеналу крилатої ракети Р-360.
Також маємо додати, що у відповідності до візії Повітряних сил Су-24М мають один з найдовших термінів експлуатації — до 2035 року. Та, відповідно до графіка, їх кількість майже не буде зменшуватись. На відміну від Су-27, який також розглядався, як один з кандидатів для озброєння «Нептуном».
У грудні 2020 року стало відомо, що договір про розробку повітряної версії знаходиться на стадії підготовки. Тому можливо лише знову додати декілька років, які знадобляться на розробку та повний цикл випробувань.
В цій ситуації цілком логічним було б розпочати підготовчі роботи з інтеграції Р-360 до складу озброєння іноземного винищувача покоління 4++, який має стати основою українських ВПС.
Проте не те що його модель, а навіть виділення коштів, які можуть надійти виключно у рамках стратегічної державної програми, залишається відкритим питанням.
Розширення функціоналу
Окрім створення морської та повітряної версії, перед ДККБ «Луч» стоїть значно ширші завдання. Мова йде про розвиток функціональних можливостей крилатої ракети, яка, в першу чергу, має навчитися знищувати не тільки кораблі, а і наземні цілі.
І ця задача потребує, в першу чергу, встановлення системи забезпечення маловисотного польоту над землею, що значно складніше за політ на водою.
Окрім того, буде змінена і система наведення, яка, скоріш за все, має отримати систему відстеження рельєфу місцевості — TERCOM. Вона звіряє знімки поверхні, які робить ракета під час польоту, з еталонними зображеннями та коригує політ за ними. Також на ракету може бути встановлена і тепловізійна ГСН, яка дозволить знищувати навіть рухомі цілі.
Загалом варто зауважити, що крилата ракета Р-360 має доволі значний запас модернізації за дальністю польоту. Наприклад, шляхом встановлення конформних баків дальність польоту ракети можливо значно розширити.
А ще одним цілком логічним шляхом підвищення її бойової ефективності є запровадження заходів зі зниження помітності у радіоелектронному діапазоні. Це може бути досягнуто зміною форми корпусу, а також використанням композитних та радіопоглинальних матеріалів.
Таким чином «Нептун» має величезну кількість варіантів для подальшої модернізації та посилення Збройних Сил України. А єдиними питаннями залишається лише наявність фінансового ресурсу замовника та вибір найпріоритетніших шляхів розвитку «Нептуна».
