"Переконаний, що ви не маєте морального права йти на президентські вибори. "Десять кроків назустріч людям" так і залишилися красивим міфом, не здійснено жодної системної реформи. Корупція та кумівство у владі, подвійні стандарти при прийнятті державних рішень стали буденністю. Вам байдуже, що Ваше ж оточення, як корозія, роз’їдає владу і державу. Коли я доповідав Вам про кричущі факти, Ви вдавали, що не чуєте".
Заява Віктора Балоги, яку він оприлюднив у зв’язку зі своєю відставкою, за стилістикою і пафосом перевершує навіть заяву Олександра Зінченка, якою чотири роки тому він попрощався з Ющенком.
Але якщо виступ Зінченка спричинив справжню катастрофу в політичному житті України, то Балога хоч і шокував багатьох, але спровокував лише невеликий землетрус, який загубився в інформаційній картині дня.
Причина не в тому, що Балога каже неправду – навпаки, можливо, у нього навіть більше правди, ніж в заяві Зінченка чотирирічної давнини.
Просто за цей час суспільство виробило імунітет до обіцянок, зневірилося, перелюбило і зненавиділо своїх кумирів.
А ще слова Балоги змусили здивуватися його цинізму – два тижні тому в останньому інтерв’ю глава секретаріату розсипався Ющенку в компліментах.
"Я думаю, багато ідей і починань президента родом з майбутнього, де вже не буде радянського ментального й ідеологічного баласту. У президента завжди був стійкий імунітет проти популізму. Рейтинги – річ перемінна. У погоні за ними можна розгубити свою ідентичність, тому президент мало звертає уваги на цифри", — розповідав Балога ще зовсім нещодавно кореспонденту РІА "Новости".
Якщо проводити аналогії з виступом Олександра Зінченка, то нинішня історія Віктора Балоги повторилася у вигляді фарсу. Його засудження кумівства і корупції в оточенні Ющенка схожі на невдалий жарт.
Наче Балога всі ці роки працював у "Гельсінській правозахисній групі", а не на Банковій, яка стала синонімом усіх згаданих явищ.
Насправді жодне значуще призначення по президентській вертикалі було неможливо без візи глави секретаріату.
Люди, які заступали до роботи після указу Ющенка, проходили в Балоги співбесіду. І часто глава секретаріату попереджав президента, що він не допустить те чи інше кадрове рішення.
Траплялися курйозні випадки – керівником Бориспільської районної державної адміністрації чомусь стала людина, яка жодного дня не мешкала на підвідомчій території. Зате це був виходець з Закарпаття, який до того обіймав посаду… правильно – радника глави секретаріату президента.
Або інший приклад – історія звільнення керівника головної служби зовнішньої політики секретаріату Ігоря Долгова. В обхід Балоги, який формально не має відношення до дипломатичної вертикалі, було погоджено кандидатуру Долгова на посла у Великобританії. Балога викликав Долгова і сказав, що не пропустить це рішення, а за порушення негласної субординації порадив збирати речі.
Ще одна історія – це звільнення посла України в Об’єднаних Арабських Еміратах Сергія Паська. Сталося це після інциденту з Давидом Жванією в Дубаї на православне Різдво.
Банкова звинуватила дипломата в тому, що він надто старанно виконував свої професійні обов’язки і допомагав Жванії владнати проблеми. Секретаріат тиснув на тодішнього міністра закордонних справ Володимира Огризка, аби він зробив подання на звільнення Паська. Огризко відмовився, указ президента про відставку посла в Еміратах вийшов, але без міністерської візи.
Це до питання про вплив Балоги на кадрові рішення.
Водночас саме він забезпечував прикриття дискредитованим героям сучасності: від Семенюк до Шаповалова, від Черновецького до Фірташа. Керівник секретаріату пояснював, що використовував їх як знаряддя проти "антидержавної політики Тимошенко".
І звичайно ж, з чиновників чи олігархів, яких в секретаріаті рятували від прем’єрського гніву, за це не взяли ані копійки рефінансування, ані секунди ефірного часу, ані квадратного метру київської землі…
Тому заяву Балоги про нечистоплотну політику Ющенка слід розцінювати швидше як попередження і нагадування президенту, що глава його секретаріату володіє надто великим масивом інформації про їх спільну діяльність.
Як розповідають джерела, текст звернення Балоги, оприлюдненого серед журналістів, і був тією заявою про звільнення, яку він передав Ющенку в конверті.
При цьому, той варіант, який було надано пресі, м’якший за версію, вручену президенту. Зокрема, Балога в опублікованій заяві начебто викреслив згадки про зловживання членами родини Ющенка, а також про "першу леді" та її вплив на державні рішення.
Серед іншого Балога дорікає президенту тим, що він повторно вніс кандидатуру Юлії Тимошенко на посаду прем’єр-міністра після першого провального голосування.
"Від наслідків Вашого рішення наша країна оговтається ще не скоро. Тому і Ви, і Тимошенко не можете навіть претендувати на місце у владі. Ви обоє маєте піти", — заявляє Балога так, наче забув, що прем’єром Тимошенко стала в результаті голосування депутатів.
Тому своє обурення екс-глава секретаріату мав би також адресувати власному оточенню. Бо, якби не двоюрідний брат Балоги Василь Петьовка, або якби не лідер його партії Ігор Кріль, які також підтримали кандидатуру Тимошенко, то не було би і рішення, від якого не може "оговтатися країна".
"Українська правда" намагалася реконструювати події, які завершилися відставкою Балоги.
Свою заяву він подав у останні дні квітня.
Тоді на Банковій відбувалися закриті наради, присвячені поточній політичній ситуації та можливому старту Ющенка на президентських виборах. В секретаріаті побували глава служби зовнішньої розвідки Микола Маломуж, перший заступник глави СБУ Валерій Хорошковський, перший заступник лідера партії "Єдиний центр" Віктор Тополов.
Зустрічі відбувалися в різному форматі – як в широкому, так і тет-а-тет. Як стверджують джерела, конфлікт між Ющенком і Балогою стався навколо мотивів балотування президента на другий термін.
Зокрема, Балога нібито повідомив чинному главі держави, що не вірить в його шанси, а єдиний сенс участі у виборах бачить в тому, щоб в другому турі Ющенко підтримав Януковича. Крім того, на лідера Партії регіонів має працювати і президентська вертикаль.
Балога аргументував тим, що для повноцінної виборчої кампанії потрібні кошти, які гіпотетичні спонсори можуть дати лише під гарантії, що після виборів Ющенко збереже вплив і зможе розрахуватися. Це, переконував глава секретаріату, теоретично можливо лише в разі перемоги Януковича – оскільки наївно сподіватися на добру волю Тимошенко.
Президент на все це начебто образився, побачивши, що йому відводять роль технічного кандидата Януковича. Слово за слово, взаємні звинувачення – і Балога написав заяву про відставку. Не першу, але остаточну.
 |
| Ульянченко і Яценюк. Фото з ФУП |
Звільнення Віктора Балоги і призначення Віри Ульянченко неминуче призведе до змін в українській політиці через переформатування секретаріату президента.
Зокрема, за інформацією "Української правди", спакував речі заступник Балоги Андрій Кислинський, який замикав на собі інформаційний блок. Разом з його відставкою по іншому виглядатиме публічна картина стосунків уряду і президента.
Очікується, що в секретаріаті Ульянченко функції головного медіа-менеджера виконуватиме Валентина Руденко. Сьогодні вона просто радник Ющенка – але Руденко давно пов’язують близькі стосунки з Вірою Іванівною.
Крім Кислинського, явно під стиль керівництва Балоги були заточені ще два заступника – Ігор Пукшин, що зосередив на собі юридичне забезпечення діяльності Ющенка, та Ігор Попов. Останній нещодавно прийшов на роботу і мав займатися проектом одночасних виборів президента і парламенту, на чому зараз поставлено хрест.
Велика імовірність, що Ульянченко забере до секретаріату президента близького до себе Олександра Садикова – колишнього губернатора Миколаївської області, який під час останніх коаліційних переформатувань претендував на Міністерство надзвичайних ситуацій.
Крім того, на роботу в секретаріат президента може перейти Юрій Єхануров – якщо він буде звільнений з посади міністра оборони. Конфлікт, який відбувся між ним і Тимошенко в середу на засіданні уряду, свідчить про те, що хмари над Єхануровим згущаються, і голоси за його відставку вже є.
Натомість збереже свою посаду Роман Безсмертний, який віднедавна очолює виконком партії "Наша Україна" і як заступник глави секретаріату президента веде губернаторську вертикаль.
Ульянченко, Безсмертний, Єхануров… – ті, з ким Віктор Ющенко в 2001 починав свій політичний цикл – з тими ж людьми він закінчує свою кар’єру. Це комфортне середовище перевірених кадрів, які ніколи не обтяжували Ющенка зайвим головним болем і пробачали йому тимчасове виключення з числа фаворитів.
Крім того, призначення Віри Ульянченко – це найкращий подарунок Арсенію Яценюку до 35-річчя, яке він святкуватиме в п’ятницю.
Цих двох пов’язують більш ніж теплі стосунки. Дехто навіть розцінює прихід Ульянченко як свідчення того, що Ющенко робить ставку на Яценюка як на свого спадкоємця. Зокрема, нова керівниця секретаріату начебто має консолідувати вертикаль влади в підтримці молодого кандидата.
Сама Ульянченко не приховує свого особливого ставлення до Яценюка.
"Яценюк опинився у команді Ющенка не без моєї участі. Коли пішла мова про його призначення заступником губернатора Одеської області (в 2005 році), і оточення президента акцентувало увагу, що Яценюк – це людина з іншого табору, я втрутилася і попросила президента придивитися до хлопця уважніше. Я була впевнена, що в його особі ми знайдемо чудового міністра економіки, а може навіть і дещо більше. Тому я дуже наполягала в розмові з Віктором Андрійовичем, аби він дав йому шанс", — розповіла Ульянченко журналу "Фокус" в 2007 році.
Перечитуючи те інтерв’ю, в ньому можна знайти багато цікавих моментів. Зараз Ульянченко, враховуючи її новий статус, не була би настільки щирою.
Зокрема, тоді вона сама зізналася в близьких стосунках з власниками Індустріального союзу Донбасу. "Думаю, поява в команді (президента) Віталія Гайдука також у чомусь моя заслуга", — заявляла Ульянченко.
Там же вона розповіла, що 2005 році "за ініціативою президента збирала кошти на Батурин, на реконструкцію Софії Київської, на "Лікарню майбутнього".
Сьогодні, коли мега-проекти Ющенка дискредитовані через постійні підозри у фінансових зловживаннях, такі моменти в політичному резюме виглядають швидше як компромат.
"Свого часу президент поклав на мене серйозну місію по переорієнтації олігархів на нові цінності. І я з нею впоралася. Тепер вони не просто олігархи, а гідні члени нації. Думаю, вони не образяться, що я на них дивлюсь як на успішних учнів, що переросли вчителя", — аж надто відверто сказала Ульянченко.
Однак це колись давно, в іншому житті статус "вчителя олігархів" для глави секретаріату президента був не найкращою рекламою. Сьогодні ж планка опустилася, рецептори затерлися – і подібні зізнання та наступні за ними призначення вже мало в кого викликають обурення.
Сергей Лещенко
