Ваша політична сила позиціонує себе як така, що бореться за інтереси української нації. Якщо Вам вдасться захопити слідом за Тернопільською областю всю Україну, як у ній вестиметься росіянам, молдованам, євреям та іншим інородцям?
— "Свобода" виступає за захист національної більшості, — а українців згідно останнього перепису населення в країні 78,8 %. "Свобода" виступає за ухвалення закону про права і обов’язки титульної нації і національних меншин. Ми не виступаємо проти представників будь-яких національних меншин, які проживають в Україні. Ми лише захищаємо права українців. Якщо представники національних меншин поважатиму нашу культуру, знатимуть наші закони та історію, не глузуватимуть з наших звичаїв, знатимуть і використовуватимуть нашу мову, тоді може бути співпраця і максимальна допомога у розвитку культури нацменшин — робота недільних шкіл, культурних центрів і таке інше.
Також ми хочемо, щоб в Україні був ухвалений закон про пропорційне представництво українців, а також представників національних меншин у всіх органах влади з урахуванням відсоткового співвідношення в місцях компактного проживання нацменшин. Це цивілізована європейська норма. У деяких країнах такі закони функціонують — наприклад в Ізраїлі. Ми хочемо, щоб у нас були такі закони.
— Назвіть розмір обов’язкових членських внесків ВО "Свобода".
— Мінімальний членський внесок у нас — 3 грн. на місяць. Якщо ж у когось є бажання і можливість, він може здати більшу суму -10 грн., 100 грн., 1.000 грн. Ми це фіксуємо у відомостях.
Звичайно ж, членські внески не забезпечують повний обсяг потреб партії. Для цього в червні 2006 року на з’їзді партії було ухвалене рішення про створення економічної ради. В більшості своїй рада складається з представників дрібного і середнього бізнесу, які є прихльниками або членами партії. Вони збираються, обговорюють політичну ситуацію в Україні, дають вищому партійному керівництву поради відносного того, як ми повинні реагувати на соціальну, економічну ситуацію в країні. А також частково забезпечують і фінансування організації. Але я підкреслюю: жодній фінансовій залежності від будь-кого у Всеукраїнського об’єднання "Свобода" і у мене особисто немає.
— Як Ви ставитеся до знищення німцями українських євреїв під час Другої світової війни?
— Я вважаю, що німецькі нацисти, як і московські більшовики, як і представники польської армії Крайови, були окупантами нашої країни. Вони знищували українців, представників національних меншин, які проживали на території України. Ми звичайно ж засуджуємо дії всіх без виключення окупантів.
— Що Ви думаєте про українців, які не хочуть жити в Україні і їдуть закордон у пошуках кращого життя?
— Згідно зі статистикою, приблизно 7 млн. українців знаходяться на заробітках по всьому світу. З іншого боку — така ж кількість людей з країн третього світу — Африки та Азії — сьогодні селяться на території України, користуючись корупцією в системі правоохоронних органів, можливістю купити за $ 500-700 паспорт громадянина України. Таким чином відбувається планомірне виселення українців зі своєї, Богом даної, землі. Саме тому у розробленій "Свободою" Програмі захисту українців закріплено, що ми виступаємо за сприяння повернення етнічних українців на батьківщину, а також за захист прав наших заробітчан за кордоном.
Але якщо хтось із українців хоче залишитися жити в інших країнах — що ж, це їх особиста справа. Звичайно є українці, які добре влаштувалися і вони не хочуть повертатися. Більш того — готові поміняти громадянство. Мені важко говорити — засуджую я когось чи ні за таке рішення.
— Сьогодні ми бачимо, що ЄС ми не дуже-то і потрібні. РФ потрібні, але не так, як би нам хотілося. Як би Ви побудували зовнішню політику України, якби у Вас була така можливість сьогодні?
— Сьогодні зовнішню політику української влади можна описати такою формулою: реальні поступки в обмін на нікчемні обіцянки, які нічого не варті. Наприклад, останній скандал із візами до Євросоюзу. Україна 3,5 років тому зробила хороший жест — відмінила візи для жителів країн ЄС в обмін на те, що ЄС у відповідь відмінить візи для українців. За весь цей час лише ще більше ускладнилася процедура в’їзду українських громадян в країни Євросоюзу. І коли в Україні почали розглядати питання відміни ухваленого рішення і введення візового режиму для громадян ЄС, то в Європі піднявся шум — як це так?
Українська влада відмовилася від ядерного статусу, закрила Чорнобильську АЕС, дозволила безвізовий в’їзд — Україна повністю відкрилася, а у відповідь нічого не отримала. Що стосується Росії, то формула поведінки така ж, можна лише доповнити тезою: дружнього відношення української влади до Росії не зіпсують жодні інформаційні, культурні, іміджеві, енергетичні, газові війни Москви проти українців.
Ми повинні розуміти, що в України немає постійних друзів, а є лише постійні національні інтереси. Треба задекларувати, що нашими ворогами є держави, які мають територіальні претензії до України, зазіхають на нашу економічну, енергетичну та інформаційну безпеку. Ще один принцип: вороги наших ворогів — наші друзі. А партнерів потрібно визначати не по обіцянках, а по конкретних діях — в разі реальної допомоги і підтримки України.
— Скажіть, невже у Ваших жилах і в жилах Вашої дружини і дітей не тече хоч би крапля російською або польською або ще якоїсь крові? Тобто розкажіть про Вашу сім’ю і родовід.
— Я знаю своїх предків ще з XVII ст. Мої батьки і діди були українцями, так само і в сім’ї моєї дружини — всі українці, відповідно і наші троє дітей — українці (сміється).
Моя мама — з відомої української сім’ї Цегельських. Багато поколінь по маминій лінії були священиками. Один з моїх прадідів Льонгін Цегельський був міністром внутрішніх справ Західно-української Народної Республіки, пізніше — замміністра закордонних справ ЗУНР. Саме він зачитував Акт Злуки про об’єднання ЗУНР і УНР в 1919 році на Софіївській площі в Києві. Моя мама Богдан Артемівна — аптекар. Батько Ярослав Васильович був відомим спортивним лікарем, 25 років тому він трагічно загинув.
З дружиною Ольгою ми познайомилися в медінституті, були активістами студентського братства. Дружина працює лікарем-епідеміологом. У нас троє дітей. Старша — Ярина-Марія, випускниця, готується поступати в інститут на українську філологію. Середня дочка — Дарина-Богдана, напевно піде після дев’ятого класу в художнє училище, зараз вчиться в художній і музичній школі. Молодший син Гордій — вчиться у шостому класі. Його більш за все цікавить футбол, ватерполо, а вчитися він не хоче — доводитися примушувати.
— Ви бачили новий фільм Володимира Бортка Тарас Бульба? Як Ви ставитеся до такої інтерпретації українського козацтва, яке воює за Русь єдину? Цікаво — як Ви взагалі відноситеся до Миколи Гоголя — він український письменник, російський? Чи він, на вашу думку, — зрадник, писав же російською.
— Можна сказати, що Микола Гоголь був першим малоросом. Більше того — ідеологом малоросійства. Щодо фільму — це однозначно продукт інформаційної війни, яку веде Росія проти України. З точки зору РФ — вона поводиться правильно. Не маючи своїх героїв, росіяни шукають їх у інших націй. І нахабно привласнюють.
Україна нічого не робить у відповідь. Українська влада навіть не може створити свій власний продукт такого ж спрямування. Нам потрібно було самим — українським режисерам, акторам, за українські гроші зняти свій фільм "Тарас Бульба". А ми дали можливість росіянам укотре показати нам нашу ж історію у кривому московському дзеркалі.
Прес-служба ВО "Свобода"
