Мене не полишає відчуття якогось системного колапсу, і згадую пророчі слова Іллі Кормільцева: «Костлявиє дєті пустині стучатся в двєрі і просят об’єдков. Страна уміраєт, как дрєвній ящєр, с новим вірусом в клєтках». Щось подібне відчутне, напевно, і в Україні, і в Росії. Але в Росії, певно, своя, гостріша специфіка.
В Росії це все трохи загострюється критичною концентрацією ідіотів у владі. Ось те, що сталося у Москві, зокрема, історія з перевірками на дорогах і перевірками у метро: були створені жахливі натовпи на вході. Звісно, жодної соціальної ізоляції і дистанції не було, люди впритул, збившись в тісні купи, стояли, дихали одне на одного, заражали одне одного. Це була вірусна бомба. Гігантська, багатотисячна вірусна бомба, створена зусиллями Собяніна і частково виконана за допомогою голови Московського столичного ГУ ВС пана Баранова. Розумієте, це бюрократична тупа машина, яка діє сама по собі. Ось вони ухвалили таке рішення — і далі воно було реалізовано так, як воно було реалізовано.
До того ж, вражає не лише це. Ну, зробили жахливу дурість, дурість, яку могла б передбачити дитина. Але після цього ну, хоч попросіть вибачення, хоч якось вийдіть, скажіть — так, дещо ми не розрахували. Ні, абсолютно, з відчуттям повної власної гідності виходить пан Пєсков і каже, що причина — це безвідповідальність москвичів. Розумієте, ось ця повна, патологічна безвідповідальність, вона ускладнює ситуацію. Є ще одна дивовижна історія. Є у нас такий доктор М’ясніков, який був довіреною особою Путіна, довіреною особою Собяніна, і який ще у лютому говорив, що коронавірус — це повна фігня, що насправді шансів заразитися — 0,0, що все це — істерія ЗМІ.
«Ето всьо прідумал Черчіль в 18-м году».
Так, так. І що головне, коли пандемія тривала, і в Росії, зокрема, у березні він заявляв про те, що все це закінчиться у середині квітня, що все гаразд. Ось ця прекрасна людина призначена головною з інформації щодо коронавірусу, там створений якийсь інформаційний центр, який повинен бути рупором, і повинен відсіювати фейки щодо коронавірусу. Тобто головний виробник фейків призначений головним з інформації.
Є певна інерція — ментівська, гебешна, — а з іншого боку, є абсолютно, принципово нові виклики. Зграя чорних лебедів прилетіла. Але, з іншого боку, ми, в Україні бачимо, як влада намагається використати в інструментальний спосіб це в тих чи інших своїх цілях. Ми чуємо, як триває переформатування порядку денного. Знову починаються голоси, що «Майдан був державним переворотом» і так далі, намагаються переслідувати тих чи інших учасників Майдану. Тобто не все так просто. Тому що, здавалось би, що Путін закриється в бункері, і буде тихо або голосно проповідувати ті чи інші свої речі, але і далі вловлюємо не менш небезпечні сигнали.
Україна зараз у російських ЗМІ трішки відійшла на другий план. На першому місці все таки — пандемія. Ну, а далі — Україна і Сполучені Штати, вони приблизно — на одному рівні. Але я маю сказати, що в Росії ось цей порядок денний ура-патріотичний, ось ці заяви, що все, Сполучені Штати вже всі вимерли, Сполучених Штатів більше немає, взагалі їх вже більше немає, немає на карті світу такої країни, немає на карті Європи, є Китай і Росія — дві могутні країни, китайський дракон і російський ведмідь — ось саме вони повинні будуть поділити світ. Мовляв, це вже буде не Ялта-2, а це вже буде Пекін-2 чи Владивосток-2, під час якого ці два могутні звірі — дракон і ведмідь — поділять між собою світ. Ну, ось таке зараз присутнє у російських медіа. Такий настрій.
Безумство таких настроїв очевидне, тому що зрозуміло, що країни демократії, європейські країни, Сполучені Штати Америки, незважаючи на також величезні втрати — там зрештою теж багато дурниць наробили, і вони це самі визнають, — але там все буде відновлено, там все заллють грішми, і падає цей благословенний доларовий дощ, марочний і фунто-стерлінговий, — і все виросте. У Росії цього всього абсолютно не відбувається. Путін сидить, чахне як Кощій над златом, над своїми вісімнадцятьма трильйонами, які він накопичив, і далі їх збирає. Це неймовірно. Зараз у Росії відбувається не спроба серйозно допомогти громадянам і бізнесу, а спроби накопичити за цих умов ще більше резервів. Навіщо? На який ще чорний день? Ось який ще може бути день, чорніший від цього? Ну, ось це просто інстинкт. Це дурість чи жадібність — чого тут більше, важко сказати. Але це відбувається. Тому, звичайно, Росію чекають дуже важкі часи. Я ще раз кажу: я не дуже впевнений, що після всієї цієї історії Росія зможе зберегтися. Існують різні сценарії, але один із цих сценаріїв дуже важкий.
Якщо можна, трішки деталізуйте. Бо, наскільки я розумію, йде кумулятивний ефект соціальної кризи. Я насправді не знаю, що робиться у Москві, і які відмінності у настроях у столицях і в регіонах, але, за інформацією, що доходить до мене, люди починають просто вити.
Проблема тут ось у чому. Річ в тім, що пік коронавірусу і пік озлидніння — попереду. Тобто, у Росії загалом на сьогодні у приблизно 60-70 відсотків населення взагалі нема жодних заощаджень. В умовах, коли різко впали доходи, фактично вони зникли у значної частини людей, то ситуація, коли люди дійдуть до такого стану, що їм просто не буде за що годувати сім’ї, ця ситуація, очевидно, з’явиться. Прийде повністю, у всьому своєму обсязі. Наскільки це співпаде з тим моментом, коли можна буде скасувати карантин, це — питання. Якщо до цього часу скасування карантину не буде смертельною загрозою, то можна вважати, що Росія проскочила це вузьке горло ідеального шторму, який існує на сьогодні. Тут все залежить від того, що і наскільки відбудеться у цьому багатожильному кабелі, в якому тривають зустрічні процеси. Зараз – вирішальний момент. Тобто, триває один процес – це наростання пандемії. Триває інший процес – це реальне скорочення, тобто зникнення доходів у людей, які змушені сидіти на карантині, і в тих, що перебувають в умовах втраченої роботи. І ось коли ці два процеси зійдуться у своїй піковій точці, це – питання. Якщо пікова точка цих процесів буде розведена у часі, то Росія проскочить. Такий шанс є. Якщо це зійдеться, то будуть дуже серйозні проблеми. Тому що, розумієте, за всієї покірності, за всієї заляканості росіян, тим не менш у ситуації, коли просто ні на що буде годувати сім’ї, у людей зменшиться страх. Тобто, зменшаться два фактори: це, по-перше, зазомбованість телевізором просто зникне, це – очевидно. І, по-друге, зменшиться страх перед поліцейським насиллям. Порівнювати Росію з Україною взагалі неможливо, тому що в Росії 350 тисяч тільки нацгвардійців, озброєних бронетехнікою і іншим. Ще велика кількість фсо-шніків. Тобто, ресурси придушування в Росії незмірно більші, ніж в Україні.
Я нехотячи, згадую 1917 рік. І ми розуміємо, що було багато козаків, було багато поліцейських, і все одно почалось велике бродіння. І почалось, напевно, це бродіння з десакралізації ролі і місця царя в цьому процесі. І зараз, наскільки я розумію, цю десакралізацію, тобто ментальне повалення народного всеросійського дуче, ми бачимо.
Ви розумієте, в чому ще одна проблема Росії. Діло в тім, що всі процеси, які відбуваються у суспільній свідомості, вони латентні. Я дуже критично ставлюсь до Андропова, не поділяю цього захвату з приводу “генія кдб-шного”, але він сказав велику фразу у розпал свого всевладдя: “Ми не знаємо країни, в якій ми живемо”. Мене ще тоді це вразило. Дивовижно: людина, яка стоїть на чолі Радянського Союзу, сказала, що ми не знаємо країни, в якій ми живемо. Так ось ця фраза актуальна і сьогодні, дуже актуальна, тому що ми зовсім не розуміємо, що відбувається зараз у суспільній свідомості, наскільки просунулась ось ця десакралізація, про яку ви кажете, як на мене, вона дійшла до дуже серйозної стадії. Тобто, я так думаю, що імідж Путіна якщо не обнулився, то насправді знаходиться у дуже серйозному провалі. Тому що так як він поводиться, він по суті нічого не робить. Він по суті справи нічого не робить ні з чим. І всі спроби — щодня його показують по телевізору, коли він зі свого бункера несе якусь повну ахінею, я не думаю, що вони сильно сприяють зміцненню його іміджу. Якщо обнуління іміджу Путіна співпаде з моментом серйозного погіршення стану громадян, то тоді дійсно можливі серйозні зміни. Поки що Путін ще тримається на панічному страху не громадян, а еліти. Ось еліта панічно його боїться. Поки що ще боїться. Ходять різні чутки, всякі експерти говорять про те, що з’являється новий капітан, в особі Собяніна і так далі. Я до цього ставлюсь дуже критично. Поки що, я думаю, що основна маса силових структур до Собяніна ставиться доволі відсторонено. Він все таки чужий для них. І ось тут, я якраз хочу сказати, як мені здається, доволі важливу річ: я думаю, що Путін – це, на сьогоднішній момент, остання точка збірки, яка в стані утримувати Російську імперію. Остання. Тому що після Путіна варіанта такого вселенського розводящого знайти буде дуже важко. Людини, яка виступатиме в ролі третейського судді між Кадировим і федеральними силовиками, неможливо такого придумати. Просто неможливо. І тому я думаю, що Путін – це останній ватажок ось цієї імперії. Останній. Мені складно уявити, як після путінської Росії збережеться Російська імперія. Я думаю, що вона існуватиме, щось на цій території існуватиме в інших кордонах.
