— Порохоботы, вы понимаете, что вы проиграли?
— Да нет, проиграла Украина
(диалог ровно год назад)
Когда в будущем историки будут разбирать ВВХ, то пожалуй, самой большой его внешнеполитической победой будут считать выборы в Украине 2019.
Де факто — уничт@жение г@сударства Украина. Нет-нет, страна-то есть. А г@сударства — де факто — нет.
Структура с четко разделенными функциями — нету.
Система сдержек и противовесов — ха-ха.
Уважение закона и процедур — хи-хи. «Закон это формальность» (как сказал нед@еденный Богданом Данилюк).
При Зе — г@сударство (которое призвано ЗАБОТИТЬСЯ о своих гражданах и ЗАЩИЩАТЬ их) стало заменено совейским карательно-репрессивным механизмом, основная задача которого — причинить гражданину максимальную б@ль и неудобство.
Основная же задача гр@жданина — не попадаться этому «г@сударству» на глаза. Как в СССР. Как на РФ.
При этом тут же — у тебя на глазах — тебе покажут, что другим «приближенным» этот «закон» нарушать МОЖНО. И ничего им за это не будет.
Тебя посадят за «взятку» в 100 гривен — а Ермаки будут нагло барыжить должностями на миллионы. (И их не только не привлекут — их даже с должности никто не снимет).
Тебе впаяют штраф на 17000 за «Почему курим без маски?» — а начнешь отг@вкиваться, еще и скрутят.
И тут же тебе покажут, как «вірян» ФСБ-РПЦ толпой пропустят в Почаевскую лавру. И пох на тот карантин.
Про «международную политику» или «интеграцию с НАТО» я просто молчу . Ее нет.
Сегодня Меркель не стала встречаться со Шмыгалем даже В ВИРТУАЛЬНОМ формате. Это успех, я считаю
Может ли Украина вернуть себе государственность? Возможно
Если какой-то вариант возможен в теории, то он возможен и на практике.
Это время показало, кто чего стоит. Кто устраивал редуты, марши и швилимайданы и кидался свиньями за кремлевские деньги (а теперь г@вна в рот набрал), а кто до сих пор помогает стране и ее людям (хотя мог бы уехать и жить себе спокойно).
Время все расставит.
Держимся проукраинских сил.
Аллан Левітов
Історія нас вчить, що вона нас нічого не вчить!
Особливо, якщо історію не вчили і не знають.
Кумедно спостерігати за тими українськими президентами, які починають свій шлях на найвищій державній посаді з бажання порозумітися з Росією. В цьому бажанні вони органічні: через совкове виховання, бізнес чи елементарну меншовартість: Париж чи Брюссель далекі і незрозумілі, а Москва — то є Москва…
Єдині виключення з цієї історії: Ющенко і Порошенко. Одного московити отруїли, другий був змушений з ними воювати. Тому ілюзій не було одразу.
Як виглядає цей шлях порозуміння:
— політичний на рівні глав держав і їх довірених осіб
— бізнесовий через наближених олігархів
— церковний через московську церкву в Україні
Зеленський вже опробував два перші шляхи з нульовим результатом.
Путін не вірить ні Зеленському, ні Єрмаку, бо ці двоє можуть пообіцяти все, але нездатні ніщо з обіцяного виконати через владне безсилля. Тому, єдине чим цінні вони для Путіна, що вкидають Україну в ще більший хаос і економічне провалля. Тоді легше завершити окупацію і відновити Російську імперію.
Українські олігархи, вірніше, деякі з них, готові домовитися з Москвою заради преференцій для власного бізнесу. Але власні домовленості вони можуть втілювати лише шляхом впливу на Зеленського. Чому це не дає жодного ефекту — написав вище.
Залишився третій шлях — церковний. І тут, на Великдень, московські попи завдали Зеленському неочікуваного для нього підступного удару.
Що важливо для Зе сьогодні: пройти пандемію без великих жертв. Бо якщо будуть масові смерті, які плавно перейдуть в обвал економіки — не факт, що Зеленський доживе до кінця літа. Щонайменше, політично.
Тому, щоб стримати пандемію, вводяться максимальні обмеження, фальсифікується статистика щодо реальної смертності від коронавірусу, проводиться мінімальна кількість тестів.
Далі, у разі успіху, Зеленський виходить до нації з простим посланням: «ми перемогли. Краще бути бідним, але живим. Помилки в економічній політиці не мої, а через світову кризу і Сороса. Все буде добре».
І тут, майже в момент кульмінації, московська церква збирає віруючих у храмах. Десятки тисяч вірян у розплідниках хвороби, духовної і фізичної.
Це питання не про гроші, московській церкві є за що жити; це питання не віри, в Росії заборонили службу на свята; питання не релігії, Зеленський не ходить ні в церкву, ні в синагогу, ні в мечеть; це питання диверсії проти Зеленського: хворих має бути дуже багато, в Україні має панувати перманентна криза.
З Москвою і золотоординцями можна домовлятися лише з позиції сили.
І, щоб угода була вічною — раз на 50 років треба палити Москву.
Тоді настане мир.
В усіх інших випадках, що би не обіцяв Кремль, в будь-яку зручну мить вони вдарять у спину.
