Задача піару — це робити дії одних людей зрозумілими для інших людей.
Саме зрозумілими. Шо? Хто? Де? Навіщо? Яка користь?
З соціальним піаром я не працюю, тільки спостерігаю за колегами. І от раніше мені здавалося, шо є круті люди в цій справі.
Так було до того, поки соціальний піар не зтикнувся з кризою та ще й у політиці.
Відкривати музеї та допомогати кому завгодно — це збирати лайки.
Вирулювати кризи — це збирати публічно х@ї та ризикувати своїм ім‘ям та репутацією.
Запустити школу онлайн під патронатом президента. Напхати туди не зрозуміло кого. Записати не зрозуміло який контент. Не перевірити якість. Отримати СПРАВЕДЛИВУ критику охєрєвших від відкриття «чому навчають їх дітей» батьків.
І як реагувати?
Ні, не вибачитися.
Ні, не зробити розбір помилок. Публічно.
Обрати агресивний захист. «Дякуйте шо взагалі хтось навчає ваших дітей!». Жалітися, шо вчителів матюкають. Це все гонять блогерами за гроші.
У той час, коли вся країна на межі виживання.
А потім вдягти депутатів у такі футболки (на фото).
У підсумку замість того, шоб ВИРІШИТИ проблему ще більше її роздули. І продовжують так вже тиждень.
Чи справді хтось вважає, шо критикуючи батьків за те, шо вони матюкають вчителів за шокуючи помилки можна переконати батьків, шо все ок?
Шо вчителька «просто хвилювалася» тому переселила ведмедів з північного полюсу на південний? Теж саме з іншими факапами?
Це при тому, що онлайн школа НЕ прямий ефір, а запис!
Знімає 95 квартал та Мамахохотала, доречі.
Ні, ви так ніколи не вирішите проблему. Ви ніколи не переконаєте батьків, шо це вони дебіли, а не ті, хто робить школу.
І точно не зробити дії онлайн школи зрозумілими для суспільства.
Вирішувати проблему треба було так:
ВИЗНАТИ проблему.
ПОДЯКУВАТИ батькам та суспільству за реакцію. За критику. За хейт. За розпач.
Бо вони МАЮТЬ ПРАВО на це. Бо з їх податків система освіти існує. Як і взагалі влада. І не треба мені тут про «нема грошей». Гроші у бюджеті є. Заберіть мільярди у поліції, яка людей у парках гоняє та пілить бабло на камери та направте на освіту.
ДОПОВІСТИ суспільству чому так сталося.
НАДАТИ план вирішення проблеми.
Відкрити горячу лінію для відслідковування помилок.
Розмовляти, розмовляти, розмовляти.
І на це пілити бюджет, розганяючи блогерами, змі та друкуючи футболки недолугим депутатам.
Але ні. Вони з піною у рота захищають право на помилку. Доречі, не маючи такого права.
Катерина Рошук
Перформенс від слуг « маю право на помилку». Під егідою захисту вчителів , в цьому слогані стільки підсвідомого. По Фрейду, захист себе, своїх суцільних помилок. Ну, й сигнал своєму виборцю: ну, помилилися ви рік тому, але ж маєте право.
А спочатку був агресивний відосик Зеленського , де замість розказати, нарешті , суспільству , як влада збирається рятувати економіку, захистити українських медиків, які сьогодні сотнями підхоплюють вірус через відсутність костюмів, масок, дезинфекторів, замість поінформувати суспільство про двотижневу пожежу в Чорнобилі, він клеймив ганьбою тих, хто дозволив собі критикувати продукт кварталу і мамихохотали. Все по Фрейду.
Людина, яка стала президентом на обсміюванні, приниженні, знущанні, безкарному знищенні репутації інших, формуючи недовіру, злобу ненависть до українських політиків, тепер розповідає,яке це айайай. А щодо вчителів, то вони мають право обмовитися чи помилитися через хвилювання. Головне — вміти помилку виправляти і вчити цьому дітей. Вчити не так праву на помилки, а що помилки треба виправляти, або нести за них відповідальність. Цьому в українських школах не вчать . Потім маємо суспільство суцільних помилок , яке відстоює єдине своє право на помилку. Й гадки не має про відповідальність.
Р. S. Ілюстрація від « Букви» добре передає картину сучасної України. Тільки воіни , лікарі, пожежники не мають права на помилку сьогодні. Людини- відосика там не вистачає. Для повноти армагедону.
Депутатікі обурюються через хейт вчителів-невігласів.
Щиро бажаю цим чувакам, щоб до них та їхніх родин в таких футболках приходили хірурги на операцію, або стоматологи чи лікарі діагности. Або судді. Або пожежники.
Як же ця секта розбитих вікон задовбала.
Олена Добровольська
Смотрите.
Я вот немного занимаюсь предпринимательством, и когда я допустил ошибку в оплате налогов, меня влупили штрафом. Никто не сказал мне что ты имеешь право на ошибку. Налоговая беспощадна. Впрочем украинские предприниматели и без того знают что они не просто не имеют права на ошибку, а надо еще уметь отбиться когда ты полностью прав.
Так же я занимаюсь немного волонтерством. И львиная доля ресурса уходит на то чтоб обеспечить людей теми гаджетами и навыками, что не дадут им погибнуть. Треноги, экраны, коптеры, непеленгуемые рации, взаимодействие позволяющее минимально торговать лицом перед бойницей противника…и это дает результат. Потому что когда допускается ошибка, мы с посеревшим лицом смотрим на труп бойца с которым ты еще вчера кофе пил.
Скажите пожалуйста, депутаты какой страны на этом фото? Депутаты какого народа? В их стране наверное нет трудной экономической ситуации. В их стране наверное нет войны. У них огромный запас резервов и бюджет выполнен с профицитом. Их медицина на высоте и не позволит гибнуть гражданам, а армия уже победила в войне, судя по всему.
Какого народа они слуги?
