Відсутність реакції Зеленського на незаперечні докази корупції його найближчого соратника може мати усього два пояснення.
Перше — він «в долє» всієї цієї корупційної активності. Друге — він настільки безпорадний і не має на кого спертися, що готовий терпіти при собі людину, котра його відверто компрометує, дискредитує і знищує репутаційно навіть в очах учорашніх прихильників (ризикну стверджувати, що «фактор Єрмака» відчуватиметься уже в наступній соціології і буде лише посилюватися — К.В.).
Як думаєте, котра з причин вірогідніша і котра небезпечніша?
АПД. Як і я, більшість коментаторів притримується другої версії. Дякую вам. Це означає, що ви намагаєтеся бути об‘єктивними і не вішати на людину всіх собак — навіть якщо він вам глибоко несимпатичний.
Karl Volokh
П’ять років цілодобово ми чули дикий вереск про надзвичайну корупцію в майданівській владі. При цьому, жодного разу не бачили доведених фактів, котрі б прив’язували до корупції перших осіб держави. В основному, це були або відверті фейки (як про мільярд Яценюка) або щось сильно притягнуте за вуха — як це зробив Бігус із Порошенком у відомому сюжеті. За останні півроку маємо неспростовні докази мільярдного лобіювання Зеленським бізнесу Коломойського (і навіть звільнення прем‘єра за опір цим діям), записи Єрмака з торгівлею посадами, свідчення міністра фінансів про шалені зловживання в податковій тощо.
З моменту втечі Януковича такого безсоромного мародерства Україна не знала. Та й до Зека такого зухвальства, здається, не було
Karl Volokh
Думаю, Єрмак завербував Зеленського. Володя вже собі не належить.
Сьогодні Лавров заявив:
«Перший такий протокол із чіткими завданнями на майбутнє було підписано Донецьком, Луганськом, Києвом і ОБСЄ 11 березня ц.р. при особистій участі заступника керівника Адміністрації президента Російської Федерації Д.Н. Козака і голови Офісу президента України А.Б. Єрмака.
На жаль, після наміченого прориву стали відбуватися дивні речі. У ході телефонних переговорів помічники «нормандських» лідерів Берлін і Париж під різними приводами уникали підтримки домовленостей Києва та Донбасу. Слідом за цим на зустрічі Контактної групи 26 березня від цих домовленостей відмовився і Київ.»
Росія, як бачимо, вхопилася за підпис Єрмака і загнала Україну в пастку. Це тепер «домовленості Києва і Донбасу».
Єрмак своїм підписом визнав представників окупаційної адміністрації РФ «полномочными представителями отдельных районов Донецкой и Луганской обл». НІКОЛИ раніше вони не мали такого статусу. Під Мінськом стоять підписи ОБСЄ, України у особі відставного Кучми і Росії у особі посла Зурабова, а також якихось Захарченка і Плотницього без зазначення їхнього статусу. Їхні підписи ідуть за підписом повноважного представника РФ, отже такими вони і є — представниками РФ. І взагалі, Захарченка вже немає з нами, а Плотницького відізвали у Москву. Їх взагалі можна вже не згадувати.
Але тепер українська офіційна особа без жодних виборів на цій території і жодної необхідності визнала якихось осіб за представників влади на нашій, українській території. Це повалення влади. Але в умовах, коли цих осіб іншим законом України визнано окупаційною адміністрацією, це зрада і диверсія.
СБУ має просто відкрити провадження за статтею 111 і притягати винних.
Але важливо, що директиви на переговори у Мінську видає Президент. Ніяких підписів без згоди Зеленського бути не могло. Єрмак, очевидно, використав тупість Зеленського і отримав його дозвіл на визнання окупаційної влади «повноважними представниками ОРДЛО».
Після цього Зеленський — подільник Єрмака. Єрмак втягнув його у злочин і отримав можливість тримати Володю за яйця.
Ось чому Зеленський не збирається звільняти Єрмака після скандалу з торгівлею посадами. Ось чому Володя фактично бере на себе корупційний злочин Єрмака: «Єрмак — мій друг, а Лерос — аферист».
Зеленський завербований. Єрмак втягнув його в один злочин, Зеленський тепер візьме на себе все.
Відсьогодні ми живемо в країні з завербованим Президентом.
І так, Зеленьский обіцяв, що піде, якщо знайдуть його Свинарчука. Знайшли. Не піде. Він тепер змушений узурповувати владу і йти на зраду національних інтересів.
Джон Сміт
ПРИ ЧОМУ ТУТ КОРУПЦІЯ?
Лише на мить собі уявіть. Рік тому після скандалу з Гладковськими п’ятий президент Порошенко збирає фракцію БПП у зв’язку з загостренням на фронті і захопленням наших моряків у Керченській протоці. На цій нараді президент Порошенко заявляє що Гладковський був і є його другом, і зазначає «Я ні в кого нічого не брав!» У свою чергу Гладковський називає Бігуса і його команду аферистами, за якими стоїть колишній прем’єр Юлія Тимошенко (наприклад), об’являє Бігуса своїм «особистим ворогом» і заявляє: «Я знаю, що на моє місце мітять. Я б пішов, але зараз потрібно рятувати країну!»
Уявіть який лемент стояв би від Сяну до Дону – від усіх починаючи від нардепів і антикорупціонерів-грантоїдів до останнього активіста? Які протести збиралися б на Банковій? Скільки кидали б іграшкових свиней і як волали б «Де відрубані руки?» Та рік тому нічого такого не було. Було звільнення Гладковського Порошенком.
Все перелічене вище робив не Порошенко – це щойно зробили президент Зеленський і голова його офісу Єрмак. Хтось бачить спалах обурення бодай схожий на минулорічний? Карантин? Ну нехай. А в інтернеті спалаху обурення вчинком президента серед Зелених груп хтось помітив?
А ситуація ж різна принципово. Бігус – всього лише журналіст-розслідник. Гео Лерос – депутат. Бігус виклав нібито переговори з меседжерів невідомого походження – Гео Лерос виклав відео де чітко видно обличчя Єрмака-молодшого. Гладковського звинуватили в тому, що він купував комплектуючі для військової техніки у виробника (тобто країни-агресора) дорожче за ринкову вартість. Ми зараз бачимо як уряди Європейських країн купують тим самим «методом свинарчуків» сест-системи, медичне обладнання, маски, тощо й тощо. І своїх «бігусів» у Європі не з’являється – навпаки. У них їхніх «свинарчуків» сприймають героями. У нас нині народний депутат (!) виклав відео (!!) де обговорюють купівлю посад (!!!) – і реакції практично нема.
Про що все це говорить? Як раз про те, про що я писав уже сотню разів – історія з Гладковськими рік тому була приводом, а не причиною ненависті до Порошенка. Це була така собі легалізація всієї ненависті до п’ятого президента яка панувала в суспільстві. Ненависті створеної пропагандою Москви і вітчизняними політиками, які як вогню боялися продовження президентства Порошенка. Які 5 років у воюючій країни хитали ситуацію всередині України «майданами-3», редутами, міхо-майданчиками і подібними перфомансами. Москва нищила ефективного президента на чолі України. Наших політиків цікавила влада і тільки влада. А виборець…
А у виборцеві включився примітивний більшовизм – люта класова ненависть до мільйонера. У виборцеві включилося жлобство – бажання аби йому в його країні облаштували його життя тут і зразу. А ще у виборцеві включився абсолютно інфантильний ідеалізм, зразка «якщо ця влада не ідеальна – не треба ніякої». Я знаю що слухати таке неприємно, але перш ніж лікувати хворобу, треба правильно поставити діагноз. Діагноз нашого суспільства – саме такий. І допоки у нас владою роблять хороших хлопців, а не ефективних керівників, ми матимемо саме таку Україну яку маємо. Не треба кривитися – кращого ми не гідні.
До чого тут корупція? А ні до чого. Не в корупції справа була рік тому. Доказ – те що зараз корупція в оточенні Зеленського не хвилює нікого. Мені часто здається що одною з вагомих причин ненависті до Порошенка було як раз те що він ефективно з корупцією боровся (+7 пунктів за рейтингом Трансперенсі, проти провалу на 2 пункти в перший же рік Зеленського). Надто багатьох за Порошенка покращення ситуації з корупцією позбавило годівнички. Аж надто багатьох. І далеко не тільки корупціонерів.
