По мірі наближення до дивовижної дати – річниці першого туру виборів президента 2019 р., виникає запитання – якими досягненнями за рік може похвалитися президент Зеленський?
Президент Порошенко у перший рік досягнення мав – підняті з повного нуля збройні сили зупинили ворога, ЗСУ здобули першу гучні перемоги, з усіх оточень українскі вояки успішно вийшли – крім Іловайська (щирий привіт Ігорю Валерійовичу, Арсену Борисовичу та чинному голові Генштабу генералу Хомчаку), Україна витримала низку економічних атак Москви, Україна припинила закуповувати газ у Росії, Україна зупинила гіперінфляцію. А що нині? Так, оцінювати роботу влади в умовах пандемії некоректно, проте в оцінках президента Порошенка прибічників Зеленського такі деталі не стримували – фактору війни вони й не думали враховувати. Тож будемо слідувати їхнім традиціям також.
Можливості президент Зеленський мав такі, яким мав би позаздрити будь-який інший президент. Зеленський досі має власну монобільшість у Верховній Раді. Зеленський має повністю ним призначених силовиків. Навіть офіційно, через більшість у ВР, Зеленський має неабиякий вплив на суди. На цьому тлі, досягнення його виглядають більш ніж скромно. За висновками комітету виборців України Зеленському вдалося виконати лише ДВІ обіцянки з усіх, при чому виконання їх – більше формальне ніж змістовне. Але пройдемося по пунктах.
Обіцянка Зеленського прийняти закон «Про народовладдя» і запустити механізм прийняття рішення через референдуми – не виконана. Закон не прийнятий, заяви Зеленського що «підставою призначення на посаду є розум, освіта, талант і совість, а не те, що разом хрестили дітей», лишилися словами. На посади за Зеленського призначають як раз «любих друзів» — товаришів по «Кварталу95» та по попередніх проектах. За прикладами ходити не далеко – Юзік, Стефанчук, Шефір, Єрмак.
Обіцянка вибороти мир для України не просто не виконана – вона набула форми якогось злостивого фарсу. Українські моряки, повернуті за Зеленського, досі знаходяться під слідством російського слідчого комітету, а Україна зобов’язалася в разі вимог Росії, забезпечити їхнє прибуття для проведення слідчих дій до РФ. На фронті українських вояків за період від вересня 2019 р. (тобто від початку роботи монобільшості) загинуло на 20% більше ніж торік. Україна почала розведення сил – і тепер саме ділянки розведення перетворилися на зони підвищеної небезпеки. Тощо й тощо.
Обіцянка зробити українців заможними через створення економіки орієнтованої на потреби громадян – так само виглядає знущанням. За Зеленського в Україні зростають лише ціни (+7,9%) і діра в бюджеті (на 20.03 бюджет виконано лише на 75%), а зменшується лише промисловість (впало на 0,5% у 2019 р. проти зростання на 3% у 2018 р.). В Україні не запрацювала податкова амністія для бізнесу, не реалізований принцип нульової декларації, натомість закони про касові апарати та низка інших обмежень ФОП, викликали опір підприємців.
Обіцянка оновити інфраструктуру лікарень цілковито оцінена пандемією. Ще в січні поточного року, коли на COVID-19 вже хворіли у Європі, уряд Гончарука палець о палець не вдарив аби забезпечити Україну тест-системами і зупинити вивезення з України масок та іншого медичного обладнання. Міністр охорони здоров’я замість займатися всім цим, пішла на обсервацію з евакуйованими. Зеленському за той уряд було не соромно.
А що ж виконано? Виконано закон про імпічмент президента, який по факту не працює, бо президент лишається недоторканим (ст. 105 Конституції). По факту закон Зеленського не спростив, а ускладнив процедуру імпічменту. Ще досягнення – телеканал «Дім» для віщання на Донбас російською мовою. Оцінити ефективність коштів, виділених на цей канал, неможливо через відсутність об’єктивних параметрів. Все.
Є звісно ще дві обіцянки виконані за Зеленського. Українці масово повертаються на батьківщину, а держава для більшості з них повністю перебралася у смартфон. Але як раз цими досягненнями Зеленський хвалитися не поспішає.
А пам’ятаєте як все починалося? Радість, щастя, ейфорія. Ще один концерт! Всі аплодують!
31 грудня 2018 року.
В телеефірі одного з найпопулярніших телеканалів країни, замість привітання президента, транслюють привітання актора-коміка. Улюбленця країни, головного критика та пародиста будь-якої української влади. Який щовихідних приковував до телеекранів мільйони українців, пояснюючи що добре, а що погано.
Тепер він набрався сміливості, щоб кинути виклик українській політиці та особисто президенту. Зеленський урочисто проголосив, що йде в президенти.
21 квітня 2019 року.
В таборі Зеленського усі відкорковують шампанське. 73% виборців повірили у слова про молоді обличчя, завершення епохи бідності, припинення кумівства і “просто перестати стріляти”.
28 травня 2019 року.
Зеленський позиціонує свою роботу, як максимально прозору. Постійно звітується про все у фейсбуці та інстаграмі, знімає ролики у ютуб. Публікує фото, на якому радісно позує із шаурмою. Показує, що він не з тих, хто буде харчуватись виключно у президентських ресторанах. На фоні усміхається Андрій Богдан. Зе-команда транслює енергію, готовність до змін.
28 березня 2020 року.
Майже рік минув з того часу, як Зеленський став президентом. На Донбасі від обстрілів помирає ще більше наших захисників ніж раніше. Молоді обличчя виявились дилетантами і завели країну в економічну кризу. Епоха бідності не пройшла, натомість знизилось ВВП та утворилась діра в бюджеті. Олігархи не тільки наростили свій вплив, а й отримали області у своє вотчинне володіння. Україна зупинила рух в ЄС та НАТО. Примарний мир ціною капітуляції. Держава опинилась на грані дефолту і абсолютно не готова до пандемії. На високих посадах сидять “старі обличчя” та друзі Зеленського, які відстоюють власні інтереси. Торгівля під час епідемії та мародерство на життях людей. Абсолютне не розуміння, що робити з кризою, яка тільки починається. Хаотичні непродумані рішення створюють ще більше проблем. Щоб отримати кредит, потрібно продати землю. Щоб вижити, потрібно урізати в бюджеті все що тільки можна. Кінець епохи бідності став початком епохи жебрацтва.
На фоні цього втомлений і сумний Зеленський без ентузіазму записує чергове звернення до українців, де звинувачує “тих, хто був при владі 28 років”.
Але уже ніхто не аплодує.
Олексій Гончаренко
