Після Маршу Патріотів що відбувся на честь Дня добровольця, настрої на сторінках симпатиків президента Зеленського виглядають як повноцінна істерика.
Добровольців одним махом звинуватили в тому що вони: кричуще порушують безпеку під час епідемії, продалися п’ятому президенту Порошенко та вчинили те чого бажала Москва. Всі три звинувачення – жалюгідні. Звинувачувати в роботі на Москву ветеранів війни з тою самою Москвою, може лише той хто 5 років втомлювався з війни не злізши з дивану. У тому що під час епідемії тисячі людей самі вийшли на марш – дякувати треба голові ОПУ Андрію Єрмаку, який ду-у-уже цікаво домовився в Мінську з росіянами. А щодо «продалися Порошенку» — я благаю шанувальників ЗЕ волати таке якомога частіше. Кращого засобу перетворити противників президента Зеленського на прибічників Петра Порошенка марно й вигадувати.
Що ж насправді стало причиною таких бурних емоцій? Відповідь очевидна – у Зеленського валиться вся хитка конструкція його «замирювальних намірів». Вже очевидно, зі своїми намірами «побачити бажання миру в очах Путіна» Зеленський сам себе загнав у пастку. Зеленський обіцяв нові обміни полоненими – реалізація цієї обіцянки повністю в руках Путіна. Зеленський обіцяв припинення війни – натомість українських солдат на фронті гинути стало більше ніж торік. Будь-яке загострення на фронті зразу ж б’є по рейтингу Зеленського – і в Москві це чудово розуміють. Тому загострення не просто стаються – вони стаються біля зони розведення сил. Формально Москва домовленості не порушує, але Зеленському боляче – робить.
Чого добивається Москва? Про це вона реве на кожному розі. Москва хоче зняття санкцій. Економіка Росії і раніше була в стані далеко не ідеальному, а «нафтова війна» з саудитами і падіння світових ринків призвело до чергового погіршання рівня життя пересічних росіян. Москва втрачає терпець. Москві треба посадити президента Зеленського за стіл переговорів з главарями банд ДНР і ЛНР – і видати війну на Донбасі за громадянську війну всередині України. Коли станеться це – Росія заявить що «нас там нет» і вимагатиме зняття санкцій. Але.
Офіс президента Зеленського панічно боїться опору ветеранського руху. Очевидно, прямі переговори з бойовиками означатимуть програш України у війні. Серед ветеранів є люди різних політичних переконань – націоналісти, прибічники Тимошенко, Садового, Порошенка, тощо, але всіх їх об’єднує одне – ці люди уже брали участь в захисті своєї країни і вони не згодні приставати на ганебні умови капітуляції. Ветеранська спільнота не сприймає формат замирення Зеленського. А кидати проти ветеранів силу ЗЕкоманда відверто боїться – там дуже гарно пам’ятають досвід Майдану. Вочевидь, саме тому легалізувати банди ДНР і ЛНР як сторону переговорів спробували у м’який спосіб – через створення ради для консультацій з функцією лише радника. Але це створить прикрий прецедент. А там, крок за кроком – і до переговорів з представниками ДНР і ЛНР недовго.
Проте 14 березня видало команді Зеленського кілька украй неприємних сигналів. По-перше, людей на Марш патріотів вийшло багато – явно більше за ті 5000 про які бадьоро відзвітували в МВС. Причому акція була чисто київська – абсолютна більшість учасників були мешканцями столиці, тобто реально протест може зібрати людей в рази більше. По-друге, гасло «Зелю геть!» хором скандував весь Марш. Очевидно, кількість противників чинної влади більшає і їхні вимоги ставатимуть дедалі більш радикальними. Владі треба замирити суспільство, бажано – зробити крок назад і жодних Консультаційних рад не створювати. Бо патріоти виходитимуть знову й знову – зупинити їх можна буде хіба що силою.
Але Москва продовжить тиснути. І подітися Зеленському нема куди. Зрештою – він сам винний. Йому казали, є тільки одна правильна стратегія поведінки в цій ситуації – та якої дотримувався президент Порошенко. Зміцнювати військо і давити Москву санкціями. Всі інші спроби призведуть лише до одного – до поразки. В тому числі – до політичної.
