• Главная
  • Политика
  • Украина
  • Мир
  • Экономика
  • Мир о нас
  • Мнение
  • Боевые действия
  • ВПК
Facebook Twitter Instagram
Trending
  • Том Купер: війна в Україні та фантастичні новини
  • Трамп, Сі Цзіньпін і Путін завершили переговори
  • Словенія припинила видачу туристичних віз росіянам
  • ЯЙЦЕ КОЩЕЯ НА ПАТЕЛЬНІ: ​Логістичний зашморг без Кримського мосту
  • Загальні бойові втрати ворога від початку повномасштабного вторгнення станом на 19 листопада 2026 року
  • Виведений з ладу міст через Керченську затоку. Крапки над і
  • У жителів КРИМУ здають НЕРВИ ВІДЕО
  • Дука на ТСК
Republic.com.ua
  • Главная
  • Политика
      Featured
      06.11.20260

      Держава-картель

      Recent
      18.11.2026

      Дука на ТСК

      15.11.2026

      Зеленський ніяк не реагує на Мідас, Карфаген. Він просто мовчить

      15.11.2026

      Як Зеленський зрадив інтереси України. ВАГНЕРГЕЙТ

    1. Украина
        Featured
        26.10.20260

        Ера Фламінго завершилася, не розпочавшись…

        Recent
        19.11.2026

        ЯЙЦЕ КОЩЕЯ НА ПАТЕЛЬНІ: ​Логістичний зашморг без Кримського мосту

        17.11.2026

        ЯК ТИТУЛЬНУ НАЦІЮ ПЕРЕТВОРЮЮТЬ НА БЕЗПРАВНУ МЕНШИНУ У ВЛАСНІЙ ДЕРЖАВІ

        17.11.2026

        Генштаб підтвердив нічний удар по Керченському мосту

      1. Мир
          Featured
          05.04.20260

          США знищили два власні літаки та гелікоптер, які застрягли в Ірані після порятунку пілота

          Recent
          19.11.2026

          Трамп, Сі Цзіньпін і Путін завершили переговори

          19.11.2026

          Словенія припинила видачу туристичних віз росіянам

          17.11.2026

          У російському Кемерово розбився військово-транспортний Ан-12

        1. Экономика
        2. Мир о нас
        3. Мнение
        4. Боевые действия
            Featured
            01.06.20250

            Унікальна спецоперація — уражено понад 40 літаків ворога ВІДЕО

            Recent
            19.11.2026

            Загальні бойові втрати ворога від початку повномасштабного вторгнення станом на 19 листопада 2026 року

            18.11.2026

            Загальні бойові втрати ворога від початку повномасштабного вторгнення станом на 18 листопада 2026

            17.11.2026

            Сили оборони уразили 10 російських радарів і станцій РЕБ

          1. ВПК
              Featured
              09.10.20260

              РАКЕТНИЙ ЩИТ, ЯКИЙ НЕ ДОБУДУВАЛИ

              Recent
              10.11.2026

              Данія виділить Україні 32-й пакет оборонної допомоги

              08.11.2026

              РФ модернізує радянську ракетну спадщину, а Україна схеми освоєння бюджетних коштів

              02.11.2026

              ХТО ВІДПОВІДАЄ ЗА ОБОРОНОЗДАТНІСТЬ КРАЇНИ?

            Republic.com.ua
            You are at:Home»Политика»Любим ли Украину как Тарас Шевченко?

            Любим ли Украину как Тарас Шевченко?

            0
            By admin on 12.03.2009 Политика

             Тарас Шевченко в колі його сучасників був, як відомо, художником і поетом, бардом і дисидентом, солдатом і засланцем. Він не був ні політичним лідером, ні вождем суспільного чи народного руху, ні поводирем гайдамаків-повстанців.

            Водночас за суттю всього зробленого ним, за підсумком усього життя став набагато більшим – Великим Кобзарем, котрий "отверз уста" "німим братам своїм" і заповів нам жити "в своїй хаті", де "своя й правда, і сила, і воля".

            Для розтерзаної імперіями і пригнобленої кріпацьким гнітом України це була, кажучи сучасною мовою, програма політичного, соціального й національно-культурного визволення, проект розбудови незалежної держави. Саме тому Шевченко став духовним Мойсеєм українського відродження. І такими залишаться його роль і значення в історії України назавжди.

            Однак треба пам’ятати й цінувати його і як людину, котрій випала стражденна доля. І саме як людині маємо простити йому "вольності", слабості, а може, й гріхи. І не кидати в нього камінь, бо казав Ісус Христос: хто без гріха, той нехай першим кине в мене камінь.

            Сьогодні ж, як відомо, є не лише бажаючі кидати каміння в Шевченка, а й новоявлені герострати, які роблять недолугі спроби спалити його всього. Не виходить. І не вийде. Бо є поезія Кобзаря, в якій виражена душа народу. І найперше – в ній виражена любов до України.

            Важко навіть назвати іншого українця, для котрого ця любов була б такою абсолютною, вселенською, непорівнянною ні з чим сущим:

            Я так її, я так люблю Мою Україну убогу,
            Що прокляну святого бога,
            За неї душу погублю!

            Знаю, яку бурю дискусій викликали й досі викликають ці слова і в ортодоксів віри, і в атеїстів, і в усіх шанувальників творчості Тараса Шевченка. Втім, це інше питання – про Бога, про святу віру. Тут говоримо про українську національну ідею, зміст якої чимало наших політиків, політологів і різних щирих патріотів і досі з’ясовують.

            Однак що дивно – навіть не згадуючи при цьому Кобзаря! Хоча цілком очевидно і зрозуміло, що витоки, суть і зміст національної ідеї – це передусім любов до своєї Вітчизни. І не просто любов, а й уболівання за її долю, за свій народ:

            Світе тихий, краю милий,
            Моя Україно!
            За що тебе сплюндровано,
            За що, мамо, гинеш?

            Актуальність цих рядків, як і загалом поезії Тараса Шевченка, за понад півтора століття не тільки не втрачена, а, навпаки, лише зросла. Адже коли перечитуєш цей та інші вірші, душа крається і болить.

            Не лише за історію України, а й за її сьогодення. Справді, усім щедра та багата, вона знову розрита-сплюндрована, вкотре пограбована. Тільки вже не чужими, а своїми "копачами".

            Майже вісімнадцять років, як проголошено незалежність України, а у нас ніяк не закінчиться те ненаситне первісне накопичення, "накопування", "прихватизація", дерибан. Уже чи не вся Україна – як розрита могила, а кінця-краю тому копанню й переділу-рейдерству не видно.

            А що ж ми, "маленькі українці", одвічні гречкосії? Знову терпимо-потерпаємо – хто здирство "не так тіїх панів, як тіїх підпанків" (Шевченко), а хто й наругу "пропорційної" до них влади.

            Тепер ледь не в кожного другого власника фірми – тіньовий оборот і свій "трудовий кодекс".

            У Херсоні голодні робітники, з блідими схудлими обличчями – вже майже півроку без зарплати – захоплюють від безвиході не лише адмінбудівлі заводу, а й місцевої влади. На Київщині, у Бориспільському районі, у селі з красивою назвою Щасливе селяни два роки не можуть повернути вкрадену землю, і жодна влада не допомогла.

            У Криму, в селищі Мирному, вже не стукають у двері господаря з ордером прокурора, а спершу кидають гранату.

            І куди не поїдеш по Україні – отакі-то тепер "мирні" і "щасливі" міста і села – страшні наші "херсони"! З ким не поговориш – скрізь безгрошів’я, безробіття, безнадія. Хто терпить холод, а хто й голод. Кому ліки ні на що купити, а кому нічим і ніяк дістатись до далекої лікарні.

            Походами на Київ відстоюють свої права водії, пекарі, аптекарі, малі підприємці. Знову готуються до походу шахтарі. А як "ощасливлює" жителів самої столиці київська міська влада на чолі з Черновецьким, встановивши воістину космічні побори за все на світі – за собак, за кішок, за вхід на цвинтар тощо – ні в казці не розповісти, ні пером описати.

            "Німці такого під час окупації не витворяли", – так тепер кажуть про "рідну" владу старожили Києва.

            Зрозуміло, не від щасливого життя щороку з карти України зникають до тисячі сіл і хуторів. Лише цвинтарі стрімко розростаються, у два-три рази розповзлися за старі межі, йдемо передчасно до ями. До півмільйона щороку. А ще мільйони – і заради шматка хліба, і в пошуку просвітку в цьому житті – подалися в найми по усьому світу. Діти ж їхні при живих батьках застаються дома сиротами й напівсиротами.

            Чому ж так? Звідки це горе? І куди ми взагалі йдемо? Очевидно, і вже давно зрозуміло – не туди. Не тією дорогою. Не за тими керманичами. Бо у них, лідерів нації, влади, у так званої еліти не так крається серце за Україну, за свій народ, як у Тараса Шевченка.

            Бо вони, як писав Кобзар, люблять на братові шкуру, а не душу. А ще народна приказка каже: любив вовк кобилу та й зоставив хвіст і гриву. Отакою є, з дозволу сказати, "любов" наших нових господарів життя (як вони самі себе почувають) до свого народу, до своєї країни.

            Отака їхня "любов", звісно, не має нічого спільного з тією, з якої починаються патріотизм, національна ідея як така, служіння своєму народові. Отож треба визнати, що саме з відсутності у керманичів держави, бізнесової й політичної еліти національної ідеї, любові до України, яка передбачає й турботу про благо народу, тривають і перманентно загострюються політичні, соціально-економічні, фінансові, газові, бензинові, хлібні, м’ясні, молочні й інші кризи.

            Подолати цей безлад, біду і бідність основних верств народу, розбудувати сильну незалежну державу, вийти на цивілізаційно-стовповий шлях соціального прогресу та благополуччя – ось що сьогодні означає любов до України, ось у чому суть національної ідеї.

            А що робить для цього влада? Прикрившись ширмою світової кризи, вкупі зі своїми бізнес-патронами, вкотре так пограбувала і заощадження, і скромні доходи населення, як ніхто й ніде у Європі та цивілізованому світі. Якщо хто й сподівався останніми роками, взявши кредити, зіп’ятись на ноги, зажити по-людськи, то тепер згадують Кобзаря: "Добра не жди…".

            А ми – "славних прадідів правнуки погані"? Чи любимо Україну так, як Тарас? І головне – що робимо для того, щоб Україна не була убога, наче удовина хата край села?

            Очевидно, нам потрібно змінювати владу, яка не виправдала довіри народу, по-іншому будувати державу й суспільство, за іншими законами. Пригадаймо – за Мудрого князя Ярослава з’явилася на нашій землі "Руська правда" – справедливий закон.

            І піднялася, розквітла Русь Київська – найбільша на той час держава Європи, зібрана й охрещена якраз перед тим Володимиром Великим. Було також колись – не стерпів кривди козак Хмель на хуторі Суботові, махнув шаблею від Запорожжя й піднялася вся козацька Україна. І здолала чужу неправду, й здобула волю…

            А хіба ми не розуміємо, що настав час писати "Українську правду" – народний Основний Закон? Хіба не ми, не громада, не громадянське суспільство маємо контролювати владу? У козацьких республіках Запорізької Січі та Гетьманської України вся влада була виборною та щорічно звітувала громаді. А хто не справлявся – того на гарматний постріл від влади.

            Ще раніш, у Русі Київській, народне віче могло зняти і навіть вигнати з міста будь-якого чиновника, аж до самого князя, якщо вони зловживали владою. Щоправда, щодо князя існувало одне застереження – за згодою його війська (дружини). Отож, коли у народу і війська були й думка, і воля єдині – навіть князь тікав від справедливої кари у Тмутараканські землі.

            Очевидно, що нам вельми бракує цих принципів народної демократії. Переконаний, що саме вони, доповнені найсучаснішими нормами, і мають стати серцевиною новітньої "Української правди". Про це мріяв і Тарас Шевченко, коли ставив питання – а чи діждемося свого Вашингтона "з новим і праведним законом"?

            Мабуть, знайдуться серед нас сучасні чи то Ярослав Мудрий, чи то Пилип Орлик, чи то інші мудрики та орлики. Беріться хутчіш за діло, пишіть новий і праведний Основний Закон, бо "народ замучений мовчить" не вічно. Вийде з будь-якого Суботова-Щасливого-Мирного ще один рішучий Богдан – стане за ним новий український Майдан.

            Треба і все робити для цього, яким би не був важким щоденний труд і піт. А якщо виникне потреба захистити Україну, то кожен з нас має бути готовим сказати сам собі, як і Тарас Шевченко: "За неї душу положу". Ось у чому повний зміст національної ідеї – не тільки любити Вітчизну, працювати задля її блага, а й бути готовим захистити її, навіть ціною власного життя.

            х х х

            Коли зима повертає на весну, приходять до нас березневі Шевченківські дні. І знову стукають у наші серця Тарасові слова: "Я так її, я так її люблю…". І знаходять вони відгук у мільйонах українських сердець, будять ясні думки й породжують міць рук кожного. А разом вони є силою народною, здатною перетворити Україну на сучасну, демократичну, справедливу і, зрештою, будемо сподіватись – процвітаючу державу.

             

             

             

            Микола Рубанець

            Share. Facebook Twitter Pinterest LinkedIn Tumblr Email
            admin

              Related Posts

              Дука на ТСК

              Зеленський ніяк не реагує на Мідас, Карфаген. Він просто мовчить

              Як Зеленський зрадив інтереси України. ВАГНЕРГЕЙТ

              Comments are closed.

              Последние новости
              • Сегодня
                18:54
                Том Купер: війна в Україні та фантастичні новини
              • Сегодня
                13:37
                Трамп, Сі Цзіньпін і Путін завершили переговори
              • Сегодня
                13:19
                Словенія припинила видачу туристичних віз росіянам
              • Сегодня
                12:14
                ЯЙЦЕ КОЩЕЯ НА ПАТЕЛЬНІ: ​Логістичний зашморг без Кримського мосту
              • Сегодня
                11:29
                Загальні бойові втрати ворога від початку повномасштабного вторгнення станом на 19 листопада 2026 року
              • 18.11.2026
                21:08
                Виведений з ладу міст через Керченську затоку. Крапки над і
              • 18.11.2026
                16:02
                У жителів КРИМУ здають НЕРВИ ВІДЕО
              • 18.11.2026
                15:33
                Дука на ТСК
              • 18.11.2026
                13:46
                Поточні втрати рф внаслідок санкцій, станом на 16-17.11.2026
              • 18.11.2026
                11:20
                Загальні бойові втрати ворога від початку повномасштабного вторгнення станом на 18 листопада 2026
              • 17.11.2026
                20:51
                У російському Кемерово розбився військово-транспортний Ан-12
              • 17.11.2026
                20:43
                Сили оборони уразили 10 російських радарів і станцій РЕБ
              • 17.11.2026
                20:22
                Кримський міст: На війні все треба робити вчасно
              • 17.11.2026
                19:31
                Том Купер: звіт про війну в Україні за 16 листопада 2026 року
              • 17.11.2026
                19:19
                ЯК ТИТУЛЬНУ НАЦІЮ ПЕРЕТВОРЮЮТЬ НА БЕЗПРАВНУ МЕНШИНУ У ВЛАСНІЙ ДЕРЖАВІ
              • 17.11.2026
                19:06
                Україна отримає на 264,6 мільйона євро менше, ніж просила
              • 17.11.2026
                14:49
                Генштаб підтвердив нічний удар по Керченському мосту
              • 17.11.2026
                14:32
                Загальні бойові втрати ворога від початку повномасштабного вторгнення станом на 17 листопада 2026 року
              • 16.11.2026
                12:08
                РФ після 5 років війни: економіка в повному порядку
              • 16.11.2026
                12:01
                Поточні втрати рф внаслідок санкцій, станом на 14-15.11.2026
              • Интересное видео
              • Фоторепортаж
              25.06.2026

              Мадяр: Очищення Криму від хробаків

              11.06.2026

              Оптоволокно: без шансів для ворога. Робота пілотів «Фенікса» ВІДЕО

              19.05.2026

              Мишоловка для російських мільйонерів ВІДЕО

              18.08.2026

              Зруйнований Куп’янськ у серпні 2026 року

              17.11.2025

              Костянтинівка, Донецька область, Україна ФОТО

              06.04.2024

              Щоб вийшов найнайвеличніший ракурс ФОТО

              Re:public
              • Контакты
              © 2026 ThemeSphere. Designed by ThemeSphere.

              Type above and press Enter to search. Press Esc to cancel.