Володимир Зеленський має різну риторику для західних аудиторій та локальних. Бо свої зʼїздять любий кавалочок.
Зацікавила цитата з пресконференції з Шольцем про мобілізацію:
«Що стосується мобілізації, я абсолютно тверезо на це дивлюсь, тому що мобілізація у нас триває через стан війни з першого дня. Я бачу, що це питання є в суспільстві. Безумовно, не перший день війна, але якщо ми хочемо зберегти державу, то треба її відстояти».
Ти диви, як заспівав? А що це було багато місяців поспіль, коли було запевнення від президента, що мобілізація не на часі, «Залужний вимагає мобілізувати пів мільйона людей, а я не бачу потреби». І нарешті — «у нас немає грошей мобілізувати цивільних, бо це економіка».
Далі був піар на так званому аудиті. Що мовляв, уже не треба мобілізувати півмільйона людей, спасибі Сирському. Правда, потім виявилось, що авіатехніків і кіберспеців забирають в штурмовики і це не дуже ок. Але хто ж на це зважає.
Профнепридатність пана Зеленського як Верховного головнокомандувача, його постійний газлайтинг українського суспільства та хейт щодо ЗСУ — призвів до того, що у нас минулого року була зірвана мобілізація. Тут зацитую нардепа і військового Романа Костенка, щоб розуміти масштаби проблеми: «За цей травень вдалося мобілізувати більше людей, ніж за останні кілька місяців у цілому». Тобто в період страшних боїв за Авдіївку у нас кіт не качався з мобілізаціями, ротаціями і так далі…
Чимало людей попросту розслабили булки, бо є «народжені для війни», а є мамині пиріжечки. А ще частина здорових чоловіків боїться походу для уточнення даних в ТЦК більше ніж російської окупації.
Хоча варто сказати, що бажаючих захищати свою державу та дім — не стало набагато менше, ніж у 2022 року. Про це каже соціологія. Але люди потребують чітких правил, строків демобілізації і відповіді на питання — чи буде ротація взагалі.
Цих відповідей бракує — тому це добрий ґрунт для маніпуляцій і заготовок реальних російських ІПСО — реальних, а не те, що не подобається зеленій владі.
Тіктоки і анонімні телеграми рясніють ефектними відео в кущах під ТЦК. Ось був свіжий блокбастер з Одеси. Довелось передивитись купу інтервʼю та відео учасників, аби зрозуміти проблему. Так от біда далеко не в самих ТЦК — біда в відсутності чітких правил, пояснень і порядку бронювання. Бо коли медик зі знаменитого відео з Одеси каже, що через відсутність броні — може не лишитись фельдшерів та водіїв швидкої у місті — це проблема уряду.
Чим займається уряд третій рік війни — велике питання.
Коли умовна Юлія Свириденко виходить і каже, що ось жінки мають оволодівати професією трактористів, бо чоловіки на фронті — у мене є тривожне відчуття, що ця пані ніколи не бачила як працює тракторист-комбайнер на полях з глинистим ґрунтом із крутим спуском. Там має бути фізична сила. А головне — добрі технічні знання.
Коли у київському метро офіційно кажуть, містяни вибачайте — у нас є мобілізовані машиністи, токарі і слюсарі, тому інтервали можуть бути збільшені — це теж питання до уряду. І того, а чому це якесь рило з букмекерської контори важливіше за осіб, які забезпечують оперативне пересування мільйонів громадян щодня?
Далі. Мене дуже турбує зростання насилля та ненависті в бік військовослужбовців, які займаються питаннями мобілізації. Так гранату у двір кинули, там з ножем напали. У Дніпрі якісь «народні месники» спалили рандомну машину ЗСУ, яка не мала жодного стосунку до ТЦК. Останнє особливо вражає, бо повірте — далі якраз волонтери і купуватимуть нове авто.
Питання: Чому донині не було жодного вечірнього звернення президента стосовно актів агресії, непорозуміння і страхів українських громадян? Чому не було офіційного засудження кидання гранат і поножовщини а ще ще бикотеки в бік реальних ветеранів «ти чо не здох на Бахмуті? Чого мій чоловік має воювати?».
У Зеленського завше знаходиться час прокоментувати пʼяні вечірки, бої Усика, Євробачення. Але не доходять руки пояснити потребу мобілізації українцям, а не Шольцу. І врешті — відповідальною рукою Верховного головнокомандувача навести лад з труднощами мобілізації — впорядкувати бронь не для «своїх», а-ля Кінокіт і єдиний телемарафон, а для справді критичної інфраструктури.
Зеленський має памʼятати, що питання поразки, несправедливого миру та втрати територій — будуть адресовані найперше до нього. І я не завидую тому, хто зубоскалив на стадіоні з того, що «Турчинов проср@в Крим». Якщо ми програємо цю війну — розривати підуть одну особу на Банкову. І я не впевнена, що у цьому питанні його спасе високий друг у помʼятій піжамі.