Дивлюся на події останніх тижнів і думаю…
Поточний скандал з Трампом несе глибинну користь.
Трамп в останні 1.5 роки зумів сховати тему України в шухляду. Ми існували десь на периферії, він відправив нас інформаційне болото фейкового «peace deal», який буде от-от, а тим часом вивів США від активної участі в боротьбі з РФ.
Трамп ллє на нас бруд і гадить, але це неважливо. Він вже потух, вже завтра він кульгава качка. А те, що Трамп і його міньйони зараз виправдовуються і перекидають одне одному розпечену картоплину питання розвідданних і старлінка, це прекрасно.
В стратегічному союзі з Заходом нам більш важливо мати симпатії західних суспільств до нашої боротьби. І про що ми маємо думати завжди: як підтримувати ці симпатії і віру в нас.
Це дуже відрізняється від мети: «не розізлити Трампа».
Серед самих республіканців є трампістське крило — переважно лизоблюдів, прихлебателів, приспособленців, які вихваляють будь-які навіть найтупіші дії Рижого. Ними керує кар’єризм, страх — зв’язуватися із тим, хто може легко тебе інформаційно розчавити. А ще — страх іти проти його спонсорів і спонсорів Республіканської партії.
Але є крило й прихильне Україні. Так звані «горді рейганісти», традиційно критичні до Росії. Це крило раніше очолював Джон Маккейн, а останнім часом в його лідери прагнув Ліндсі Грем (хоча він відносився швидше до першого крила).
Але зараз вся Республіканська партія перебуває під п’ятою у зовнішнього щодо всієї партії крила істеблішменту очолюваного Трампом. Саме воно проплатило його прихід до влади і війну з Іраном.
І от ця група прорвалася до влади на гаслах «своя сорочка ближче до тіла» («America First») і «досить платити за чужі війни». Але потім раптом перевзулася у кардинально протилежну ідеологію: «у США є більш важливі справи в світі».
В перекладі: війна на Близькому сході, яку вони вже на той час готували.
Крило прихильне Україні саме не проти, щоб вирізати із тіла Республіканської партії Трампа з його чужорідним оточенням.
Фігура самого Трампа наділена дійсно сильною харизмою (як типові нарциси), що робить традиційних політиків із Республіканської партії — всіх отих сенаторів і конгресменів — на його фоні сіренькими посередностями. Ідеологічно ж він сповідує погляди, що мораль — для лохів. Всю цю «порядність» вигадують слабкі люди, бо просто не можуть собі дозволити брати від життя те, що б хотіли, якби мали таку можливість. А якби могли, то робили б як Трамп — крали, забавлялися з дітьми на дачі Епштейна, і збагачувалися на політиці.
І от тепер ми бачимо закономірний життєвий і політичний фінал таких моральних установок.
Щоб відволікти увагу від педофільских звинувачень на початку року Трамп піддався на переконування прем’єр-міністра Ізраїля Нетаньяху, що війна з Іраном буде маленькою і переможною. А щоб подолати наслідки поразки в Ормузі, кинувся у союз з Путіним, щоб збити хоча б три центи на цінах на нафту.
Йому плювати на моральну сторону питання, і що крахоборство це ганьба. Тут люди бачать далекосяжну змову з путіним. А насправді, достатньо просто почитати книгу «майстра угод», де він вихваляє себе. Там є епізод, як він описує, що постійно торгується. Я торгуюсь за мільйон чи за три копійки — в ресторані чи в магазині — не важливо. Головне урвать. Це дає мені насолоду.
Тобто він сам хизується своїм крахоборством як чеснотою.
Для багатьох в цьому житті соромно торгуватися про три копійки. А для нього можливість ці три копійки видушити цінніша за вашу думку про нього. І він до речі не повністю неправий: в очах багатьох у цьому житті подібні нікчеми зовсім не стають «нерукопожатні» через подібні «дрібниці». А навіть навпаки: заслуговують захоплення і поваги.
І от цим пісділом по дизелю, відключенням Старлінків і розвідданих, по суті альянсом з силами зла, Трамп вразив уже національну гордість самого американського народу. Навіть його сторонники обурилися, що їх зробили непорядними крахоборами і союзниками сатани. Їхню моральну вищість над всіма народами світу, в яку вони вірили завдяки Голівуду, продали лисому сатані за каністру дизеля.
Тобто життєвий шлях Трампа — він мчить по пенькам, як Янукович, але постійно перечіпається через коряги і питання, які завжди вважав «несуттєвими».
Висновок: ставка України на моральний чинник спрацьовує. Ще на Майдані такі, як Парубій — хай не потухне його слава — заклали цю мудрість: «не піддаємося на провокації, не даємо себе дискредитувати».
Мораль постійно недооцінюють, але в поворотні моменти саме вона визначає перевагу.
Американці і вся Західна культура стоїть на нарративі про боротьбу маленького героя з великими силами зла. І з часів давньогрецької драматургії винайдене правило, що герой це не «сильніший» чи «свій» для глядача, а той, хто має саме моральну правоту на своєму боці. Персонаж може бути «своїм» по сім’ї, роду, племені, але героєм буде чужий, якщо він на правильній стороні добра і зла, як ці поняття уявляє глядач.
Навіть зародкова мораль московитської цивілізації, чиє суспільство знає лише відсталий культ сили («кто сільний, тот і прав»), видушує із себе примітивний «рецепт» цієї сили:
– За ким правда, той і сильніший.
Трамп об’єднав, очолив і прийшов до влади завдяки ядру з американців, яким на цінності плювати. Правда, мораль, це все не варте трьох доларів, які можна за них вициганити. І голодранців з Олобами навіть не можна засуджувати: у нас в самих ще більше українців, яким плювати на цінності.
Але Трамп цим поворотом убік від моралі до «більш важливих справ Америки» забезпечив американському народу дорогих збитків.
І для нас тут важливо, що саме відмова від підтримки України стала фізичним вираженням цього вибору.
Тому для України важливо не стільки думка Трампа, як те, щоб тема України в американському суспільстві стала питаннями визначення твоєї моральної сторони. Не просто як спосіб визначити політичну позицію візаві питанням «чий Крим?». А: «чи порядна пан людина? чи підтримує він Україну?».
Ми в 1990-х бачили українські прапори на мітингах в Москві серед тих, хто зупиняв танки на вулицях. А зараз ми бачимо українські прапори на мітингах в США, серед тих, хто протестує проти диктатора і «Трампістану».
Але Трамп не дарма б’є «українське питання» темою корупції оточення Зеленського, його «диктаторством» і фейковим розкраданням Томагавків.
Він добре розуміє, що за Клаузевіцем треба бити у серце і душу воїна. Ви робите моральний вибір на користь України? А українці корумповані. Україна нездатна перемогти Росію. Зеленський не хоче миру, бо на війні заробляє.
Трампу плювати на корупцію Нетаньяху і що той не хоче миру, за війни корупціонера він платить без проблем. Йому головне підірвати саме вашу — своїх опонентів — віру «в святу Україну». Немає нічого аморального здати українців, немає нічого аморального підіграти аморальному диктатору путіну, що він захопить і знищить ваших українців, бо ваші українці теж аморальні. А ваші смішні «цінності» самі українці топчуть ногами, бо в них президент-диктатор. І ви просто ідіоти, які втрачають шикарну можливість наварити реальну цінність — улюблені три рублі.
І путін в кутку сцени цього світового театру, як диявол з контрактом про продаж душі, який треба підписати кров’ю.
Все це зараз — світова моральна дискусія.
Персонажі на сцені говорять репліки, але важливе саме в підтексті, а не на поверхні.
І прямо зараз антиукраїнська ідеологічна хвиля останніх років починає здавати позиції. Хороші герої починають брати гору.
Трампівське оточення завело США і світ не туди. «Більш важливі справи в світі» замість підтримки Україні коштували американцям втрати моральної переваги в світі, поваги в чужих і своїх очах, а також реальних доларів, які кожна сім’я може пощупати руками на заправках і в магазинах.
І через це рейтинг Трампа і респів мчить до дна.
Ось це для нас значно важливіше за якісь там образи Рижого і його вибрики на іздиханії кар’єри.
Цей закон розвитку людських спільнот вчергове перевідкривається на наших очах і його важливо засвоїти. Бо скоро ми отримаємо цей патерн у Франції і Німеччині.
Як казав Черчилль: американці обов’язково оберуть правильний варіант, але спершу перепробують всі інші.
Нам залишається лише самим не звертати з правильного боку добра і зла.
І не допомагати опонентам аргументами проти нас.