Я не знаю, яким треба бути дебілом, щоб повестися на чергові патякання польских правих і оголосити «контрпродуктивним» рішення Львівської облради зробити наступний рік роком Романа Шухевича. І це після того, як у Ласкові виявили масове поховання мирних українців, страчених армією крайовою.
Саме такій політиці Польщі протистояв Роман Шухевич.
Якби не Шухевич, таких поховань було би значно більше. Нагадаю, саме в Польщі в міжвоєнний період були збудовані концентраційні табори для українців.
Роман Шухевич — герой і захисник українців.
І немає більш продуктивного рішення, ніж виховувати суспільство на прикладах героїв, які протистояли окупантським ГУЛАГу, німецьким і польським концтаборам.
І важливо пам’ятати, будь-який злочин бійців УПА проти мирних поляків — це злочин окремого командира. Максимум — окремої організації. А от злочини Польщі проти українців — це злочини державні. Саме держава, польська держава, наказувала вбивати українців, а зараз героїзує катів і садистів.
І ще важливе.
Командувач Армії Крайової Окульницький щойно зустрівся з ворогом сильнішим за жінок і дітей підняв лапки. Уже 19 січня 1945: «зважаючи на неможливість продовження спрямованої проти НКВС і радянських військ широкомасштабної підпільної війни через втому населення, людські втрати та репресії з боку НКВС і польських органів державної безпеки», видав наказ про розпуск Армії Крайової. Цей героїзм героїчної АК, яка склала зброю з огляду «на неможливість», полякам пече досі.
Ну а потім цей герой війни з жінками і дітьми добровільно пішов на виклик до генерала кгб Сєрова, де заарештований, засуджений і в 1946 вмер на Лубянці.
Роман Шухевич продовжив вести активну боротьбу ще багато років. Без оглядки на всяку «неможливість».
1950 року його прийшла захоплювати група у кількості 600 (прописом: шістсот!) осіб.
І от тут увага!
Р.Шухевич з гранатою в руці рвонув на ворога, одного вбив з автомата, іншого збив з ніг (*заступника начальника УМГБ Львівської області), отримав три кулі в груди попри строгі вказівки «захопити живим», і щоб не дати ворогу навіть теоретичного шансу використати себе проти української справи, швидше за все застрелив себе сам.
У Польщі нема і близько героя рівного генералу Роману Шухевичу.