• Напередодні портрети героїв Небесної сотні спробували затулити декораціями з інтер’єром совка – декорації повалили обурені люди.
• 23 серпня з бюджетів різних рівнів витратили понад 170 млн грн на встановлення прапорів. Причому в Херсоні прапор показово упав, а в Кременці Тернопільської області, зруйнували фундамент фортеці 16 сторіччя.
• На урочистості і парад не запросили жодного депутата ВР 1 скликання, які голосували за Акт про незалежність України. Їх було 364.
• П’ятого Президента Петра Порошенка запросили на парад тільки в останній момент. Перераховуючи президентів, Зеленський Порошенка так і не назвав.
• Під час виконання гімну об’єднаної Європи «Ода радості» підвелися тільки Порошенко і Ющенко.
• На параді військових Литви назвали латишами, а військових Швеції – фінами.
• На День незалежності, зібравши формальне засідання ВР, слуги наполовину прийняли великий герб, який не сприймається ні суспільством, ні геральдистами.
• Концерт Андреа Бочеллі для українців, як виявилось, був закритою вечіркою для обраних, інших не пустили і вони могли спостерігати маестро в бінокль, хоч за виступ сплатив державний бюджет.
• Майже 6 млн грн за ролики та написання сценаріїв заплатили ФОП невідомого режисера, що повернуся до України з Росії
• На параді поруч з іменами посмертно нагороджених героїв драматично вручили орден Монатіку, що виглядало як похмурим натяком.
• Враження від Маршу патріотів спробували зіпсувати обливанням зеленкою Порошенка і портретів героїв Небесної сотні, до яких він покладав квіти. Провокатора поліцейські заховали на вулиці Банковій, що стало символічним.
https://www.istpravda.com.ua/columns/2021/08/25/160067/
Післямова. Коли повернуться дорослі…
Протокольні урочистості, це лише в другу чергу картинка, а в першу — чіткий комплект смислів, які розставлені по своїх місцях. Ніколи не можна картинкою підміняти смисли – симулякр вийде. Зрозумілою в шоубізі мовою – хіт одноденка. А день відновлення незалежності (чи краще суверенітету?) країни, це не одноденка, це Golden Hits.
Отже, дорослим на 24-те треба буде:
1. Трактувати військовий парад, саме як ВІЙСЬКОВИЙ парад, а не парад сил «безпеки і оборони». Сама постановка «сил безпеки» (МВС, СБУ, ДПСУ, НГУ) поперед «оборони», це нонсенс і приниження ролі та місця ЗСУ. Із усією повагою до поліції, прикордонників, контори – ЗСУ на параді Незалежності це перша і головна скрипка.
.
2. Повернути об’їзд парадних розрахунків. Змінити стилістику, але об’їзд має буть для того щоб: А. кожна коробка гаркнула «Героям Слава!», Б. в трансляції під час сцени «Слава Україні – Героям Слава» камери додатково (!) статично (!), тобто деталізовано (!) можуть показати військових. Це важливо, бо обидві складові є трансляторами смислів. Те, що об’їзд розрахунків совкова традиція, це брєдятіна від Тарана і Банкової – в Польщі, наприклад, парадні розрахунки об’їжджає президент країни особисто, як верховноглавком.
.
3. Повернути музичний супровід хвилин мовчання – «Плине кача…». Після Революції гідності , це також маркер. Крім того, коли хвилина мовчання в тиші, то чути, як того мовчання немає, бо дотримати тишу на забитому вщент Хрещатику, нереально.
.
4. Ніколи (!) не ставити будь-які (!) розрахунки сил безпеки (МВС, СБУ) поперед військових! Навіть, якщо це коробка барабанщиць. Військовий парад, це бенефіс ЗСУ. Крапка.
.
5. Обов’язково повернутися до практики – парад відкривають історичні прапори та копії історичних прапорів. Так, доведеться докласти зусиль і зробити копії козацьких прапорів, які в закордонних музеях. Але поперед прапорів сучасних частин і структур мають іти історичні – це наголошення тяглості.
.
6. Робити більшу ставку на репрезентацію РОДІВ І ВИДІВ, а не військових навчальних закладів. Хтось помітив серед парадних розрахунків гірсько-штурмові бригади? Ні. А єгерську? Ні. А вони є, вони мають свою специфіку і символіку. Чому б про це не говорити? Адже парад, це саме демонстрація сили. І якщо ми показуємо десант, то ми говоримо, що ми здатні атакувати і штурмувати з неба, морпіхів – і з неба, і з води, горці – дія в горах… А де у нас гори? Карпати і Крим – привіт тим, хто марить російським півостровом і угорським Закарпаттям.
.
7. Повернутися до чіткого сценарію протокольних заходів: спільний молебень в Софії, Зала Пам’яті в МО, військовий парад, президентське прийняття (Софія чи Маріїнка), концертно-розважальні історії на вибір.
.
8. Повернутися до реалізації проектів Військове Меморіальне Кладовище та Національний Пантеон. Перше – за межами столиці і активність там може бути, наприклад, 23 числа. Друге – в Києві обов’язково. Обидві локації обов’язково мають стати невід’ємною частиною протокольно-урочистих заходів. Обидві потребують чималого фінансування і кропіткої уваги фахівців. Не шоуменів, а саме фахівців із символіки, айдентики, смислів.
.
9. Чітко дати зрозуміти країні, яка є логіка військових парадів. Наприклад, із технікою по «п’ятих» і «нульових» роках, а між ними лише парадні розрахунки. Або якось інакше, але чітко зафіксувати це в протоколі 24 серпня і щоб цей протокол не змінювався від влади до влади.
.
10. Церемонію нагородження державними нагородами людей слід винести ЗА МЕЖІ військового параду. Це цілком лягатиме в офіційну частину президентського прийому. На Хрещатику лише нагороджувати військові частини і присвоювати бойові та почесні прапори.
.
11. Нарешті змінити парадний крок. Навіть в режимі «лайт» пруське биття степу лишається прусько-імперською практикою. Хто був присутній на генеральній репетиції, зверніть увагу на манеру ходи десанту і морської піхоти до і після Майдану Незалежності – треба за основу брати саме таку ходу і не фіксувати її ударом перед командуванням. Зауважте – іноземні коробки йшли в різних манерах, але і до, і після трибуни почесних гостей вони йшли одним кроком… Викаблучування перед високблагородіями, це не наша історія.
.
12. Технічно – позаяк парадне проходження, це весь Хрещатик, то варто думати про людей – звук має бути присутній по усій вулиці, а не лише поруч Майдану.
.
13. Накриття від сонця-дощу має бути не лише над почесними гостями, а й пресою, щонайменш.
.
14. Зробити сталою практикою Великого Концерту (на Майдані Незалежності чи де інде в центрі столиці) , вхід на котрий буде ВІЛЬНИМ ДЛЯ УСІХ. Так, має бути присутня ложа для почесних гостей (в тому числі іноземних), але сцена маю бути у візуальному доступі для усіх глядачів, і чути має бути теж усім. Ясна річ, що це має бути концерт не Монатіка і не Потапа. Стиль подібних заходів формує естетику країни, або, щонайменше, еліт. І ця естетика має точно бути не попсовою. Ну, хіба Елтон Джон, Мадонна чи Пол Маккартні…
Дорослим є що робити. Тільки б совкові паяци не зіпсували більше, аніж зроблено вже…