День пам’яті та примирення сьогодні можливий тому, що німецький народ покаявся у скоєному в Другу світову.
Не фальшиво, як каються московити на камеру, щоб тільки спасти свою шкуру. Німці покаялися щиро і кілька поколінь несуть важкий тягар провини своїх дідів, задурених пропагандою арійської величі.
Ця війна мало чим відрізняється від тієї. Це той самий геноцид. З фільтраційними таборами, вбивствами за українську мову, спаленням книжок, примусовою висилкою на роботу в Рейх. Очільники Рейху прямо заявляють про знищення самого поняття українського народу.
Я не вірю в день пам’яті та примирення у цій війні. Пам’ять буде. Примирення – ніколи. Бо московити – не німці. Ім Пушкін не про примирення співав, а про імперську велич. На росії є ряд людей, яким соромно. Але глубінний рускій народ – той самий народ-хомяк, народ-бурундук Проханова, що маскувався дитячими іграшками і пудив там, де спав, ні на яке покаяння не здатен. Цей народ не буде каятися. Все, про що він думатиме, це як наступного разу напасти так, щоб перемогти і, нарешті, «рєшить укрАінскій вопрос раз і навсєгда!»
Ми обов’язково переможемо. Та нас чекають ще десятки, якщо не сотні, років спротиву. І зараз, в пам’ять про Другу світову, варто аналізувати її уроки:
1. Творити і кріпити союзи. І ту і цю війну витягують союзники. Без них всі жертви були б марні.
2. Жодні домовленості з агресором не мають ваги. Не вірити нічому і ніколи. Хоч за рік, хоч за 5, хоч за 50. Природа агресорів незмінна.
3. Цивільні мають бути готові. Це жахливо усвідомлювати, але тисячі людей зараз могли б жити, якби перед війною була проведена евакуація. Якби завчасно були підготовані укриття з запасами їжі та води, прописані евакуаційні маршрути, призначені люди та ресурси, що забезпечать евакуацію. Ціна тотальної неготовності цивільних до війни – людські життя.
4. Бути готовими до окупації. Маючи таку протяжність кордону з агресором, очевидно, що десь вторгнення буде мати успіх. Наводити артилерію і сповіщати про ворожі переміщення повинні не випадкові бабусі чи діти, а спеціально навчені спецслужбами люди, що мають бути в кожному селі.
Ніколи знову можливо тільки тоді, коли ми не дозволимо знову. Лозунги без хорошої піндюліни агресору не працюють.
Сергій Марченко
Рускій мір = фашизм.
Так було, так є і завдання всього світу, щоб цього не було.
Гітлерівський третій рейх та совєцький союз — два тоталітарних, вбивчих, людиноненависницьких режими, що знищували цілі нації та країни. Наступником Сталіна/Гітлера є сьогодні путін та його росія, яка в свою чергу є правонаступницею кривавого СССР.
Цей неоСССР, московія, расія, сьогодні привели в Україну страшну війну, а в світ — фактично Третю світову. І цей новий неофашизм має бути знищеним.
8 травня цивілізована Європа не бігає з «пабєдабєсієм». 8 травня ми згадуємо тих хто загинув і тих хто чинив спротив. Тих хто бився за свої країни та виборював своє право жити.
Це і має стати реальною датою ПЕРЕМОГИ. Тільки перемоги завершення кривавої світової війни.
Адже після умовної «пабєди» срср одна вбивча «держава» змінилась на іншу: з концтаборами, подальшими розстрілами, вбивствами та знищенням народів.
І на сам кінець: Україна та українці мають відмовитись від всього русскоміровського, в тому числі від кривавого «пабєдабєсія». Ніяких «9 мая» більше бути не може.

Рашизм головного мозга: