Таке ось вийшло інтерв’ю Зеленського виданню Rai1.
Багато бла-бла:
— ми стоїмо. Прорвуться у нас і підуть далі в Європу. Брак боєприпасів. Хелп, потрібна допомога.
Здавалося б — начебто багато правильних і потрібних речей.
Але!
Але ми ловили те, що він хоче сказати про Залужного. Бо італійський журналіст про це спитав прямо.
А Володимир Олександрович прямо — не вміє. Бо дуже хоробрий.
Але ось деякі цитати:
— Безумовно, необхідне перезавантаження, новий початок. Коли ми говоримо про це, я маю на увазі заміну низки державних лідерів, а не лише в одному секторі, наприклад, військовому.
Ага, ось! Значить міняємо військових.
Ну іще когось.
Щоб подумали, що не тільки у військових щось пішло не так.
А в кого? А чому ми тільки зараз це чуємо?
А що треба зробити, щоб так? На які дані ви спираєтеся? Поконкретніше? А які ресурси для “щобтак”?
А хто буде робити так? Прізвища?
Тільки свої, єрмаковські, чи й професійний хтось?
Що про це думають експерти?
Де були обговорення як зробити так?
Як ви про проблему інформували суспільство?
А про пошук кадрів як?
Розумієте? Зеленський бовкнув, аби сказати. У наївних питань не виникне. У нас — купа.
Але по великому рахунку ясно — окозамилювання і цинізм.
Щоб зняти Залужного — під ніж пустять ще кількох міністрів.
Он міністр у справах ветеранів Запутіна вже написала заяву. Скажуть: ось слабка ланка, бачте?
Ну і ще когось під роздачу. Цинізм.
Та скажіть вже — де не так? Бо як на мене — кругом не так. Але ж ви думаєте, що десь більше не так?
А ось ще цитатка:
— Якщо ми хочемо перемогти, ми всі повинні рухатися в одному напрямку. Ми не можемо зневірятися, опускати руки. Ми повинні мати правильну, позитивну енергію, незважаючи на негативні настрої, які можуть охопити нас у певні моменти», – додав глава держави.
Що мусять подумати люди? Що кого звільнять — той і зневірився. Тобто Залужний?
Ну да! Коли Зеленський кликав на шашлички — він і зневірився. Розосереджував війська, техніку. До війни готувався. Зневіра була, панімаєш у словах президента.
А ще ось у вересні.
Зеленський кричить: будемо просуватися. Хоч по 500 метрів, але кожного дня.
А Залужний йому — не можна наступати без достатніх ресурсів. А щоб Вова почув (ну і ми щоб в курсі) він пище статтю в Економіст. Бо очі в очі — не чує Боневтік. Ніжками тупотить.
Але це зальот і зневіра. Бо хіба Найвеличніший не знає, що для наступу головний ресурс — це впевненість Верховного у необхідності наступу.
Кароч, зневірився Залужний.
Як з таким війну тащить?
Мар’яну ставити треба. Та вірить.
Зеленський також заявив, що негатив потрібно залишати вдома. За його словами, необхідно думати про тих, хто був змушений бігти за кордон, про тих, хто воює в окопах, про тих, хто працює 24 години на добу в три зміни на заводах, які виробляють боєприпаси (от що тут крім блаблабла — поясніть?).
І ще:
— Ми повинні мати потрібну енергію для них. Ми не можемо допустити відречення. Тому, коли я говорю про перезавантаження, про заміну, я маю на увазі щось серйозне, що стосується не однієї людини, а керівництва країни.
Вобщем ясно: І пів генштабу будуть звільняти. Бо не можна відріктись.
Зеленський тільки не уточнює: від кого відріктись? Я думаю він путає поняття.
Відріктися від його дурниць одне.
А відрікатися від України — Залужний і не збирається.
Володимире Олександровичу: перестаньте ототожнювати себе з Україною.
Ви не Людовік XIV з його: “Держава це я”.
Епілог: я сподіваюся, що на Заході неуважно переглянуть це інтерв’ю.
Бо інакше неминучим буде іспанський сором.
Нас, тих, кому соромно стає за тих, хто не соромиться паскудити.
Оптимізму нам усім.
Тримаймося.»