А от тепер не до жартів.
Зразу з кількох джерел з’явилася інформація, що під час зустрічі Зеленський-Макрон у Парижі, Зеленському буде запропонований план «компромісу» з Москвою.
«Компроміс» матиме три умови:
— подачу води в Крим, ОБСЄ гарантує оплату;
— почати прямі переговори з терористами ДиРи і Луганди, тобто почати процес зняття санкцій з Росії;
— закріпити «особливий статус Донбасу» у вигляді «автономних республік» у Конституції України.
Кажуть Меркель категорично відмовилася брати участь в такому. А Макрон мріє про славу миротворця — цому пофіг.
Знаєте як виглядає зрада? Вона ніколи не здійснюється з глумливим сміхом і зневагою. Ні, її здійснюють виключно з кращих міркувань, аби зберегти людей бо нічого нема дорожчого за життя! Так діяли чехословаки у війну — здобули окупацію. Спершу нацистську, потім більшовицьку. Так НЕ діяли шведи у 1724 році — і їм Москва мусила повернути вже захопленні землі та всіх полонених, ще й заплатила за землі які не повернула
Якщо Зеленський пристане на такі умови — це буде зрада. З усіма похідними.
Вова, думайТе.
P.S.
«Но ведь есть же за что и хвалить?»
Це тільки Пороха можна було роками множити на нуль наклепами, брехнею, брудом і його помилками, які були, і від яких ніхто не відхрещувався — але за якими не бачили росту економіки, системних реформ, розвитку армії, зростання міжародного авторитету країни, епохального здобуття Томосу врешті решт.
Нікому з опонентів в голову не прийшло «згадати і про хороше» до стадіону, під час стадіону, і після стадіону.
І потім, після програшу виборів, коли його принижували обшуками, допитами та судами — не згадували «про хороше», тільки улюлюкали як гопота з підворотні.
.
А от зато тепер «можно и похвалить» теперішній зламаний годинник, який двічі показує вірний час — а решту доби бреше.
Правда полягає в тому, що вже жодні «правильні» дії популистичної влади — не здатні змінити вектор країни на занапад, деградацію та зубожіння.
Вони не відновлять довіру союзників («прокурор на 100% мой человек») та не підіймуть мотивацію армії («они не туда полезли»).
Не зроблять держпідприємства знову прибутковими, не зменшать олігархічний вплив та не повернуть інвестора.
Не провернуть назад провал вакцінації, не компенсують мільярди пограбованого антиковідного фонду, не отримають час для порятунку малого бізнесу.
Не змусять заткнутися Портнова з Бужанським, скільки б каналів не закрили, і не повернуть півтора роки життя Антоненка, скільки б Окружних Судів не перейменували на Міські.
.
Культивувати стокгольмський синдром пошуками «хорошего» в цьому всьому — сумнівний вихід, схожий на звіряння часу по зламаному годиннику.
Інша справа — не треба вестися на провокації з кремлівських методичок, але вони вже давно в тіні «позитивних блогерів», подивіться хоч на Арєстовіча з Мендель, або на Татарова з Антоном Геращєнко.
Треба усвідомити — без повернення державницької влади замість влади популістичної, ніякими «похвалами за хороше» ситуації вже не змінити.