Урочище Сандармох: Саме тут було закатовано більшість українських митців та політичних діячів

3 листопада 1937 року у карельському урочищі Сандармох було розстріляно 134 особи, всі, як зазначалося у «розстрільних списках» – «українські буржуазні націоналісти».

Серед них:

▪️фундатор нового українського театру Лесь Курбас (1887-1937);

▪️один із найталановитіших українських прозаїків – Валер’ян Підмогильний (1901-1937);

▪️Микола Куліш (1892-1937) – драматург, громадський і освітянський діяч, газетяр, редактор;

▪️Микола Зеров (1890-1937) – лідер «неокласиків», надзвичайно тонкий науковець, поет, перекладач західноєвропейської та античної літератури;

▪️Григорій Епік (1901-1937) – драматург та сценарист;

▪️Матвій Яворський (1885-1937) – історик, політичний діяч, академік ВУАН;

▪️Володимир Чехівський (1876-1937) – український політик, громадський діяч, прем’єр-міністр УНР, один із засновників УАПЦ та багато інших.

Місце розстрілів в’язнів Соловецького етапу в урочищі Сандармох було виявлене у 1997 році карельським дослідником членом правозахисного товариства «Меморіал» Юрієм Дмітрієвим.

Загалом у Сандармосі у 1930-х роках органи НКВС розстріляли понад 9500 осіб 58 національностей, переважно спецпоселенців і в’язнів з Біломорсько-Балтійського каналу і Соловецьких таборів системи ГУЛАГ СРСР, а також жителів навколишніх сіл. На сьогодні на площі 10 гектарів виявлено 236 розстрільних ям.

Саме тут було закатовано більшість українських митців та політичних діячів початку 20 століття, цей та інші злочини радянських окупантів того періоду проти українських митців пізніше було названо «Розстріляне відродження».

Дмитро Чекалкин

P.S. Білокінь Сергій. 20 років єврейської державності в Україні, 1918-1938

…Основним змістом історії України XX ст. стала національна Катастрофа – голод і масовий терор, а попросту сказавши – большевицька соціальна революція. Неможлива річ, щоб таке трапилось у незалежній країні, якою керувала орієнтована нехай на того самого Маркса УКП, не кажучи про партії правої орієнтації. Усе-таки всі вони були патріоти і Україну любили. Отож можемо назвати основні причини українського геноциду: 1) брак самостійності, 2) неукраїнський характер влади, 3) діяльність компартії. Серед визначених обставин є важливіші й менш важливі, але кожної з них було вже досить для досягнення результату. Росіяни мали таку саму владу, що й ми, і там теж діяла компартія, але їх рятувала російська ідея, умовно кажучи, держава. А в конкретному українському випадку було потрійне забезпечення провалу, потрійна підстраховка. Бо наша реальність була така: за пропозицією комуністичної фракції, яку озвучив Любченко на V Всеукраїнському з`їзді Рад (1921), Українській комуністичній партії було надано (слухайте!) одне місце із 155 (!). Роль такої ширми для большевиків мав відіграти колишній член Центральної Ради Андрій Річицький. Як же тут не говорити про окупаційний характер большевицької влади?!….