Україна захоплює Курщину ціною втрати Покровська

У фокусі міжнародних видань – Кремль близький до захоплення стратегічно важливого Покровська, однак Київ посилює свої операції не на сході України, а на Курщині

Про це писали світові ЗМІ станом на ранок 23 серпня.

Чому Україна витрачає стільки ресурсів на захоплення російської землі, а не на захист власної, зокрема, Покровська

Фото: Espreso Ukraine Russia war live map August 14-21

Чи не всі світові видання написали статті й репортажі про ситуацію у Покровську. Це ключове місто Донбасу російська війська можуть найближчим часом захопити. Тому головне питання в іноземних ЗМІ звучить так: чому українське командування готове надсилати тисячі солдатів та техніки на успіхи в Курській області, але не на утримання Покровська?

У The Economist написали, що Росія «близька до захоплення життєво важливого українського міста Покровськ». Попри те, що Україна атакує Росію, вона програє ще одну ключову битву, відзначають журналісти.

Місто Покровськ з населенням 59 000 осіб має ключове значення в повномасштабному російському вторгненні. Але лише за останній місяць його майбутнє опинилося під серйозною загрозою. Росія розглядає його захоплення як стратегічну мету, бо це відкриває можливості для наступу на такі великі міста, як Дніпро та Запоріжжя. Велика надія України полягала в тому, що несподіваний наступ на Курщину послабить тиск, однак просування Росії лише прискорилося, пишуть у виданні.

«Покровськ готується до неприємного нового етапу війни. Обласна поліція та місцева адміністрація виїхали. Два супермаркети закрилися, решта, ймовірно, закриються. Місцеві жителі стоять у чергах біля банків і пенсійних відділень, поспішаючи робити справи, поки вони ще можуть їх робити. Усередині міста на великій швидкості мчать автомобілі. 19 серпня влада закликала жителів покинути місто. Багато хто прислухається до порад, забираючи з собою сімейні реліквії, холодильники, ялинки, дивани, крісла, матраци», — пишуть у The Economist

У виданні додаюсь, що відхід України з Авдіївки в лютому та невдала ротація в сусідньому Очеретиному в травні підготували основу для наступу росіян на Покровськ. Зараз Росія перебуває в 10 км від міста.

«На залізничній станції звук ридання конкурує з писком домашніх тварин, затиснутих у сумки та ящики для подорожі на захід. Досить одного питання, щоб викликати сльози. Юлія Костинова плаче, коли згадує, як російська бомба 11 серпня зруйнувала м’ясопереробний комбінат, де вона працювала. «Постійний стрес, вибухи, двері та вікна, які розриваються ударною хвилею, — каже вона.  — У тебе всередині все стискається. Ви чуєте ракету, чекаєте і запитуєте, чи приземлиться вона біля вас і вашого дому», — описують поточну ситуацію у The Economist.

Українське командування по-різному пояснює наступ росіян. Дехто каже, що снарядів не вистачає, а ворог пускає їх у десять разів більше. Інші вказують на російську тактику — невеликі напади піхоти, плануючі бомби, нові види електронної боротьби. Але основна проблема – нестача живої сили.

«Люди не зі сталі», – каже полковник Павло Федосенко і відзначає, що деякі залишаються на передовій по 30 або й 40 днів поспіль «живучи у лисячих норах за кілька сантиметрів від смерті».

Раптове вторгнення України до Росії викликає змішані почуття у бійців. Боєць 59-ї бригади на південний схід від Покровська, з позивним Дублін, каже, що перші успіхи підняли моральний дух. Але це не тривало. Сподівання, що Росія може відповісти переміщенням військ з Покровська, було витіснене усвідомленням того, що це не так. «Росіяни все зрозуміли і не зловилися на наживку», – скаржиться Дублін.

Тим часом Україна передислокувала підрозділи спецназу до Курська, а Покровський фронт «латає невипробуваними формуваннями», відзначають у виданні.

«Скільки ще протримаються, захисники Покровська не говорять. Росіянам можуть знадобитися тижні чи місяці, щоб подолати такі віддалені міста, як Мирноград, Селидове та Українськ, які зараз атакуються безпілотниками й артилерією. Просування сповільнилося з 19 серпня, каже Олександр, командир безпілотника 110-ї бригади, який спостерігає за полем бою на екранах. Але росіяни мають звичку накидатися на слабкі місця з нищівним ефектом, попереджає він. Коли Покровськ розчавлять, як Маріуполь, Бахмут і Авдіївку, здається, це лише питання часу. Що буде потім – питання відкрите», — пишуть у The Economist.

Контролю над Покровськом і подальшого просування до адміністративних кордонів Донецької області може вистачити Володимиру Путіну, щоб заявити про політичну перемогу та почати серйозні переговори, а можливо, й ні, вважають у виданні.

«Багато залежатиме від того, чи зможе Україна втримати частину Росії, яку вона зараз займає, як розмінну монету в цих майбутніх переговорах», — додають журналісти.

У Bloomberg також написали, що російська армія й далі наступає на Україну, попри вторгнення на Курськ. Російське військове командування вирішило не передислоковувати значні сили з лінії фронту на східному Донбасі України, щоб допомогти відбити український штурм у районі Курська, повідомила виданню особа, наближена до Кремля.

Президент Росії Володимир Путін у четвер провів телевізійну нараду з міністрами та губернаторами регіонів щодо ситуації в Курській області та сусідніх прикордонних областях — Білгородській і Брянській. Він наказав офіційним особам забезпечити турботу про людей, які були евакуйовані з території, де, за словами губернатора Курської області, було 133 000 осіб, але нічого не сказав про заходи щодо витіснення українських військ з російської території, відзначають у Bloomberg.

Деякі російські сили були відведені з України після вторгнення в Курську область, хоча, за даними вашингтонського Інституту вивчення війни, навряд чи це були війська на передовій.

«Кремль, можливо, не поспішає відкидати українські сили з регіону і натомість продовжить віддавати перевагу своїм наступальним операціям на сході України», — сказали в Інституті вивчення війни.

За словами незалежного військового аналітика Яна Матвєєва, щоб повернути захоплені Україною райони в Курській області, знадобиться 40-50 тисяч військових.

У цих операціях можуть бути залучені солдати строкової служби, вважає близька до Кремля особа. Хоча російська влада пообіцяла не відправляти призовників воювати в Україну, розміщення їх в Курську не порушить цієї обіцянки.

Для Росії було б «дуже ризикованою ідеєю» покладатися на відносно непідготовлених призовників, вважає керівник московського Центру аналізу стратегій і технологій Руслан Пухов: «Загалом вони не придатні для служби».

Про ті ж проблеми України з утриманням Покровська написали також у The New York Times, назвавши статтю: «Росія просувається на схід України, оскільки наступ на Курськ сповільнюється».

«Понад два тижні після несподіваного наступу на заході Росії просування України сповільнилося, її війська досягли лише незначних успіхів навколо території, яку вони вже контролюють. Але більш ніж за 300 км на південний схід набирає обертів інший наступ: Росія просувається до Покровська, опорного пункту на сході Донецької області України. За останні дні московські війська захопили щонайменше три населені пункти та вийшли на околиці міста вздовж залізниці на Покровськ, який є вузлом матеріально-технічного забезпечення української армії в регіоні», — пишуть американські журналісти.

У виданні додають, що російське просування поставило українців у ненадійне становище: вони захищають один критично важливий фронт, намагаючись просунутися на інший, в обох випадках з обмеженою кількістю військ і озброєння. Цього тижня президент Володимир Зеленський заявив, що Україна працює над посиленням своїх сил на сході з більшою кількістю людей і зброї, щоб протистояти наступу Росії.

Те саме написали й в The Washington Post — що українці «охоче просуваються до Росії, але бояться, що це відбувається коштом сходу». Оскільки російські війська завойовують позиції на сході України, дехто сумнівається, чому Київ витрачає стільки ресурсів на захоплення російської землі, а не на захист власної, відзначають у виданні.

«Оскільки раптове вторгнення України в Росію триває вже третій тиждень і все більше виглядає як тривала операція, звичайні українці починають конфліктувати щодо можливої ​​ціни транскордонного наступу. З одного боку, напад переніс війну на російську територію, перевернувши ситуацію за понад два роки після того, як Росія вторглася в Україну. Але оскільки сили Москви продовжують завойовувати позиції в східній Донецькій області України навколо стратегічного міста Покровськ, дехто сумнівається, чому Київ витрачає стільки ресурсів на захоплення російської землі, а не на захист власної», — пишуть журналісти.

Вони додають, що це дилема, з якою зіткнувся президент Володимир Зеленський, оскільки він і його військове командування направили до Курської операції дорогоцінний особовий склад і озброєння, включаючи деякі українські десантно-штурмові бригади та бойові машини, які були поставлені з Заходу.

Юрій Мартинович

Про причинно-наслідковий зв’язок ми всі знаємо. А дехто, схоже, ні. Перше повідомлення від провладного журналіста з 1+1 Цаплієнка (там це відео всі підвладні розганяють, але в нього дуже симптоматичний текст). Друге від бійця на Торецькому напрямку. Оце і є те, що називається причинно-наслідковий зв’язок. «Загальмували наступ ворога» й поїхали на Курщину. Там здобувати чуже і на час, а тут втрачати своє і назавжди…

Чорновіл