Те що ми жили при Радянському Союзі, тоді було у рази гірше, але якось впоралися – вибачте, але це такий собі аргумент. Мені тут пишуть у приват, і так у розмовах пропонують виїжджати з України. Або готувати дітей до еміграції, що, у принципі, одне і те саме.
І ти стоїш така і думаєш про тих, хто тікав з сересер. Копали тунелі, повзли по кризі, ішли на прорив. Дід одного мого знайомого свого час виїхав у ящику з вугіллям на кораблі.
Напевно, цим людям теж до останнього не хотілося залишати свій дім і свою країну. Але якось вони прокинулися і виявили, що їхньої країни більше нема. Є тюрма, є лагеря, є поселення з обмеженням прав. А країни нема.
І ця зміна, щоб ви розуміли, відбулася дуже швидко, за лічені роки. Діти встигли народитися, але не встигли піти у школу, коли все змінилося. І потім діти цих дітей розказували своїм дітям, як бабу з дідом вивезли, і які вони там пісні співали на засланні.
Боюсь, що у 2020 році ми з вами навіть слабші, ніж у 2014. Тоді Україна у своєму прагненні до свободи та демократії могла розраховувати на підтримку сильних світу сього, на Європу і Штати. Сьогодні кремлівський режим врахував минулі помилки і відсік Україну від міжнародної допомоги. Ви ж не думаєте, що Зеленський сам по собі вирішив посварити Україну з ключовими союзниками?
Тоді, у чотирнадцятому, ми бігли спринт, а не марафон. Ми були на підйомі, ми довіряли людям праворуч і ліворуч від себе. Носиш тризуб на зап’ястку? Все, ти свій, дай обійму.
Сьогодні ми знаємо неприглядні сторони своїх. Ми бачимо, як смертні гріхи знаходять своє відображення у «характері українця», і нам доводиться довго і муторно вчитися сприймати людей таким як вони є. Не захоплюватися, але і не забивати камінням за кожну помилку, просто конструктивно співпрацювати.
Тоді, після Майдану, гнали і арештовували прихильників руського міра і кримінальну бидлоту Януковича. Сьогодні б’ють і арештовують наших.
То що, поразка? Час дійсно збирати чемодани?
Не думаю. Ми не зробили всього що могли, і здатися зараз означає просто здатися.
Тому звичайно ж, треба виходити на вулицю знову і знову. У четвер, коли ПП потягнуть на черговий суд, біля нього мають стояти тисячі киян. Хоч по одному представнику, але від кожної сім’ї, яка проголосувала за Пороха.
А хто не хоче виходити за Порошенка, може вийти за себе.
Ну або вчіться співати тужливих пісень. Ви не уявляєте, як сумно колись звучала «Ой у лузі червона калина» у Караганді. До кісток проймала.
Всім привіт! Ось і перший огляд у травні цього року. Як це часто буває, це був тиждень заявленого та сприйнятого,…
Інформація щодо поточних втрат рф внаслідок санкцій, станом на 06.05.2025 1. Рублева ціна російської нафти вперше за два роки впала…
На Донецькому напрямку ворог почав активно застосовувати водолазів для проникнення ДРГ в тил силам оборони України. Так сьогодні була виявлена…
Перспективна модель Збройних Сил України, яку розробили наприкінці літа 2022 року, передбачала ієрархію корпус-дивізія-бригада у Сухопутних військах. Про це в…
Поки влада бадьоро бреше про «перемогу» у Вашингтоні, реальність виглядає куди темнішою. За лаштунками підписаної "Угоди про надра" – масштабна…