Кілька днів тому біглий екс-посадовець СБУ Андрій Наумов, який відсидів у Сербії тюремний термін за відмивання грошей, дав дуже примітне інтерв’ю ВВС. Це інтерв’ю, при правильному прочитанні, чудово пояснює все, що зараз відбувається в країні. Нагадаємо, Наумов – один з найближчих соратників колишнього глави СБУ Івана Баканова. Фактично, він певний час був одним з рульових спецслужбою, хоча сам до того ніколи не служив у СБУ, а був прокурорським співробітником з “матеріально-технічної частини” і очільником держпідприємства у Чорнобильській зоні.
Журналісти-розслідувачі ще у зеніті баканівської слави публікували розслідування про Наумова, в яких неодмінно з’являлися слова “контрабанда” і “кришування”. За день до початку повномасштабного вторгнення Наумов, який до того отримав генеральське звання від чинної влади, благополучно перетнув державний кордон і розчинився у Німеччині.
Потім була детективна історія, яку ми неодноразово розповідали. В Україні особисто президент Володимир Зеленський називав Наумова “антигероєм”, позбавляв звання, а силовики заводили щодо нього кримінальні справи. В тому числі, “підшиваючи” його до відомої справи про шпигунську мережу зрадника Володимира Сівковича для фсб, якою керував ще один екс-посадовець СБУ Олег Кулініч.
Втім, з “прокурорського” Наумова шпигун навіть на вигляд так собі. Що й підтвердилося, коли його раптово затримали серби на своєму кордоні з великою кількістю готівки, коштовним камінням і у компанії німця Олександра Акста, на якого в Україні накладені санкції за контрабанду.
Наумов настільки не потрібен росіянам, що його навіть не намагалися дістати з дружньої сербської в’язниці. Сам він тепер стверджує, що не намагалися дістати його і українські слідчі, які завели на нього які завгодно кримінальні справи, крім головної.
В інтерв’ю цей персонаж розповів, як взагалі потрапив на топову посаду у спецслужбі. Просто дружив з Бакановим, і той його покликав порулити СБУ. Такий от зелений соціальний ліфт.
А потім, розповідає Наумов, майже всі скандали навколо СБУ і його керівництва були пов’язані з боротьбою за доступ до ясновельможного тіла та контроль над силовими органами. За його версією, яка цілком має право на життя, керівництву ОП дуже не подобалося, що Баканов — президентський друг дитинства — має прямий доступ до начальника. І взагалі посадовці ОП самі хотіли управляти СБУ.
В кінцевому рахунку, вони й перемогли, викинувши лейтенанта Баканова з головного кабінету на Володимирській. Наумов розказує ще багато цікавого. Як з ОП дзвонять силовикам з вказівками. Як особисто президент на початку шляху обіцяв захистити від проблем, якщо силовики будуть реалізовувати топ-матеріали, і чим це закінчувалося.
До України він, звісно, не збирається, а хоче політичний притулок у якійсь країні G-7. Втім, це не є підставою для того, щоб принаймні не дослухатися до його версії. Адже вона цілком логічна і вписується у всю поведінкову модель влади.
Взяти, наприклад, дві останні резонансні події — стеження за журналістами Bigus.info і затримання відомого бізнесмена Ігоря Мазепи. В обох випадках все реалізовувалося рівно за тими ж лекалами, про які розповідає Наумов. Коли скандали не вдалося загасити, влада зробила вигляд, що тепер все буде інакше і наобіцяла висновки, кадрові рішення, відповідальність, і все хороше замість всього поганого.
В результаті стеження за журналістами, яке сколихнуло навіть посольства стратегічних союзників України, закінчилося звільненнями у департаменті захисту національної державності СБУ. Ні тобі кримінальних справ за явно незаконні дії, нічого.
Затримання Мазепи закінчилося його виходом під заставу. І більше нічого — навіть кадрових висновків жодних. А всі розмови про рішучі реформи і зменшення тиску на бізнес залишились порожніми розмовами.
Тим часом, що й підтверджує історія того ж Наумова, фактично у країні сформований протоавторитаризм з елементами правління директорії. Як і сказав під час одного зі своїх виступів Зеленський, країною рулить 5 менеджерів. Із ним на чолі.
Навіщо конституція, розподіл влади між гілками, державні інституції, якщо є мобільні телефони і телеграм-канали. Управління країною за допомогою кримінальних справ і зливів у “тєлєгу” повністю витіснило з поля конституційні органи — Кабмін, Верховну Раду і все інше. Вони “на паузі”. Хоча мало би бути навпаки, особливо в часи війни.
Словосполучення “телеграмне право”, можливо, стане новим політичним визначенням. Олігархія переможена, хай живе новітня українська директорія.