Щоб я здох, якщо скажу це в цій реальності.
Трохи довго, але важливо. Про ті Мінські угоди, які так звично називати «зрадницькими». Тільки факти:
1. Мінські угоди не передбачали територіальних втрат. Ні Криму, ні Донбасу. А навпаки — повернення їх мирним шляхом.
Де зрада?
2. Мінські угоди передбачали виведення російських військ з територіі Донбасу. І порушив це путін. Де зрада?
3. А хто не хотів виконувати мінські домовленості? Не Україна. Кремль хотів їх позбутися, не Україна. Росію вони тримали в покорі, не Україну.
4. Саме Мінські домовленості продемонстрували всьому світу, що Путін недоговороздатний, і це сильний хід Києва. Де ж зрада?
5. мінські угоди дали нам найдорожче — час. Час створити сучасну армію натівського зразка. ЗСУ, яке рік тому виявилося спроможним захистити краіну.
І це зовсім інша армія, аніж та, що була порізана і продана за безцінь (техніка і танки), знищена (ракети і снаряди) і просто доведена до краю міністром оборони — громадянином Росіі Лєбєдєвим і попередніми урядами.
Чи ви пам’ятаєте босі і голі батальйони хлопців, що формувалися з Майдану, в основному волонтерами, бо в держказні був нуль?
В 2019 новій владі дісталася сучасна натівська армія, з унікальними українськими розробками — артилерійська система Вільха, ракети Нептун. Багдани, Стугни, Корсари та інше.
Так. Щоб це створити, потрібен був час. І ми його виграли, завдяки Мінським угодам. Всі п’ять років разом з партнерами наполягаючи на виведенні російських військ.
Ми здобули дипломатичну підтримку, збудували армію і об’єднали суспільство національною свідомістю — так, мовою, вірою, культурою.
І на це теж потрібен був час.
Мінські угоди — давали шанс уникнути великої війни. І це про сотні тисяч збережених життів…
І ще. Завдяки мінським домовленостям Україна дорослішала, а демократія утверджувалася в державі. І в Україні були чесні і справедливі вибори, завдяки яким був обраний шостий президент.
Тому «зрадницькі мінські угоди» — це примітивне кліше, яке дуже подібне до ще одного ще недавно улюбленого юмористами кліше: « Бо путін нападе». Багато хто сміявся. Зараз не смішно.
Це кліше точно варто було б переосмислити в країні з 20% окупавоної території і такою кількістю жертв і руйнувань.
І зраду напевно варто пошукати в іншому місці. Може там, де лейтенант Баканов?
Дякую, дуже дякую Володимиру Олександровичу за завчасно надану можливість побачити, що відбуватиметься після Перемоги. Коли, типу, буде на часі.
Перемога буде — жодного сумніву. Тільки ніхто і нічого нам не дасть запитати. Про той мільйон про¥oбів, який вартував життя сотням тисяч людей.
Абсолютно притомне і по-справжньому важливе питання.
Про зрадника України Баканова, про звільнення якого оголосив сам президент. Ще й за якою статтею!
І чому не попередили цивільне населення?
Замість втомленої, мудрої посмішки «батька нації», до якої ми вже звикли — якийсь миттєвий звірячий оскал, якесь неадекватне плювання-шипіння-белькотіння, якась божевільна ненависть в очах.
При чому тут Порошенко, нещасний?
Яким боком тут п’ятий президент, жалюгідний?
Питання було про БАКАНОВА і НЕПОПЕРЕДЖЕННЯ цивільного населення!
Те «не на часі», яке ми маємо зараз, у порівняння не йде з тим «не на часі», яке нас чекає після Перемоги.
Ніхто ні за що не відповідатиме. Не тільки президент і його кращий друг дитинства, а й Девід-хуже-скабєєвої- Арахамія, Ірина-Шатл-через-Чонгар-Верещук, Чорна-Кофта-Данілов, Ніц-Не-Бачу-На- Кордоні-Рєзніков.
Відповідь на будь-яке питання буде наступною: а Порошенко брата вбив!