Виступи обурених новими тарифами людей, з перекриттям трас під наївними гаслами — повторення в мініатюрі подій в країні останніх років.
Коли незадоволення спрямовувалося не на причину проблем та несправедливості — а на того, хто поруч, або на того, кого призначать винним у телевізорі.
Зверніть увагу, поки в телевізорі немає винного в тарифному пограбуванні — люди зривають злість на випадкових водіях, або в крайньому випадку на представниках місцевої влади, просто тому, що вони ближче.
Тому колись і в бідності були винними не мафіозна система Януковича — а «баригі» та колективна Гонтарева, які цю бідність долали.
І Крим загарбав не Кремль — а його «здалі» київські посадовці, яким залишилось 5 тисяч армії, 70% зрадників в Криму та пуста казна.
І війну розпочав не Путін — а Майдан і Порошенко, бо треба було відмовитись від ЄС та йти в «таможений союз».
«Втомились» від війни переважно не учасники бойових дій — а люди, яких війна взагалі ніяк не торкнулася, хіба що 1,5% «військового збору».
До того ж дуже втомливо було дивитись на ветеранів, яких «вони туди не посилали».
Кульмінацією стала стадіонна маячня «слугі народа», який під оплески народа весь негатив, весь бруд, все розчарування, всі звинувачення викинув на Порошенка — виключно через те, що той був поруч, і що його зробив винним телевізор.
І продовжили на радість народу «боротися» з ним, з порохоботами, з майданівцями, з ветеранами, з колективним реформатором Гонтаревою — але тільки не зі справжніми причинами бідності та слабкості держави.
Відповідно і результат такий — влада популістів, реванш, тотальна корупція, пограбування, відкат реформ і грабіжницькі тарифи тощо.
Така передбачувана ціна помилки народу, який тепер знову починає ворушитися в пошуку винних — хоча їх легко можна побачити в дзеркалі та серед спонсорів «Кварталу 95» в телевізорі.
Проте, розплата ще далеко не повна, її колесо має зробити повне коло.
Сёма Франкенштейн:
Ми в 1709 році зрадили Мазепу. Сто років тому зрадили Скоропадьского. 70 років тому — Бандеру, 25 тому — Чорновіла. А ще Ющенка і Порошенка…
А потім ми робимо здивоване обличчя і питаємо у нормальних країн: «Та за що ж українцям так все пороблено?!»
Herman Aksom:
100 років негативної селекції. Червоні терори, голодомори, штрафбати, концтабори, лубянки, зачистка інакомислячих. Да після багатьох поколінь чекістської окупації те, що на цій мертвій землі зв’являється хоч трохи краще Ківи, добкіна, колі тіщенка чи зеленського- це вже аномалії
Юрій Каракай:
Интересно, люди, которые истерически требовали услышать Донбасс, довольны? Осознали, что их услышали? Что больше никогда не будет ДНУ, футбола, Дня шахтера и огней ночной Макеевки? Что миллионом роз теперь украшают могилу шахтерского края? Унесённые ветром. Бойтесь своих желаний.
Дивлюсь Новинського:
«Агрессивное меньшинство хочет закон об украинском языке с 16 января. Если он будет введен в действие это будет преступления перед собственным народом. Он должен быть отменен, чтобы мощно развивался не только украинский язык, но и русский в Украине».
Великий злочин в тому, що цьому товаришу, уродженцю Новгородської області РФ дали громадянство України. Я пам’ятаю, як ця бородата сука православна вигравала мажоритарні вибори у Севастополі. На військово-морських кораблях флоту нашого, який потім аж бігом за російськими паспортами.
Саме цей бородатий дружок є оплотом російськоі церкви в Україні. Чого варті його погрози перед наданням Томосу про те, що він начебто груддю захищатиме Лавру від цих варфоломієвців клятих.
А саме смішне, що ярий захисник російськоі мови і церкви має справжнє прізвище — Малхасян. І я чесно скажу, якщо у когось буде політична воля випиляти із політичного простору оцього Малхасяна і Медведчука — ми б змогли досягти максимально крутих державницьких і економічних результатів буквально за 2-5 років.
Мы и раньше подозревали, что премьер-министр Шмыгаль живет или не в Украине, или в параллельной реальности. В его комментариях по поводу происходящего в стране и прогнозах на будущее — неизменные лучики добра и позитива.
И, читая очередной пост главы правительства, невольно спрашиваешь себя: откуда он это взял? Где такое нашел? Или грубее — да что он принимает?
Очередной пост Дениса Анатольевича в Facebook — о том, что благодаря правительственным программам удалось сохранить более полумиллиона рабочих мест. И зря он не закрыл комментарии к публикации. Потому что от лавины народной «любви» и «благодарности» можно захлебнуться.
Премьеру припомнили и возросшие тарифы и налоги. И что хваленая программа кредитования 5-7-9 либо не работает, либо работает только для избранных, лояльных. И что 8 тысяч компенсации для ФОПов — это капля в море по сравнению с потерями, которые малый и средний бизнес понесет во время нелогичного и непредсказуемого локдауна.
Но скорее всего, Денис Шмыгаль эти комментарии не читает. Боится выйти из зоны комфорта, которой себя окружил, и столкнуться с реальностью…
