Лідер КНР Сі Цзіньпін навряд чи міг би обрати вдаліший момент для демонстрації військової могутності та потенціалу в завоюванні світового впливу, ніж саміт з питань безпеки в Китаї, на якому будуть присутні кремлівський диктатор Путін, північнокорейський диктатор Кім Чен Ин і прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді.

Для Моді мита США на індійські товари породили сумніви в тому, чи варто занадто сильно покладатися на Вашингтон. Для бункерного діда «червона доріжка» в Алясці, влаштована Трампом, звела нанівець зусилля Заходу покарати його за вторгнення в Україну. У центрі уваги опиняється Сі, який перетворює відчуження Індії від Америки на свою можливість і отримує підтвердження своєї давньої лінії на союз із Путіним, пише The New York Times.

Саміт, на якому зберуться понад 20 лідерів, здебільшого з Центральної Азії, а потім військовий парад у Пекіні, де будуть показані новітні китайські ракети і літаки, — це не просто видовище, заявляють журналісти. Це демонстрація того, як Сі намагається перетворити історію, дипломатію і військову міць на інструменти перебудови світового порядку, який досі домінував США.

«Успіх стратегії зовнішньої політики Сі відображається в параді лідерів, які їдуть до Китаю. Сьогодні Сі, ймовірно, відчуває себе скоріше обложеним потоком іноземних делегацій, ніж оточеним США та їхніми союзниками», — сказав співробітник Інституту Брукінгса Джонатан Чжин, який раніше працював у ЦРУ і займався аналізом китайської політики.

Майбутній військовий парад на честь 80-ї річниці закінчення Другої світової війни, представить цей конфлікт як тріумф, очолений Комуністичною партією.

У своїх промовах Сі прагне переосмислити Другу світову війну як боротьбу, де вирішальними театрами військових дій були Китай і Радянський Союз. Цей аргумент, який повторює і Путін, спрямований на те, щоб відсунути Захід від претензій на перемогу і наголосити на внеску Китаю і Росії, особливо з огляду на десятки мільйонів загиблих.

Донедавна близькість Пекіна до Москви викликала тиск з боку Вашингтона. Але напруженість, схоже, ослабла, зокрема через потепління відносин між США і Росією, пише ЗМІ. Тепер Сі Цзіньпін має вигляд виправданого за те, що не відвернувся від Путіна, і аналітики вважають, що лідери використають саміт у Тяньцзіні для просування бачення світу, менш залежного від США.

«Сі також може подякувати адміністрації Трампа за прискорення процесу пом’якшення напруженості між Китаєм та Індією — його головним азіатським стратегічним конкурентом», — йдеться в матеріалі.

У Нью-Делі незадоволені тим, що США подвоїли тарифи на індійські товари до колосальних 50%, що викликало заклики до «ребалансування» в бік Китаю. Моді, який за часів адміністрації Байдена зблизився зі США, щоб протистояти Пекіну, відвідає Китай уперше за сім років, беручи участь у саміті. Хоча на військовий парад він не піде, на відміну від Путіна і Кім Чен Ина.

Зближення Путіна і Моді в Китаї, а також присутність лідерів десятків інших країн, що розвиваються, включно з Туреччиною, Єгиптом, Малайзією та Пакистаном, різко контрастує зі зростаючими непорозуміннями в альянсі США з європейськими та азіатськими країнами.


Це фото — промовистий підсумок «мирних суперзусиль» Штатів. Причому, не тільки Трампа, але й його попередника.
Уявімо, якби у 2022-му Україна змогла б отримати 600 танків, закрити небо, як просила, не було б дефіциту снарядів. Якби у 2023-му, а не на рік пізніше, ми отримали далекобійні ракети та F16, а в 24-му не було б шестимісячної паузи в поставках зброї від США.
Ситуація була б іншою.
Історія була б іншою.
І ці троє, що на фото, могли б сидіти біля розбитого корита, а не планувати експансію в Європу. Та й не тільки в Європу.
Про 2025-й можна мовчати — нова адміністрація, замість того, щоб зламати тенденції попередників, ще більше заохотила Росію продовжувати війну — і Москва робить це саме через слабкість Білого Дому.
Шість місяців заглядання в очі путіна — і жодного жорсткого позиціонування. Навпаки, можна уявити, який гомеричний регіт стоїть в Кремлі, коли вони читають твіти Трампа.
США відмовились не тільки від глобального лідерства — вони активно дрейфують в сторону самоізоляції і демократичного занепаду.
А раз утворюються пустоти, цю нішу займають ті, хто довго чекав, що прийде їх час. І от вони цього часу, схоже, дочекалися…