Отже, завершився ще один акт глобального дипломатичного балету на мінному полі. Загальні дебати на сесії ООН та державний візит Сі до США.
Українська дипломатія вцілому не змогла відновити свою субʼєктність. Роки бездарного керівництва зовн політикою Єрмака, який по суті перетворив МЗС у німого завгоспа шоу з форумами миру, і політика дипломатичного хамства Зеленського принесли гіркий результат. Тепер максимально що може Президент України — просити Трампа попросити Сі вплинути на Пу.
При цьому Трампу зовсім не до адвокації України. Він лузер. Авантюрна війна з Іраном позбавила його будь яких інструментів впливу і на росію, і на іран, і на Китай. Зброя вичерпала себе. Санкції на нафтоторгівлю боляче бʼють по цінам на американському ринку. А Трамп добре знає, що виборець в США читає не передвиборчу програму, а цінник на заправці.
Тож Сі приїхав в США як головний бенефіціар кривавого хаосу, розвязаного його посіпаками.
Не втративши жодного юаня і жодного солдата, Китай отримав колосальну економічну вигоду від нашої війни, торгуючи з обома сторонами. Він повністю захопив рос ринок товарів та фінансів. А також забезпечив себе рос нафтою на межі собівартості.
Майже монопольне становище у виробництві рідкоземельних металів гарантує безпеку Китаю від улюблених санкцій Трампа.
«Ніколи не перебивай ворога, поки він робить помилки» — вчить китайська стратегема. Поблажлива посмішка Сі, з якою він відбув візит до США була посмішкою Каа, який впевнений, що мавпи нікуди вже не подінуться.
Не раз вже кажу: наша війна по суті є зламом світового порядку американської гегемонії після 1991 року. Головна проблема в тому, що тепер не тільки США, але і Китай хоче доїти жирну, але беззахисну Європу.
І Сі не зажене свою скаженну собаку путіна в будку, аж поки не отримає згоду ЄС на вигідний режим торгівлі з Китаєм.
Сподіватися, що в цій сутичці гігантів Україну хтось пожаліє, за неї попросить — верх глупоти.
Наш єдиний козир — ЗСУ.
І давно пора перекрити балтійський маршрут рос нафти. Так само, як це зробили з чорноморським.
Тоді ми станемо субʼєктом переговорів і вийдемо з глухої оборони тампринизливого статусу прохача біля столу чужих переговорів.