Росія хотіла «мирно» повернути країни Балтії під свій контроль, — витік документів

У 2021 році влада Росії розробила довгостроковий план щодо посилення свого впливу в Естонії, Латвії та Литві на основі факторів «м’якої сили».

Про це свідчать стратегічні розробки, які опублікувало німецьке видання Tagesschau, повідомляє Ліга.нет.

Згідно з документами, що потрапили в розпорядження ЗМІ, головним завданням вважалося запобігти посиленню впливу НАТО в регіоні і створенню в ньому нових військових баз Альянсу. Водночас жодних планів військового тиску на країни Балтії саме у цих стратегічних розробках немає.

Основну увагу автори стратегії пропонували приділити економічним та політичним важелям, а також посиленій антизахідній пропаганді та дезінформації у соцмережах.

У Кремлі вважали принципово важливим створення державних та некомерційних організацій, які мали сприяти зміцненню співробітництва з РФ.

Пріоритетом у стратегії також оголошено збереження російськомовної системи освіти та запобігання знесенню радянських пам’яток.

Одним із факторів економічного тиску автори стратегії називають енергетичну залежність (станом на 2021 рік) країн Балтії від Росії.

У Кремлі розраховували, що таким чином до 2030 року їм вдасться створити як мінімум у Литві передумови для ослаблення проєвропейської орієнтації країни, відмови від військової присутності НАТО в регіоні, відновлення «конструктивних двосторонніх відносин» з Росією, у тому числі у військовій сфері, та появи у владі впливових проросійських політиків.

Як повідомляється, опубліковані документи було складено аналітичним центром при адміністрації президента Росії, який підпорядковується Дмитру Козаку.

На думку експертів, яких видання попросило оцінити достовірність документів, документи цілком можуть бути справжніми і відображають «грандіозні фантазії Путіна» про його можливість «вплинути на країни Балтії». При цьому наголошується, що Кремль безперечно перебільшував дієвість доступних йому факторів «м’якої сили».

Одночасно наголошується, що документ не враховує наростання агресивності зовнішньої політики Кремля, що вже тоді спостерігалося, яке прямо суперечило описаним стратегіям і зробило їх повністю неактуальними після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.