Не дивно, що всі ці ДАЙ- програми виливаються в пустопорожній політичний туризм.
А замість «Житлової та інфраструктурної модернізації з проектом інвестиції $150–250 млрд, включно з локалізацією виробництва конструкцій» тимчасово переміщені особи з розбомблених українських міст, які живуть в бараках, отримують гарні селфі слуг народу з Римських канікул.
Валерій Пекар опублікував дискусійний текст «Розкол в Римі»: можна чи ні в умовах воєнного стану критикувати владу. Хоч я б назвала проблему розколом в Києві, бо це в Україні влада, зловживаючи воєнним станом, замість зосередитися на перемозі, концентрує повноваження, хизується безкарністю, закручує гайки, душить опозицію, зачистила інфополе, знищила незалежність парламенту і стала на шлях авторитаризму.
Проблема виникла набагато раніше, весною 2022, коли Офіс усвідомив, що воєнний стан дає необмежені можливості для концентрації влади,вирубив незалежні канали, з новою силою почав тиск на журналістів, бізнес і опозицію. А Захід має негласне табу на критику антидемократичних тенденцій, зосередившись на безпекових викликах, які дійсно ключові.
Але мовчати про проблеми, які вже набирають масштабів епохи Януковича — це посилювати авторитаризм і, настрашніше, працювати проти ЗСУ. Адже некомпетентна, воровита, аморальна влада, яка краде під час війни — краде в першу чергу в Армії.
Це фото — квінтесенція владного абсурду шестирічної епохи Зеленського, всіх цих пафосних форумів з красивими слайдами, табунами слуг, самітами миру, безпековими угодами, якими влада годує суспільство.
Віцепремʼєр єдності, який на своїй посаді так і не спромігся ні на що, окрім зарубіжних турне, обвинувачується в корупції на мільярди. Він не пішов в добровільну відставку, аби не ганьбити героїчний український народ, а спокійно включається на конференцію з відновлення. Людина, команда якої обвинувачується в махінаціях на будівництві, буде і далі займатися відновленням, ви серйозно?
Сотні усміхнених депутатів, бізнесменів, представників неурядового сектору постять радісні фото з Риму,але ЖОДЕН з них публічно не відмежувався від цієї ганьби. Бо що? Наступного разу не випустять?
Це дійсно розкол…Між власним конформізмом і цінностями, які треба захищати. Публічність і правда завжди має свою ціну. Можна позбутися бізнесу, лояльності Банкової, не випустять на конференцію, до родини прийдуть з обшуками, виженуть з роботи, мобілізують в силовий спосіб і не дадуть навіть зібрати речі, дискредитують на всіх ТГ помийках Банкової, не запросять в марафон, відкриють кримінальну справу і введуть санкції. Говорить про авторитарні тенденції лише
Європейська Солідарність, при цьому чітко дотримуючись грані щодо пріоритетності безпекової проблематики і неприпустимості перетворення України на автократію. Ми за єдність навколо ЗСУ, а не прізвищ і посад. За це маємо дискредитацію, обшуки, кримінальні справи і заборони на міжпарламентську діяльність.
Днями, на зустрічі з данськими депутатами на ПА ОБСЄ, нагадали про важливість демократії для відкриття переговорних кластерів з ЄС, на нас теж накинулася колега, мовляв, як так можна. Можу повторити одне: як можна після 2014 року, на фоні тієї важкої ціни, яку Україна платить, аби не стати Білоруссю чи рф, перетворювати Україну на автократію? І це питання не до мене чи нашої команди, а до Банкової і всіх, хто обирає конформізм, а не принципи.
Так, на всіх зустрічах з міжнародними партнерами питання забезпечення ЗСУ і захисту українського неба — це пріоритет номер один. Але без вирішення внутрішніх українських проблем допомога буде танути, це ж очевидно. Так само примарними будуть шанси на вступ в ЄС і НАТО.
Вдома про проблеми теж говорити заборонено, бо санкції накладуть, або прийдуть з обшуками. Замкнене коло, яке потрібно розривати. Як?
Рецепт один- відновлення субʼєктності парламенту, переформатування дискредитованої монобільшості на проукраїнську, проєвропейську більшість, створення уряду національного порятунку, незалежного від Банкової. Якщо цей єдино правильний сценарій не буде реалізований, Україну чекають важкі часи.