Але я не буду настільки категоричним як інші, відрікаючись від цих людей.
Причина проста: режим вчора злив їх сам, вони цього не чекали. Отже можна зробити висновок, що вони не вели себе так, як на це сподівались представники прокремлівських злодіїв.
І це дає сподівання на те, що може люди дійсно лоханулись. Але не відкидає претензій в надмірних амбіціях учасників (а нахя ви туди взагалі лізли? щоб потім виставити себе героями, які порішали за Ріфа?) і претензій світоглядного характеру.
Бо якого хя взагалі зустрічатись з цими утирками і при цьому розказувати ще й за те що в ОПІ не зняли портрети героїв? Це не заважає їм відпускати вагнерівців, торгувати державою, брати на роботу гуснявих скотів.
І якщо ви на 7-му році війни, в тому числі інформаційної, досі не зрозуміли, що найгірший ворог не той що йде у відкритий наступ, а той що маскується під свого і вбиває зсередини, то ви погані блогери. Кісєльови з соловйовими не зробили й десятої долі тих втрат, які спричинили Україні Маша Кольчуга і її виводок ручних шалав, що маскувався під антикорупціонерів. Скабєєва ніхто проти Славіка Вакарчука з його любов’ю до нетакіх русскіх і нетвоєю війною. Єдина Росія сопляки проти Самопомочі, розповідей про план мореля, неконституційність захисту України та іншої брехні, що розїдала і деморалізувала, вбивала народ гірше смерчів і градів.
Тому коли ви на 7-му році війни розказуєте що не зняли (пздц досягнення «не зняли») портрети героїв, при тому що коридорами ходить і в кабінетах сидить відкрита неприхована худоба, то ви виглядаєте нємножко по-дебільному.
Так само виглядають і аргументи про Ріфа, як мотив вашої участі на зустрічі. Типу вони не знають про Ріфа, типу не чули? Ні, вони все знають, чули. Це мерзенні подонки.
І зрештою, на що ви сподівались? На те що ви поговорите з якимись третьосортними клоунами подонків в рожевих сукнях і небритих пиках і вам відпустять Ріфа?
Зрештою, хто сказав, що якщо його відпустять через розмову з вами, а не розмову сашка пожинського і єрмака пів року тому, з того ж приводу?
Кароч
Я не відрікаюся від цих людей і досі вважаю їх нашими. Хоч буду тепер пильний.
Але відчуття неприємні.
Наче дивишся на індіанців, які повелись на скельця і віддають гвалтівникам своїх дружин і дочок, все те над чим вони працювали останнє десятиліття