Смішно спостерігати зараз за орко-блогерами, які базікають, що визволення Зміїного це перемога лише політична, а з військової точки зору — всього лиш тактична. Острів буцім-то не мав військового значення.
Ну-ну, морська блокада з перерізанням головних торгових комунікацій — «тактичне» питання. 4 місяці блокувати експорт продовольства, провокувати світовий голод, нарватися на блокаду Кенігсберга, але продовжувати тягати на острів дорогої техніки на сотні мільйонів, втратити під час цього флагман, буксир, катери, щоб в кінці просто дриснути собі в штани жест доброї волі і втекти.
Жарт — квартал95 би не придумав.
Орки мріяли повторити в північно-західному Чорному морі те саме, що вони зробили з Керченською протокою. Але прорахувалися в тому, що українці під час війни такі самі, як під час миру. А виявилося не такі. Під час війни українці раптом із мирних і невпевнених стали веселі і радісні, що нарешті у них зняли обмеження вбивати ворога. І раптом замість простих Точок-У, проти яких і були потрібні Панцирі на Зміїному, у українців з’явилися власні ПКР, далекобійна арта, і зброї від друзів різних видів і кількостей. І українці стали методично і послідовно ворога винищувати. Спершу з Богдани вибили аналоговнєт Панцирі, які безпомічні проти снарядів запущених на 40 км, а потім стали утюжити орків з реактивки — і своєї, і західної, а контроль за точністю здійснювати за допомогою БПЛА недосяжних для ППО ворога. Авіаудари і висадка ССО після цього з захопленням гарнізону в ганебний полон стала лише питанням часу.
І сталося те, що стається з тупою жадібною макакою, на яку полює розумний мисливець. Він кладе ящик з діркою і всередині банан. Мавпа просовує руку, хапає банан, але руку стиснуту в кулак витягнути вже не може. Російська мавпа починає істерити, бити кулаком з ящиком об все, що бачить, і своєю тупою головою — теж, та врешті розуміє: банан треба кидати і дєлать ногі. І так, ще вчора розповідали про «героїчного руского генерала, которий лічно доставіл Панцирь на остров», а вже на наступний день кинули цей Панцир, казки про генерала і втекли.
І тепер замість визнати силу ворога, який взагалі-то досвід воєн на морі має довший за всю історію «Росії», розповідають: нє очєнь-то і хотєлось, самі ушлі. Таких ницих нікчем світ ще точно не знав.