Одні вмирають. На численних фронтах, захищаючи країну. Інші — мутять. Собі більше влади і грошей.
Наступні два дні — останні засідання парламенту цього року. Як завжди — закриті, хоч всі про них знають. Але закриті, бо так зручно приймати всі хотєлки. А їх багато.
Хотєлки керманичів монобільшості, бо виявляється треба зменшити податкове навантаження на гральний бізнес. Це ж актуально?
Хотєлки забудовників, і байдуже що місцеве самоврядування, яке зараз з останніх сил втримує зруйновані громади, проти.
Хотєлки влади взяти під повний контроль Конституційний суд.
Хотєлки Офісу Президента далі контролювати інформаційний простір. Через законодавче закріплення каналу Рада не як парламентського (і як це працює в Європі), а як державного загальнонаціонального каналу. За гроші платників податків. На додачу до Суспільного. І до каналу Фрідом, які ви фінансуєте своїми податками. І ще й до каналу Ми Україна. Бо так зручно керувати: або давати гроші, або ні. І тоді по дзвінку виконується все.
Хотєлки з регулювання он-лайну, бо ж в Інеті ще можна критикувати, на відміну від єдиного телевізійного марафону, де все зачищено, і про всі ці дуже неєвропейські ініціативи в європейському законі вам ніхто не розкаже. А потім ту критику можна буде заблокувати як таку, що от створює загрози національній безпеці. І замучити перевірками кожного, хто собі це дозволяє. В нас же дуже «незалежна і європейська» регуляція у вигляді Нацради Коломойського?
Коли мільйон українців воює, а мільйони виживають і думають про тепло і світло, їжу для дітей і дах над головою, хтось грабує гроші з держбюджету на будівництві доріг і перетворює Україну на Білорусь та Росію. Бо думає, що війна все спише.
Мої колеги знають, що їхнє голосування не покажуть по телевізору, і виборці про нього не дізнаються. Тому воліють без сорому домовлятися з Офісом і обмінювати якісь свої інтереси на «послуги» у вигляді голосування. І ще й прикривати «високою метою» євроінтеграції банальну цензуру і бажання влади контролювати інформпростір.
А я все більше спостерігаю, яке Зло — закритість і монополія на інформацію. І маю лише один шлях — писати правду. Поки маю таку можливість…
Саме тому, що ті, хто вмирають на фронтах, боряться з росією, а не творять її в себе вдома…
Оці закони під будівельну мафію — свята упевненість, що:
— війна все спише,
— найбільш завзяті як Рома Ратушний не повернуться з фронту живими,
— після війни тисячі людей будуть незаможними і їх можна буде скупити як картоплю оптом,
— єдиний телемарафон і ручні канали з &бальниками Медведчука забезпечать цензуру,
— західні партнери все ковтнуть і даватимуть бабки без звітів, бо ж «а шо такоє, ми вас захищаємо»,
— низка людей не повернеться з-за кордону, а тих, хто лишиться можна буде розводити як кошенят.
Чесно кажучи — ми уже таких розумних бачили і перебачили. Наприклад, у часи, коли помічник нардепа Єрмак ще купував коньяк і туалетний папір Тадєєву — регіонали і не таке приймали. Але відчуття огиди сьогодні стійко висить у повітрі. Бо таких цинічних ще не було. Невже, на нові порше не вистачає? Сцуко, у часи, коли постійно збираєш як не на тачки, так на генератори для фронту.
PS. Раптом що, шашлики ніхто не забув. Як і зізнання, що людей не попередили за 4(!) місяці про велику війну, бо «боялись паніки і що всі втечуть» і «вапщє цілу добу не давали наказ про підрив шляхів/мостів, бо думали, що р₴с₴Яни люде і не будуть руйнувати все те, що було зроблене в рамках «великого будівництва». За оцю останню фразу мені хотілось поцарапати Подоляка, бо такі рішення коштували тисячам людей під Києвом життя. Тупо життя свого і вбитих дітей.
І плюс — за 9 місяців тисячі людей навчилися володіти зброєю і дуже злі. Дуже злі. Власне, не за хрущі і надприбутки Шуляк, Кубракова і Ко боремось. І не за мільярди на виборчу кампанію окремих борсуків із ОП.