Повернулася з Норвегії, де мала виступ на конференції про права та спротив NORAD ( департамент розвитку при МЗС, норвезький аналог USAID).
Перед поїздкою організатори мені написали наступне: цього року Норвегія виділила величезні кошти на Україну і відповідно буде багато фокусу на українських питаннях, серед яких і свобода слова та незалежна журналістика. Тому дуже би просили, щоб ви погодилися.
Після поїздки можу сказати лише наступне: в Норвегії — інформаційний голод на Україну. П’ять інтерв’ю за день — яскраве тому підтвердження. При тому, що частину запитів просто не вдалося задовільнити через мій розклад.
Ми серйозно недопрацьовуємо відносини з цією країною. І у нас досі немає там посла! Питання про призначення посла лунало майже на всіх інтерв’ю та зустрічах
Так, норвежці завжди спитають тебе про корупцію та як вони можуть бути впевненими, що іхні гроші розподіляються без зловживань. І як наші журналісти розслідують ці можливі злочини.
Але ось один із колег, з якими я зустрічалася в Осло, вже наступного дня випустив матеріал, в якому посилається на останній рейтинг боротьби з корупцією Transparency International і що Україна зробила в ньому відчутний прогрес. Що в тому числі завдяки роботі журналістів-розслідувачів, порушуються кримінальні справи та звільняють недоброчесних чиновників. А норвезькі гроші розподіляє Світовий банк і тому там дуже малоймовірні зловживання. І норвезькі журналісти це пояснюють своєму суспільству.
Дуже хочеться, щоб в Норвегію все ж призначили професійного посла.
Це дуже-дуже важливо. Ця країна має ресурси нам допомогти зараз.