Країні гостро не вистачає тверезого мислення і бодай проміжних результатів: хто ми такі і куди йдемо. За останній тиждень будь-який адекватний громадянин відчув у стоп’ятсотий раз, що українській владі як пороблено. А коли нема результатів у економіці та подоланні соціальної нерівності, треба збивати державу з курсу НАТО та ЄС. А ще колупатися в мовному питанні, бо у тих же “Слуг народу” у реальності величезна біда із рейтингами на півдні та сході. І тепер, щоб отримати бодай друге-третє місце на жовтневих виборах, “слуги” мають умастити п’яного дядю Васю в майці-алкоголічці та Алєвтіну Сєргєєвну — ткалю, завезену із Самари на виробництво півстоліття тому. Право на захист російськоі мови у цьому випадку — право не учити нічого. Не покращувати якість свого життя. І усіляко сприяти тому, щоб під егідою захисту руськоязичних танки Російської Федерації стояли на Осокорках.
Болю додає те, що протистояти окупації зовнішній і підтримувати правопорядок всередині нема кому. А подекуди у порівнянні із 2014 роком ситуація покрилась ще більшою корозією. Бо почався тиждень зі зґвалтування дівчини у райвідділку поліції Кагарлика. Де з’ясувалося, переатестація старих ментів у няшних поліцейських була виключно на папері. А заступник очільника МВС Антон Геращенко взагалі заявив, що якість кадрів, яких набирають у поліцію, така низька, бо… у селах дуже погано з освітою і вихованням, і на таку зарплатню ніхто не хоче. Де ж людей брати?
По факту ранок п’ятниці у Броварах, де п’ять десятків чоловіків бігали у спальному районі із обрізами і мисливськими рушницями, показує, що за 20 кілометрів від центру столиці теж уже дуже сумно з наявністю людських якостей, безпекою і захистом. А ще більше — про які реформи і підкорення космосу та мільярдних інвестицій може іти мова, якщо 1990-ті повернулися у найогиднішій формі. Якщо перші бандюки на зорі незалежності влаштовували подібні перестрілки на якихось закинутих будівництвах чи у лісосмугах, то ринок маршруток зараз ділять посеред білого дня під вікнами мирного населення.
Все, що станеться з державою найближчим часом — хоч у гуманітарній політиці, хоч із виходом з-під контролю криміналітету — то є особиста відповідальність Володимира Зеленського. Бо він упевнений, що у нього найкраща команда і найліпші рішення. А ще, по суті, самоусунувся від управління державою. Вона на автопілоті Андрія Єрмака та Сергія Трофімова — везучих авантюристів нашого часу.
Коли Зеленський ще був у статусі кандидата, із нього уперто ліпили Рональда Рейгана, продаючи маску рішучої людини і прогресивного поміркованого патріота, який мав досвід роботи в шоу-бізнесі. Хоча той же Рейган до балотування мав величезний політичний досвід, і кіноіндустрія та пропаганда для нього були просто способами заробітків та розширення аудиторії впливу.
Рік президентства та комплекс абсолютно ідіотських рішень — пограти в популізм із лайт-ватою, відмовитись від євроінтеграції, терпіти криміналітет, бо Арсен Аваков свій і підтримав свого часу найпершим під час виборів — дуже чітко показали, на кого справді схожий Володимир Зеленський серед американських президентів. Це двадцять дев’ятий — Уорен Гардінг, представник богемного середовища, який не відмовився від покеру і гулянок навіть у часи короткого президентства. Президентство Гардінга запам’яталось тим, що найближче оточення було просто пронизане широкою корупцією. Саме його міністр внутрішніх ресурсів Альберт Фолл першим був спійманий на корупції і сів у тюрму. Саме перша леді в епоху “сухого закону” влаштовувала п’яні вечірки у Білому домі, зводячи нанівець всю боротьбу із пиятикою і контрабандою віскі.
Американські біографи та історики до сьогодні вивчають особу Гардінга — і є очевидні факти, що президентство цієї особи стало можливим через змову бутлегерів та потужних нафтових груп, які ділили впливи за родовища осейджів в Оклахомі. Їм потрібен був зручний очільник, який би тупо не заважав стригти долари.
Америка змогла пережити свої 1920-ті, бо в країні виникла критична маса людей, які відстоювали соціальну рівність та проведення гостро необхідних реформ. Саме у цей час почало працювати ФБР у країні під керівництвом Едгара Гувера — і так урешті в 1933 році президентом США став Франклін Делано Рузвельт. Якому вистачило перших ста днів для розробки плану економічних перетворень після Великої депресії.
В умовах світу у смартфоні та війни із Російською Федерацією у нас нема 10 років, як у США 100 років тому, на пошуки свого локального Рузвельта. Ми можемо не протягнути так довго. Поки в нашій правоохоронній системі адвокати Януковича та “венедіктови” замість гуверів. А провладна партія замість того, щоб запропонувати економічні реформи після карантину, вустами Дубінського і Разумкова обіцяє рай на Херсонщині від того, що там буде зелене світло російській мові і «руському міру» у всіх його проявах потім.
Американський прообраз Зеленського — Уорен Гардінг донині вважається найнеуспішнішим лідером США ХХ століття. Випадково прийшов, досить тихо пішов.
Зараз чимало людей шукають простих рецептів і популістичних рішень. Їх немає. Великі нації народилися у муках. Ми не особливі і мусимо це пройти також. Для цього нарешті треба увімкнути мозок і назавжди забути кнопки “популізм” і “наш пацан вирішить за нас”.