За Зеленського кількість бойових втрат українських воїнів за січень, у порівнянні з тим самим періодом за 2019 рік, зросла майже у двічі.
Січень 2019 року — шість загиблих воїнів від обстрілів, інші втрати були небойові(хвороби, суїциду, необережне поводження зі зброєю).
Січень 2020 року і місяць ще не закінчився — десять загиблих від обстрілів та підривах на ворожих мінах.
Це страшна статистика наочно показує ціну капітуляції і позиції «просто перестать стрелять».
В обох січнях оголошували перемир’я та припинення вогню, але у 2019 році ЗСУ проводили більш активні дії та жорстко відповідали на обстріли ворога, придушуючи його вогневу активність. Тоді, російським найманцям треба було ризикувати, що б заробити копійчину.
Зараз ситуація помінялась і українське керівництво прийняло рішення іти на зближення з агресором та його умиротворення.
Кількість загиблих та поранених внаслідок бойових зіткнень зросла.
ЗОЛОТЕ-4. ЯКА МЕТА ОБСТРІЛІВ?
Намір президента Зеленського «просто перестати стріляти» призводить до того, до чого й мусить, в зоні розведення сил – обстріли. І керівництво ООС займається не безпекою особового складу, а вирішенням складного питання «як би зробити, аби про обстріл не дізналося громадське суспільство?» Ворог, вочевидь, ситуацією користується і примушує українську владу робити те чого хоче він. Але давайте по-порядку.
В районі села Золоте-4 спокійно після розведення військ не було ніколи. Наші бійці там гинули, при чому часто густо – підривалися на мінах у власному тилу. 9 грудня в районі села Золоте підірвалися на міні і загинули троє бійців 14-ї бригади. 4 січня в районі Золотого-4 підірвалися при пересуванні двоє українських військовиків. 5 січня на тих самих позиціях на протитанковій міні підірвалася вантажівка, загинули двоє українських вояків. Дивина й годі, але така сама «епідемія підривів» розгорнулася на іншій ділянці розведення – в районі Богданівка-Петрівське на Донеччині. 13 листопада саме неподалік Богданівки підірвався на міні (і згодом помер) комбриг 128-ї бригади полковник Євген Коростельов. І це далеко не єдиний випадок.
Волонтери і учасники війни висувають версію, що ця «епідемія підривів» насправді – результат роботи ворожих діверсійно-розвідницьких груп, які проникають на територію підконтрольну ЗСУ через ділянки розведення, де спільного фронту, по-факту, нема. На користь версії говорить дивна поява мін у «наїжджених місцях» і ще те, що на інших ділянка фронту таких «епідемій» не стається. У пресу ці випадки практично не потрапляють і темою для скандалу (як в часи президента Порошенка) – не стають. Певно – аби не псувати «замирень». Варто, також, пригадати, що основний напрямок роботи ДРГ – розвідка. І от на цьому тлі…
18 січня ворог обстріляв село Золоте-4 з мінометів 82-мм. У неділю 19 січня, як раз на Водохреща, противник наніс удар вже більшим калібром. Мінометами 120 мм (є інформація про САУ «Нона») була обстріляна приватна забудова на хуторі Вільний, що є околицею села Золоте-4. Повідомляють про одного загиблого українського бійця і 8 поранених. Розтрощені дві автівки 72-ї бригади.
Штаб ООС про ці обстріли видав феєричне повідомлення. Незважаючи на чималу кількість свідчень – місцевих мешканців, журналістів, волонтерів, тощо, штаб ООС заявив ніби обстріл стався… біля села Горіхове. Причина брехні очевидна – аби не псували плани «одного з найавторитетніших лідерів світу» «просто перестати стріляти». Очевидно, відбувається те саме, що й Боїнгом в Ірані. Замість чітко означати загрозу і реагувати відповідно, українське керівництво намагається нікого не скривдити, і «не зривати мирний процес». І отут доречно помислити – з якою метою терористи так званої ЛНР влаштували ці зіткнення?
Версія, яку назвали пресі місцеві (які часто мають інформацію прямо з тої сторони) – з села Золоте терористи виживають мирних мешканців, примушуючи тікати від обстрілів в український тил. Навіщо? Відповідь очевидна, знелюднене село – ідеальна місцевість для дії ворожих диверсантів. А ще – дивовижне місце для накопичення сил перед наступом. Зайвих очей нема, а ті хто є – мовчатимуть, якщо захочуть жити. І от це наводить на вкрай сумні роздуми.
Неодноразово вже говорили – ділянки розведення сил стають, по суті, готовим розривом в обороні ЗСУ. Активність там ворожих ДРГ і обстріли для згону населення підтверджують – там готують прорив нашої оборони. Що далі? У 18 км за Золотим – Лисичанськ. Втрата будь-якого українського міста після «мирних намірів» для чинної української влади означатиме політичну катастрофу і смерть байки «війна потрібна тим хто на ній заробляє». Москві навіть захоплювати нічого не треба – достатньо лякати і демонструвати намір. І глузливо повторювати: «Нас там нема».
За таких умов президенту Зеленському доведеться робити все що забажає Москва. Сісти за стіл переговорів з бойовиками ДНР-ЛНР. Дбати про зняття санкцій з Росії. Укладати «взаємовигідні угоди». Бо альтернатива – «Армія. Мова. Віра».
Спочатку вони вб’ють твоїх митців. Заб’ють за гаражами художниць, доведуть до самогубства поетів, згноять у таборах журналістів та істориків, розстріляють…
Інформація щодо поточних втрат рф внаслідок санкцій, станом на 24.05.2024 1. Розширення санкцій проти росії та посилення тиску на країни,…
Напередодні видання Forbes повідомило, що Міністерство фінансів розробляє законопроект про підвищення податків, оскільки на воєнні потреби потрібно ще близько 500…
Шановні Валерій Пекар і Андрій Яницький розпочали цікаву дискусію щодо форуму російської опозиції, який з якогось милого проходив у Львові.…
Від того як примітивно брешуть зелені, у мене час від часу кров закипає в жилах. От вам свіжий приклад. "Укренерго"…
Ви будете шоковані, що випливло в Оманських домовленостях! Що пообіцяв Зеленський Патрушеву