Більшість обговорює зміни у російському уряді і заміну Медвєдєва на Мішустіна, але насправді відбулося дещо більш глобальне. Мова йде про транзит російської влади, про який ви попереджали ще задовго до нинішніх подій.
У Росії відбувся конституційний переворот. Зараз ми, у Росії, незабаром матимемо абсолютно нову Конституцію. Ця Конституція матиме диктаторську властивість. Дуже важливо для Росії і для країн, що її оточують, — тих, які знаходяться на пострадянському просторі, зокрема, для України, — те, що у новій Конституції буде проголошено пріоритет національного права над міжнародним. Фактично це означає, що Росія виходить із системи міжнародних договорів, або дотримується їх тою мірою, якою вона вважає бажаним і важливим для себе дотримуватись. Це, по-перше. По-друге, зазвичай звертають увагу – і це природно – що Путін в такий спосіб хоче увіковічнити свою владу. Це абсолютно правильно. Але тут є дуже важлива сторона, яка поки що не повністю зрозуміла. Річ у тім, що мова йде про створення держради Союзної держави, наголошую – не держради Росії, а держради Союзної держави. І Володимир Володимирович Путін розраховує стати на чолі Союзної держави. Аналогію можна провести з колишнім Радянським Союзом, де, наприклад, був генеральний секретар ЦК КПРС і був секретар Компартії України. Ось я Щербицького дуже добре запам’ятав, саме у цей час я жив в Україні. Річ у тім, що союзна держава за результатами ідей кремлівських стратегів, за задумом, повинна включати не лише Росію і Білорусь. Вони хотіли б, щоб ця держава включала зокрема і Україну – як суверенну державу, звичайно, про це треба буде говорити, але щоб Україна увійшла в союз суверенних держав.
Тобто, йдеться про повернення до моделі Української радянської соціалістичної республіки або ж Польської народної республіки часів Варшавського договору?Або Чехословаччини після придушення танками повстання 1968-о року?
Цілком допустимі історичні аналогії. Мова не йде про те, щоб позбавити Україну у повному сенсі суверенітету, але про те, щоб затягти її в союз. Кілька років тому, коли історія наших відносин – Росії і України – зазнала різких змін, мені довелось спілкуватись з людиною, дуже близькою з російським президентом. І ця людина, як і я, звичайно, висловлював невдоволення у зв’язку з тим, що відбувається щодо України, мовляв, навіщо це все? І після тривалої бесіди з російським президентом він озвучив резюме, — «він ніколи не відчепиться тепер від України. Ніколи! Він вчепився в неї і використовуватиме будь-яку можливість, щоб взяти її під контроль». І я думаю, що для вас, і для українських глядачів – не таємниця, що Росія веде інтенсивні закулісні консультації з президентом Зеленським. Зокрема, ці консультації тривали в Омані. З російської точки зору, вони тривають поки що не дуже вдало. Тобто, президент Зеленський не готовий дати обіцянку, яку він давав перед зустріччю у Парижі. Хоча він ці обіцянки не виконав, але він їх давав. Зараз він не має наміру давати ці обіцянки, але тим не менш є надія, що його вдасться дотиснути. Взамін персонально Зеленському і Україні буде обіцяно значні преференції. Для того, щоб переконати президента Зеленського у чистоті і щирості російських намірів, наскільки мені відомо, йому передали прослуховування розмов українських політиків у тій частині, в якій вони відгукуються про чинного українського президента. І ті скандали, які у вас у зв’язку з цим зараз починаються, я думаю, що це лише слабкий відблиск того, що президент Зеленський знає. Я не знаю, чи спрацює ця політика…
Але насправді така політика діє. Я дуже добре пам’ятаю так званий касетний скандал, коли за допомогою певного діяча, майора держбезпеки України були злиті цілі масиви записів, які компрометували українське керівництво. Не лише президента Кучму, але й взагалі усю верхівку. І зараз, наскільки я розумію, можливий схожий варіант такої спецоперації.
Так, можливий. Я не думаю, що цю скриньку Пандори захочуть відкрити повністю, адже це призведе до непередбачуваних подій, але йдеться про те, щоб стимулювати українську еліту і вище керівництво України до тісніших відносин з Російською Федерацією, аж до включення України у склад цієї Союзної держави. Я думаю, що використовуватиметься широкий набір засобів, принаймні передбачено його використовувати, зокрема, і тиск, і якщо знадобиться – то воєнний тиск. Але давайте не будемо аж так залякувати наших глядачів. Я підкреслю, що мова йде про плани. Мова йде про наміри. Ці наміри реалізовуються, але ж ніхто ніколи не знає, чи зможуть їх реалізувати і довести до кінця. Я у таких випадках кажу, що у Росії усім планам заважають дві обставини – то одне, то інше. Володимир Володимирович — це слід дуже добре розуміти – горить бажанням переграти історію. Він хоче взяти реванш за те, що він називає великою геополітичною навіть не поразкою, а катастрофою 20 століття – крах Радянського Союзу. Він вважає, що у нього зараз є реальний шанс взяти реванш. Не відновити Радянський Союз. Це було б повторенням. Він хоче відновити цей простір як сферу впливу, як сферу впливу Росії. І чесно скажу: у нього є непогані шанси.
В Україні ми з жахом чекаємо цього можливого пакетного реваншу. На вашу думку, щоб входило у цей пакет, який Кремль бажав би реалізувати за наш рахунок у нашій суверенній країні?
Я думаю, що це будуть доволі ліберальні умови. Вони будуть подібні, скоріш, на фінляндизацію. Пам’ятаєте, як це було у випадку з Фінляндією? Тобто, Україна може бути в принципі вільна майже у всьому, за винятком своєї зовнішньої політики, йдеться про західний вектор. Не йдеться, наприклад, про скасування безвізу, але ідея вступу в НАТО має бути забута. Зрештою, планується операція такого штибу, який може спричинити до того, що НАТО припинить існувати, тоді Україні просто буде нікуди вступати і нікуди буде звертатися за допомогою. Я розумію, що це звучить фантастично, але, на жаль, це реалістично. Плюс до цього, це дуже важливо, як купляються українські політичні еліти, особливо великий бізнес!? Йому обіцяють преференції на російському ринку, кажучи: «Ми відкриємо вам наш ринок. Ви не можете піти в Європу, це складно, тим більше з урахуванням вашої манери вести справи. А приходьте до нас! Ми вас прекрасно розуміємо. Але в обмін, будь ласка, натисніть на президента Зеленського. Скажіть йому, що Україна потребує для свого економічного розвитку тісніших економічних зв’язків з Росією і створення єдиного економічного простору з Російською Федерацією і Білоруссю. А тоді до нас підключиться і Казахстан. І це буде великий ринок, де знайдеться місце усім». Ця робота триває і триває дуже інтенсивно.
А що ви думаєте про так званий оманський кейс? Тому що, з одного боку, були заяви Медведчука. З іншого — були не менш жорсткі заяви Єрмака, який заперечив інформацію Медведчука.
Я не думаю, я знаю, що в Омані були зустрічі президента Зеленського з високопоставленими російськими чиновниками. Ці зустрічі були. Вони були. І обговорювалися ось саме цей комплекс питань, який зараз обговорюємо ми з вами. Реакція Зеленського російським представникам не сподобалась. Вони сказали, що він був ввічливий, але непоступливий.
Ну, і відповідно чорна партія повинна зробити хід у відповідь. Ми розуміємо, що зараз основний масив українських подій слід розглядати крізь призму так званої підготовки до реалізації рішень Паризького саміту. Часу залишилось не надто багато. А Путін тоді висунув ультиматум.
Ба більше — я думаю, бодай є підстави так думати, що Росія здійснить дуже серйозні кроки для того, щоб стимулювати президента Зеленського до повного кінцевого підписання всіх угод.
Тобто, йдеться про зміни до української Конституції!?
Так. Я думаю, що не тільки за допомогою пряника – обіцяння преференцій — також діятимуть за допомогою батога. Я не знаю якого, але я б нічого не виключав у цьому сенсі. Росія пішла дуже далеко, ось те, що Путін зробив вчора, він відрізав собі дорогу назад. Розумієте? Він може рухатись лише вперед. І найбільш далекоглядна стратегічна частина російської еліти дуже добре це розуміє. Вона розуміє, що це дуже ризиковане рішення. Той статус-кво, який існував, — так він був неприємний для Росії, для її оточення, але це був статус-кво, до кінця 2019-ого року. Зараз статус-кво мінятиметься і мінятиметься кардинально. Не лише в самій Росії – у відносинах Росії з країнами, які її оточують. Це стосується Білорусі. Це стосується України. Це стосується трьох країн Балтії також.
Які темпоральні коридори?
Все має початися і навіть закінчитись до 9-го травня. 9-го травня Володимир Володимирович хоче прийняти у Москві на Червоній площі парад своєї перемоги, за участі європейських лідерів. Своєї перемоги – я підкреслю. Не річниці перемоги радянського народу у Великій вітчизняній війні, а парад своєї особистої перемоги. Він хоче взяти реванш в історії.
А як ви гадаєте, чому саме з таким поспіхом все це робиться?
Треба встигнути закінчити все до початку інтенсивної президентської компанії у Сполучених Штатах. Не просто почати, а встигнути закінчити. Тому що зараз Трамп може закрити очі на багато речей, і він їх охоче закриє, але восени йому довелось би реагувати. Ну і плюс ще є деякі обмеження, пов’язані з персональним профілем російського президента. 2020-ий рік – це ключовий рік, коли можна ще щось змінити. Якщо до осені ці зміни не відбудуться, драматичні зміни, і, чесно кажучи, дуже небезпечні, то вони взагалі не відбудуться. З моєї точки зору, процес буде початий, як це було у Горбачова, але поглибити і завершити його, швидше за все, не вдасться. Але нас усіх, усіх без винятку, в тому числі і українців, чекають дуже нервові часи.
Хто, на вашу думку, буде відповідальний за реалізацію так званого українського сценарію? Ми вже трохи плутаємось — чи то Козак, чи то Сурков, чи ще хтось?
Я вас розумію. Це – особистий інтерес Володимира Володимировича. Він особисто займається Україною. Він приділяє їй навряд чи менше уваги, ніж Росії. А, може, навіть і більше. Це особиста його справа. Ще раз повторю – він вчепився в Україну і він не відчепиться.