Чи буде масштабне вторгнення росії?

— Чому ви так довго терпіли? – здивувався лікар.
При тому, що я чесно збрехала, скоротивши період прояву симптомів майже утричі.

Терпіла, тому що біль був терпимим. І якщо звикнути до певного положення, навчитися спати сидячи і писати лежачи, то жити можна.
А лікування, воно таке. Швидко, дорого, пекельно. І без особливих гарантій. Ну тобто вірогідність того, що я забуду про проблему на наступні надцять років, є. Або ні, розумієте? І тоді знову здрастуй біль, але вже без надії.

Я не знаю, чи можна цей окремий приклад розгорнути до великої метафори і сказати, що Україна розвивається за тим же сценарієм.

Для мене особисто період правління зеленої команди є неприємним, болючим, принизливим, але терпимим. Так, я співчуваю пенсіонерам, які мають всі шанси відчути смак реального зубожіння. Так, мені шкода підприємців і боляче читати оголошення про продаж готового бізнесу, який ніхто не купує. Так, не радують закинуті ресторани і готелі, які заростають бур’яном не тільки на трасі, а вже у середмісті Києва. Так, ми з чоловіком втомилися міняти ходову при кожному ТО, розуміючи, що далі з дорогами буде гірше.

Але, за великим рахунком, мені плювати на платіжки і ціни у магазинах. Іще не таке переживали, маю надію, з голоду не помремо. Підтримує на плаву думка про те, що основний удар на себе приймає виборець Зеленського. Просто 73 все ж більше 25, а отже, більше заплатять саме вони, а не ми. Саме на них припаде левова частка бюджетних скорочень, саме вони втратять більшу частину державних замовлень, і саме з їхніх податків фінансуються всі трускавецькі та оманські канікули.

Єдиною больовою точкою, яка підірве мене на всі доступні і мислимі форми протесту, буде можлива капітуляція у війні.

Війна – це єдине, що мене насправді хвилює і цікавить. Це єдина дійсно важлива обставина у новітній історії України.
Президент-клоун – це боляче, соромно, але не смертельно. Зрештою, хай вішаються ті, хто за нього голосував, до чого тут я?

Президент-клоун-який-третій-день мовчить з приводу загибелі одного і поранення шістьох військових – це катастрофа.

Це одоробло, яке влізло у пульт управління космічним кораблем, натиснуло всі кнопки і вирвало всі важелі, і пішло собі пастися на зелену травичку.
Це деморалізована армія, відтік людей з якої вже не компенсують жодні зарплати. Це повна недовіра до вищого командування, це зруйновані зв’язки та комунікаційні лінії. Це параліч у той час, коли кожна хвилина, кожна секунда затримки з наказом коштуватиме десятки життів.

Останнім часом у всіх розмовах з військовими я запитую – як ви думаєте, чи буде масштабне вторгнення росії?
Ні один не засумнівався у планах путіна. Всі категорично і однозначно відповідають: буде.
Не поперли зимою, значить полізуть влітку. Не складеться влітку, попруть восени. Єдине, росіяни зроблять все можливе, щоб розставити своїх агентів впливу у структурах, які прийматимуть стратегічні рішення у випадку агресії. І Зеленський їм відкрито у цьому допомагає.
А війна тим часом набирає обертів. І ця конкретна війна нічого нікому не спише.

Тамара Горіха Зерня