21 вересня 2015 р., після міжфлотського переходу навколо Європи до місця майбутнього постійного базування у Новоросійську прийшов новий підводний човен «Новоросійськ», перший з 6 одиниць пр. 06363, що будуються на ВАТ «Адміралтейські верфи» у Санкт-Петербурзі для поповнення Чорноморського флоту Російської Федерації.
15 грудня 2015 р. до Новоросійську прийшов другий ПЧ цього типу «Ростов-на-Дону». З огляду на незавершеність будівництва їхньої бази в Новоросійську обидва нових ПЧ тимчасово зараховані до складу 247 дивізіону підводних човнів 68-ї бригади кораблів ОВРу ЧФ РФ і базуються в Севастополі.
Проект 06363 великого дизель-електричного підводного човна 3-го покоління є подальшою модифікацією базових проектів 877 та 636 («Варшав’янка»), розроблених ЛПМБ «Рубін» ще у 1970-х роках минулого сторіччя (головний конструктор Ю. Корміліцин) для флотів країн-учасниць Варшавського договору. З середини 1990-х рр. триває будівництво ПЧ пр.636 на експорт (Китай, Іран, Алжир, В’єтнам тощо).
Багатоцільовий ПЧ пр. 06363 призначений для знищення морських (надводних та підводних) та берегових цілей, здійснення прихованих мінних постановок, здійснення розвідки та інших дій в дальній та ближній морських зонах.
ПЧ має наступні ТТХ: водотонажність (надводна/підводна): 2350/3950 т; довжина — 73,8м, ширина — 9,9 м і середнє занурення — 6,2 м, найбільше занурення у надводному стані -6,6м.
Головна енергетична установка (ГЕУ) – дизель-eлектрична, з повним електрорухом (дизелі механічно не пов’язані із гребним валом), одновальна, у складі низькообертового головного гребного електродвигуна ПГ165 потужністю 6500 к.с., електродвигуна економічного ходу (підкрадання) ПГ166 (190 к.с.), 2-х дизель-генераторів 30ДГ (по 1500 кВт) з можливістю роботи під водою (через систему РДП) та 2-х допоміжних електродвигунів ПГ168 (по 108 к.с.).
Використано 2 групи свинцево-кислотних акумуляторів по 120 елементів із збільшеним у 2,5 рази терміном служби.
Електрорух забезпечує ПЧ високу маневреність і водночас суттєве зменшення акустичної помітності. Для мінімізації останньої також запроваджено амортизацію механізмів, ізоляцію та спеціальне зовнішнє резинове покриття.
В якості рушіїв використано 7-лопатевий низькообертовий гребний гвинт спеціальної шаблевидної форми та 2 підрулюючих водомети.
Швидкість повного надводного ходу складає 12 вузлів, підводного — 19,8. Дальність плавання у підводному стані у режимі РДП 7500 миль (7 вузлів), у режимі економічного ходу – 400 миль (3 вузли).
Робоча глибина занурення складає 240 м, максимальна — 300 м. Процеси занурення та винурення ПЧ на поверхню автоматизовано. Автономність по запасах продовольства складає 45 діб. Комплектація особовим складом 52 особи (в т.ч. 16 офіцерів).
Конструктивно ПЧ є субмариною двохкорпусного типу, з характерною «альбакорівською» формою легкого корпусу, оптимізованою для зниження спротиву форми корпусу та параметрів акустичного поля.
Зварний міцний корпус ПЧ, виготовлений із спеціальної сталі АК-25, поділяється водощільними переборками на 6 головних водощільних відсіків: 1-й (торпедний), 2-й (центральний пост), 3-й (акумуляторний), 4-й (дизель-генераторний), 5-й (ГРЩ та головний електричний двигун) та 6-й (допоміжні електродвигуни).
Технологічно корпус збирається на стапелі з 3-х попередньо зібраних, насичених відповідним устаткуванням та зварених основних корпусних блоків. Кожний блок проходить гідравлічні випробування, після чого відбувається стиковка усіх блоків на стапелі і остаточне зварювання.
Озброєння ПЧ становлять 6 носових торпедних 533-мм апаратів (ТА) з приладом швидкої автоматичної перезарядки (15 сек.) «Мурена» та системою дистанційного керування. Боєкомплект складає 18 універсальних, протичовнових або протикорабельних торпед (у т.ч. 6 безпосередньо в ТА і 12 запасних — на стелажах) або 24 міни, з можливістю постановки через ТА.
Замість частини торпед можуть прийматися протикорабельні крилаті ракети 3М-54К/3М-54Т комплексу «Калібр-ПЧ» торпедного старту для ураження надводних цілей. ПКР мають фугасну БЧ проникаючої дії масою 200 та 400 кг відповідно і дальність дії 220-300 км.
Для ураження наземних цілей на великих відстанях 1500-2600 км ПЧ може використовувати крилаті ракети ЗМ-14К/3М-14Т (аналоги американської стратерічної КР “Tomahawk”) з уламково-фугасною або касетною БЧ.
До складу озброєння входять також 8 комплектів ПЗРК «Ігла-1».
ПЧ оснащено сучасним інерціальним навігаційним комплексом із довготривалим збереженням параметрів без корекції, що дозволяє вводити необхідні дані до ракетного комплексу під час знаходження ПЧ під водою.
Також встановлено сучасну версію БІУС «Лама» з інтегрованим пультом управління, 2 незалежними каналами обробки даних та управління, зв’язаними з власними комп’ютерами, моніторами та засобом вводу даних. БІУС забезпечує управління роботою ГАК «Рубікон-М», РЛК «Тобол», а також збір, обробку і відображення даних від усіх бортових сенсорів (ГАК, РЛС, навігаційний комплекс), визначення координат та елементів руху цілей і видачу цілевказівки для торпедної і ракетної зброї, аналіз гідролого-акустичної обстановки з оцінкою дистанції взаємного викриття ПЧ та цілей з видачею рекомендацій щодо оптимальної глибини занурення ПЧ, маневрування, використання зброї, управління ракетною і торпедною стрільбою, вирішення учбових завдань, документування наслідків виконання завдань, контроль і діагностику системи тощо.
Інтегрований пульт управління бортовими системами «Паладій» контролює навігаційний комплекс, ГАК, РЛС, вимірювач глибини та інші системи, в т.ч. апаратуру дистанційного вводу даних до торпед і ракет.
Бортові пристрої дозволяють викривати цілі у пасивному режимі (без випромінювання) на дистанції у 16-20 км (ПЧ) і 60-80 км (кораблі).
Супровід цілей в активному режимі можливий на відстанях до 16-20 км, а дальність підводного зв’язку і передачі даних – до 20-25 км або 60-80 км (в залежності від режиму роботи). Штатна ГАС міношукання МГ-519Е "Арфа-Е" розрахована на викриття морських мін на дистанціях до 1500 м.
ПЧ також має сучасні засоби радіотехнічної розвідки, прихованого зв’язку і спеціальну буксировану антену КХ та СХ-диапазонів.
Загалом, в рамках плану відновлення підводних сил ЧФ та програми модернізації підводного флоту РФ, МО РФ планує побудувати у 2014-2016 роках для потреб ЧФ 6 ПЧ пр. 06363. У Новоросійську для них сформовано штаб нової 4-ї Окремої бригади підводних човнів ЧФ і будується нова база.
Контракт на будівництво першого ПЧ з ВАТ «Адміралтейські верфі» був укладений у серпні 2010 р, решти – у вересні 2011 р. Вартість кожного ПЧ за цінами 2009 року дорівнює 300 млн доларів США.
Головний ПЧ серії Б-261 «Новоросійськ» (заводський № 01670) було закладено на стапелі 20 серпня 2010 р., 28 листопада 2013 р. урочисто спущено на воду, а 21 серпня 2014 р. прийнято до складу флоту, про що після закінчення державних випробувань відбулося підписання Прийомного акту, а 22 серпня 2014 р. на ПЧ урочисто підняли військово-морський прапор.
Про важливість для військово-політичного керівництва РФ питання будівництва серії підводних човнів пр.06363 свідчить участь в церемонії першого підняття прапора на головному човні «Новоросійськ» у Санкт-Петербурзі особисто міністра оборони РФ С.Шойгу, командуючого ЧФ РФ віце-адмірала А. Вітка та інших російських високопосадовців.
Не минулося без традиційної вже в РФ антиукраїнської риторики. Зокрема, 24 серпня 2014 р. один з офіційних ресурсів Санкт-Петербургу дозволив собі повідомити, що: «…подъем флага на ПЛ «Новороссийск» — это «российский «подарок» ко дню независимости Украины». Нагадаємо, що саме цього дня регулярні війська РФ підступно порушили державний кордон з Україною і вдерлися на її територію, розпочавши бойові дії проти частин ЗСУ в зоні проведення АТО.
Після глибоководних випробувань на Північному флоті ПЧ «Новоросійськ» розпочав перехід з Полярного на Чорне море, при цьому він рухався на буксирі для економії ресурсу двигунів. 21 вересня 2014 р. ПЧ прибув до Новоросійська, а 28 числа перейшов до Севастополя.
Другий ПЧ серії, Б-237 «Ростов-на-Дону» (заводський № 01671) було закладено на стапелі 21 листопада 2011 р., спущено на воду 26 червня 2014 р. та 30 грудня 2014 р. прийнято до складу ВМФ РФ. 17 квітня 2015 р. ПЧ вийшов до Полярного для проходження глибоководних випробувань та відпрацювання ракетного комплексу «Калібр-ПЧ» на полігонах бойової підготовки Північного флоту у Баренцевому та Білому морях.
Це зайняло півроку і лише 29 жовтня 2015 р. ПЧ повернувся до Кронштадту, прийняв боєзапас і почав перехід на Чорне море, суміщений з несенням бойової служби, тобто з участю у бойових діях в Сирії у складі корабельного угруповання російського ЧФ.
За повідомленням МО РФ, 8 грудня 2015 р. ПЧ «Ростов-на-Дону» з району Східної частини Середземного моря здійснив пуски 4-х крилатих ракет по цілях на території Сирії. Це було названо «бойовим хрещенням» ПЧ, який вперше стріляв бойовими ракетами по реальних цілях.
Проте, в експертному середовищі цей удар викликав певні питання.
По-перше, подія носила занадто демонстративный характер, адже проголошені цілі знаходились в межах досяжності діючого в Сирії авіаційного угруповання ПКС РФ і ніякої військової необхідності в застосуванні ракетної зброї не було.
По-друге, виникли питання щодо кількості ракет в залпі, що були випущені з ПЧ. Частина експертів наполягала навіть, що технічно неможливо, аби з ПЧ пр.06363 було запущено водночас 4 ракети, оскільки на ньому лише 2 ТА верхнього ряду пристосовані для цього. Та навіть якщо ракет у залпі було все ж таки 4, з невеликим інтервалом між двома двохракетними залпами, цього достатньо хіба що для точкових тероризуючих ударів по незахищених об’єктах, але не для серйозної атаки укріплених берегових цілей.
13 грудня 2015 р. ПЧ пройшов Дарданели і Босфор, а 15 грудня прибув до Новоросійська.
Третій ПЧ Б-262 «Старий Оскол» (заводський № 01672), закладений 17 серпня 2012 р., зійшов на воду 28 серпня 2014 р., а 3 липня 2015 р. після завершення випробувань увійшов до складу ВМФ РФ. Зараз тривають глибоководні випробування ПЧ на Півночі, після чого він має бути переведений на Чорне море.
Четвертий ПЧ Б-265 «Краснодар» (заводський №01673) було закладено 20 лютого 2014 р. і 25 квітня 2015 р. спущено на воду. 5 листопада 2015 р. його прийнято до складу ВМФ. Далі він має за планом перейти на Північний флот для проходження глибоководних випробувань.
Останні два, п’ятий та шостий човни серії Б-268 «Великий Новгород» (заводський №01674) та Б-271 «Колпіно» (заводський №01675), закладені на стапелях 30 жовтня 2014 р., поки що знаходяться в стані будівництва. Перший з них мають спустити на воду не раніше весни, а другий – до кінця 2016 р. Обидва ПЧ заплановано передати ВМФ до листопаду 2016 р., тому прибуття їх на Чорне море до кінця року вважається малоймовірним.
Оцінюючи можливості ПЧ 3-го покоління пр. 06363, слід визнати більш високу, у порівнянні з човнами попередніх проектів російського походження, бойову ефективність, оптимальне співвідношення акустичної прихованості і дистанції викриття цілей в зануреному стані, покращену архітектуру, високий ступінь автоматизації усіх процесів управління, більш високі енергоозброєність, підводна швидкість, потужне ракетно-торпедне озброєння, простота обслуговування тощо. Російські фахівці стверджують, що ПЧ пр. 06363 є одним із світових лідерів у своєму класі за показником акустичної прихованості.
Наявність найсучаснішого інерціального навігаційного комплексу, сучасної автоматизованої БІУС та потужного ракетно-торпедного озброєння має забезпечити упереджене викриття та можливість атаки надводних цілей. При наявності зовнішньої цілевказівки (інші кораблі, літаки, розвідсупутники тощо) ракетні удари можна виконувати з дуже значної відстані, особливо по наземних цілях (1500-2600 км, в залежності від спорядження). Більш того, можливість оснащення ракет комплексу «Калібр» ядерною БЧ переводить останні в розряд оперативно-тактичних. А це вже не що інше, як спроба РФ обійти обмеження діючого Договору про СНО-3.
В той же час, не слід переоцінювати бойові можливості ПЧ пр.06363. Зокрема, за відсутністю зовнішньої цілевказівки можливість самостійного використання ПЧ ракетної зброї суттєво обмежується. Особливо це стосується атак наземних цілей, адже дозвукові КР 3М-14К/3М-14Т потребують під час польоту корекції з використанням даних систем космічної навігації ГЛОНАСС або GPS. Іншим слабким місцем ПЧ є вимушена необхідність використання пристрою РДП для роботи дизель-генераторів, що забезпечують підзарядку аккумуляторів підчас руху під водою. У військовий час це загрожує ризиком викриття та знищення ПЧ.
Провідні морські держави вже перейшли на будівництво неатомних ПЧ з повітронезалежними (AIP) ГЕУ, які суттєво підвищують бойові можливості. Зазначене дозволяє вважати нові ПЧ пр. 06363 морально застарілим. Тому говорити про їхню перевагу у своєму класі можна дуже відносно і точно, не Чорному морі, де існує і найближчим часом буде зберігатися абсолютна кількісна і якісна перевага турецьких ВМС. При цьому останній продовжує отримувати нові підводні човни, насамперед, передового німецького пр. 214 з повітронезалежною ГЕУ.
Навіть самі росіяни визнають будівництво обмеженої серії ПЧ пр.06363 для ЧФ вимушеним кроком, бо для інших флотів Федерації планується будувати вже більш просунуті в технічному плані ПЧ пр. 06365 «Калина» 5-го покоління.
Втім, для України суттєве посилення підводних сил ЧФ РФ становить небезпеку, що вимагає термінового реагування на державному рівні в напрямку пріоритетного розвитку протичовнових сил ВМСУ.
Володимир Заблоцький
